Постанова № 27506126, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 листопада 2012 року 12 год. 50 хв. № 2а-12427/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: державна податкова інспекція у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 вересня 2012 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30 серпня 2012 року № 0005117509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 5285028,17 грн. (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного податкового законодавства, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Ухвалою суду від 24 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03 жовтня 2012 року представником відповідача надано письмове клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, державну податкову інспекцію у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (також далі за текстом - третя особа), яке на підставі ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) судом розглянуто та задоволено.

До суду 26 жовтня 2012 року від третьої особи надійшли копії документів, на підставі яких призначено та проведено перевірку позивача, які судом долучено до матеріалів справи.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки прийнято відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 31 жовтня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника третьої особи до суду не надійшло, у зв'язку з чим на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 31 жовтня 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

До суду 01 листопада 2012 року надійшла письмова заява прокуратури Подільського району міста Києва про вступ у справу з метою захисту інтересів держави, яку на підставі ст. 60 КАС України судом розглянуто та задоволено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Третьою особою у період із 25 червня по 06 серпня 2012 року проведено перевірку Південної філії позивача у місті Одеса, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2012 року № 1851/22-4/37038532 про результати планової виїзної перевірки відокремленого підрозділу позивача - Південної філії у місті Одеса (також далі за текстом - відокремлений підрозділ позивача) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 05 березня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 05 березня 2010 року по 31 березня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, відокремленим підрозділом позивача не надано документального підтвердження законності підстав здійснення плати за послуги у сфері страхового посередництва на користь фізичних осіб-підприємців у розмірі 27613665,08 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4498396,56 грн., у тому числі по періодах: ІІ квартал 2010 року - 246588,44 грн., ІІІ квартал 2010 року - 393715,52 грн., IV квартал 2010 року - 623454,38 грн., І квартал 2011 року - 619717,62 грн., ІІ квартал 2011 року - 735212,50 грн., ІІІ квартал 2011 року - 732075,90 грн., IV квартал 2011 року - 962038,87 грн., І квартал 2012 року - 185593,33 грн., чим порушено підпункт 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, підпункт 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (також далі за текстом - Закон), підпункт 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, підпункт 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Про проведення перевірки відокремлений підрозділ позивача повідомлено шляхом направлення засобами поштового зв'язку голові ліквідаційної комісії вказаного підрозділу копій повідомлення від 08 червня 2012 року № 124/22-4 та наказу від 08 червня 2012 року № 517, які адресатом отримано 18 червня 2012 року.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до третьої особи заперечень від 22 серпня 2012 року № 11070, за результатами розгляду яких третьою особою прийнято рішення від 29 серпня 2012 року № 15640/10/22-455 про залишення заперечень без розгляду.

На підставі акту перевірки, 30 серпня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" (код платежу 11010101) у розмірі 4498648,56 грн. за основним платежем та у розмірі 786379,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується із викладеними в акті перевірки висновками третьої особи та правомірністю складання відповідачем оскаржуваного рішення, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, абзацом 1 п. 77.2, п.п. 77.3-77.4 ст. 77 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період відокремленим підрозділом позивача з фізичними особами-підприємцями укладено низку агентських договорів та договорів про інформаційний супровід договорів страхування, які за змістом є ідентичними.

На підставі вказаних договорів відокремленим підрозділом позивача за період із 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року здійснено нарахування та виплату доходів фізичним особам-підприємцям (перелік міститься у додатку № 4 до акту перевірки), які є платниками єдиного податку, у загальному розмірі 29731120,74 грн. Доходи виплачувались готівкою з каси за видатковими касовими ордерами та/або перераховувався з розрахункового рахунку з призначенням платежу: "за агентські та інформаційні (інші комерційні) послуги". При цьому, податок з доходів фізичних осіб не утримувався.

Відповідно до усіх агентських договорів, агент (фізична особа-підприємець) приймає на себе зобов'язання за винагороду та на умовах, визначених таким договором, виконувати від імені страховика (відокремленого підрозділу позивача) частину його діяльності у галузі страхування, виконувати дії щодо здійснення пошуку потенційних клієнтів та рекламування страхових послуг страховика, а також укладати угоди з юридичними та фізичними особами у межах, визначених договором. Агент є представником страховика та діє від його імені в його інтересах та під його контролем згідно з чинним законодавством (перелік міститься у додатку № 1 до акту перевірки).

Відповідно до усіх договорів про інформаційний супровід договорів страхування, замовник (відокремлений підрозділ позивача) доручає, а виконавець (фізична особа-підприємець) зобов'язується надавати послуги по інформаційному супроводу договорів страхування. Послуги здійснюються шляхом супроводу договорів страхування та аналізу можливостей і шляхів збуту полісів страхування (перелік міститься у додатку № 1 до акту перевірки).

Як пояснили у судових засіданнях представники відповідача, у ході проведення перевірки відокремленого підрозділу позивача третьою особою до вказаного підрозділу направлено запит від 20 липня 2012 року № 19103/10/16-2024 про надання письмового пояснення та належним чином завірених копій документів, а саме договорів, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі бланків, страхових полісів (договорів страхування), зведених звітів агентів та реєстрів продажу, розрахункових документів) щодо фінансово-господарських взаємовідносин зі страховими агентами - фізичними особами, отримавши який, відокремлений підрозділ позивача листом від 24 липня 2012 року № 9643 повідомив, що відсутня можливість своєчасно надати запитувані документи у зв'язку з їх великим обсягом та відсутністю копіювальної техніки.

Тобто, відокремленим підрозділом позивача до перевірки не надано первинні документи, які б підтверджували фактичне надання страховими агентами посередницьких послуг у сфері страхування.

Викладене, за переконанням суду, є порушенням передбаченого ПК України права податкового органу на отримання у ході перевірки засвідчених копій первинних документів, які мають відношення до предмету перевірки, у тому числі тих, що свідчать про порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням ст.ст. 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю. Платника податків.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що під час перевірки відокремленим підрозділом позивача все ж таки надано деякі документи, що запитувались третьою особою. Зокрема, вказаним підрозділом третій особі, як доказ реальності виконання зобов'язань по агентських договорах, надано акти здачі-прийому виконаних робіт по ним, а також страхові поліси.

Перевіривши страхові поліси (договори страхування), посилання на які містяться у зведених звітах відокремленого підрозділу позивача, третя особа встановила, що сторонами таких полісів були виключно страхувальник та вказаний підрозділ. При цьому, підписи страхових агентів у страхових полісах відсутні.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 7 ст. 15 Закону України "Про страхування" (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Крім того, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, до перевірки відокремленим підрозділом позивача надано копії реєстраційних документів фізичних осіб-підприємців, із якими вказаним підрозділом укладено агентські договори та договори про інформаційний супровід договорів страхування.

Так, проаналізувавши відомості, зазначені у додатку № 1 до акту перевірки, суд з'ясував, що фізичні особи-підприємці, із якими відокремленим підрозділом укладено агентські договори та договори про інформаційний супровід договорів страхування, є платниками єдиного податку та відносяться до третьої групи спрощеної системи оподаткування. Види діяльності таких осіб перелічені у додатку № 1 до акту перевірки.

Згідно з підпунктами 3.1.1-3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, підпунктом 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 17.2 ст. 17, п. 1.15 ст. 1 Закону (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, підпунктом 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 ст. 171, підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 297.1 ст. 297 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п.п. 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані внаслідок надання відокремленому підрозділу певних послуг, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як інші, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, доходи.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання недійсним оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Так, нечинними (недійсними), за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.

Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.

Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, правові акти індивідуальної дії, до яких належить оскаржуване рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв'язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники позивача, за переконанням суду, у ході судового розгляду справи належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надали.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: державна податкова інспекція у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про визнання недійсним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: державна податкова інспекція у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30 серпня 2012 року № 0005117509, яким приватному акціонерному товариству "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (ідентифікаційний код 31093336) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010101) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 5285028,17 грн. (П'ять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч двадцять вісім гривень сімнадцять копійок).

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам, третій особі та прокуратурі Подільського району міста Києва у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин