Постанова № 27505423, 11.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16:40 год.

11.05.2012 р. Справа № 2а-1798/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу

за позовомПП "Мажар-2" (вул. Радянська, 13, кв. 2, м. Миколаїв, 54001) ліквідатор ПП "Мажар-2" - Шульга Д.Л. (АДРЕСА_1) довідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Черкаської області (вул. Шевченка, 185, м. Черкаси, Черкаська область, 18000) третя особаПАТ "Ерсте Банк" (вул. Дегтярівська, 33-в, м. Київ, 03057) провизнання дій протиправними, визнання нечинною постанови від 06.03.12 р. № 31606003, В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством "Мажар-2", в особі ліквідатора Шульги Д.Л., пред'явлено позов до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (відповідача) з наступними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відкритті виконавчого провадження № 31606003 на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 93 від 05.03.2012 р. про звернення стягнення на об'єкт нерухомості, що належить на праві власності банкруту -ПП "Мажар-2";

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у накладенні арешту на майно банкрута -ПП "Мажар-2", забороні на відчуження майна банкрута, проведенні опису й арешту майна банкрута, та складанні відповідного акту опису та арешту майна від 13.03.2012 р.;

- визнати нечинною постанову від 06.03.2012р. про відкриття виконавчого провадження № 31606003 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 93 від 05.03.2012 р., яка винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаської області Вельган О.В.

В якості підстав для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не було направлено на адресу ПП "Мажар-2" постанову про відкриття виконавчого провадження; державний виконавець не скористався своїм правом на ознайомлення з судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень (щодо визнання ПП "Мажар-2"банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури); дії відповідача суперечать положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 3-6);

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову від 27.04.2012 р., де зазначив, що постанова від 06.03.2012 р. № 31606003 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства. В якості обґрунтування своєї правової позиції відповідач також послався на відповідну судову практику (Постанова Верховного суду України від 19 вересня 2011 року).

Ухвалою суду від 04 квітня 2012 року в справу залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Ерсте Банк".

Третя особа ПАТ "Ерсте Банк" надав заперечення проти задоволення позовної заяви де зазначив, що задоволення позовних вимог може призвести до порушення прав та свобод третьої особи щодо невиконання кредитних угод з банком забезпечених договором іпотеки.

Позивач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, заперечень проти позову не подав.

Враховуючи те, що позивач був повідомлений належним чином, про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про дату розгляду справи (ар. с. 51), суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Відповідачем та третьою особою подано заяву про слухання справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача.

На підставі п.10 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.122 КАС України, враховуючи клопотання відповідача та третьої особи суд вважає розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Приватне підприємство "Мажар-2" (далі -позивач) згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.03.2012 р. (а. с. 7) знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. В ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за юридичною адресою, головою комісії з припинення зазначено Шульгу Дмитра Леонідовича.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2012 р. по справі № 5016/246/2012/(5/7) ПП "Мажар-2" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; визнано грошові вимоги кредитора -ТОВ "Автомир Вінниця" у сумі 17 935 143,44 грн.; призначено ліквідатором ПП "Мажар-2" Шульгу Дмитра Леонідовича (а. с. 13).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012р. по справі № 5016/246/2012/(5/7) було припинено процедуру банкрутства згідно статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрито загальну процедуру банкрутства передбачену положеннями цього закону.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 р. № 31606003 (а. с. 9).

Зазначеною постановою відповідача було відкрито виконавче провадження, звернуто стягнення на нерухоме майно позивача для задоволення вимог ПАТ "Ерсте Банк" у розмірі 1093196,31 дол. США та 60986,64 грн. та накладено арешт на нерухоме майно в межах суми звернення стягнення (1093196,31 дол. США та 60986,64 грн.).

Позивач не погоджується з постановою відповідача у зв'язку з тим, що дії відповідача стосовно винесення постанови про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, накладення арешту на майно позивача, заборони на його відчуження, проведення опису та арешту майна та складання відповідного акту є протиправними, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", всупереч чинному судовому рішенню, безпідставно, необґрунтовано та упереджено.

При цьому свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення статей 32, 52 та 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої сторони, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч. 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Згідно ч. 2 ст. 25 Закону "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судом, постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження № 31606003 винесена на підставі виконавчого напису № 93 від 05.03.2012р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до зазначеної статті Закону виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека (застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи).

Відповідно до ст. 20 Закону "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Стаття 33 Закону "Про іпотеку" також передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

На підставі зазначеного суд не погоджується з позицією позивача щодо протиправності дій відповідача при відкритті виконавчого провадження № 31606003.

Крім того, відповідно до п. 5 частини третьої ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, крім іншого, накладати арешт на майно боржника, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Частиною третьою ст. 19 Закону в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Частина друга ст. 25 Закону передбачає, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника.

Таким чином дії державного виконавця щодо накладення арешту на предмет застави (іпотеки) при відкритті виконавчого провадження відповідають вимогам чинного законодавства.

Стосовно посилання позивача на наявність справи про банкрутство ПП "Мажар-2", то суд зазначає, що відповідно до частини шостої ст. 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (далі - Закон-2) за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012 р. у справі № 5016/246/2012/2012(5/7) задоволено клопотання ліквідатора та припинено процедуру банкрутства ПП "Мажар-2", передбаченою ст. 52 Закону-2, і ухвалено перейти до загальних процедур банкрутства передбачених Законом-2. В газеті "Голос України" № 54 від 24.03.2012 р. опубліковано оголошення про існування справи про банкрутство та з метою виявлення кредиторів.

Суд зазначає, що згідно частини другої ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", а доповнюють його, до них відноситься і частина друга ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, оскільки законодавство дозволяє звертати стягнення на предмет іпотеки, в т. ч. шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, зазначений виконавчий напис є виконавчим документом, який виконується ДВС, то дії відповідача стосовно відкриття виконавчого провадження, проведення опису та арешту предмету іпотеки є правомірними.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає обов'язковому зупиненню в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно.

Таким чином, для виконавчого провадження при зверненні стягнення на заставлене майно (майна, що перебуває в іпотеці) факт існування справи про банкрутство не є підставою для закриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відкрив виконавче провадження та скориставшись наданим Законом правом наклав арешт на майно боржника - ПП "Мажар-2", на яке звернено стягнення відповідно до виконавчого документа.

Щодо посилання позивача на факт не направлення йому оскаржуваної постанови, то суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідачу при відкритті виконавчого провадження було відомо, що позивач за вказаною адресою у м. Миколаєві не перебуває, внаслідок чого здійснювались пошуки фактичного місця знаходження боржника - ПП "Мажар-2" з метою направлення йому вказаної постанови.

У зв'язку з прибуттям представника позивача до відповідача, державним виконавцем 15.03.2012 р. було здійснено особисте вручення документів виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Мін'юстом 15.12.1999 р. № 74/5, передбачено, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому ст. 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення (абз. 4 п. 4.1.1 Інструкції). Вказаним правом позивач не скористався, доказів про інше суду не надав.

Інші доводи та міркування позивача не можуть бути підставою для скасування зазначеної постанови відповідача.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення та вчинених дій. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163, 181 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих