Постанова № 27505257, 01.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2012 року 11:53 № 2а-12102/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна»

до 1) Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби;

2) Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -ДПІ, податковий орган) та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2011 року № 0016751501, № 0016741501 та 06 квітня 2012 року № 0005061501, зобов'язання повернути сплачені платежі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, вважаючи неправомірними рішення податкового органу, зазначив, що не можуть бути застосовані фінансові санкції до Товариства, як платника податку на прибуток підприємств, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому календарних кварталах 2011 року.

Представник ДПІ в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Біомін Україна»було задекларовано, але не сплачено податкові зобов'язання у встановлені законом строки, за що Податковим кодексом України передбачена відповідальність, а тому спірні рішення є правомірними.

Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України було належним чином повідомлене про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надало, свого представника для участі у судових засіданнях не направло.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва були проведені камеральні перевірки податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна».

За результатами перевірки декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року (прийнята ДПІ 11.11.2011 року) було складено акт камеральної перевірки №3604/15-111 від 30.11.2011 року, яким встановлено порушення абз. 1 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ), а саме: порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 46 301,77 грн. та 698 863,18 грн.

На підставі висновків акту перевірки були винесені податкове повідомлення-рішення №0016751501 від 30.11.2011 року про накладення штрафу в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 4 630,18 грн. та податкове повідомлення-рішення №0016741501 від 30.11.2011 року про накладення штрафу в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 69 886,03 грн. відповідно.

Позивач сплатив вказані суми штрафу 09.12.2011 року.

За результатами перевірки декларації з податку на прибуток за IІ-IV квартал 2011 року було складено акт камеральної перевірки №56/15-107 від 06.04.2012 року, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПКУ, а саме: порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 532 900,25 грн., на підставі чого було винесено податкове повідомлення-рішення №0005061501 від 06.04.2012 року про накладення штрафу в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 53 290,03 грн.

Позивач сплатив вказану суму штрафу 13.04.2012 року.

Таким чином, посадовими особами ДПІ на підставі двох вищезазначених актів камеральних перевірок була нарахована сума штрафів в загальному розмірі 127 806,24 грн.

Разом з тим, не зважаючи на оплату штрафів, позивач не погодився з прийняттям податкових повідомлень-рішень та вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як зазначається у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, штрафи були накладені на позивача на підставі ст. 126 ПКУ. Штрафи, що встановлюються вказаною статтею, є штрафними санкціями в розумінні терміну «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)», визначеного згідно пп.14.1.265 п.14.1 ст.14ПКУ.

Згідно з абз.1 п. 113.3 ст. 113 ПКУ, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених ПКУ та іншими законами України.

Згідно з абз.2 п. 113.3 ст. 113 ПКУ, застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених ПКУ та іншими законами України, не дозволяється.

Пунктом 6 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ вказано, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому календарних кварталах 2011 року».

Установлене Перехідними положеннями Податкового кодексу України звільнення від фінансових санкцій платників податку на прибуток (першої категорії осіб, зазначених у пункті 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) пов'язане з перебуванням таких осіб у статусі платника цього податку.

Правові наслідки перебування особи у статусі платника податку на прибуток пов'язані саме з відносинами, що виникають у процесі справляння цього податку. Відповідно фінансові санкції, від яких звільняються платники податку на прибуток згідно з пунктом б підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, можуть стосуватися лише податкових правопорушень, вчинених особами як платниками податку на прибуток, тобто порушення правил справляння виключно цього податку.

Вказана позиція узгоджується із позицію Вищого Адміністративного Суду України, що викладена в листі від 4 травня 2012 року за № 1197/12/13-12 та позицією Державної податкової служби України, що викладена в листі від 5 квітня 2012 р. №9993/7/15-1417.

Як встановлено судом, позивач на даний час є та був платником податку на прибуток, в тому числі протягом 2-4 кварталів 2011 року, за результатами яких нараховані штрафи.

Отже, положення пункту 6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ поширюється на позивача.

Згідно з актами камеральних перевірок №3604 /15-111 від 30.11.2011 р. та №56/15-107 від 06.04.2012 р. що складені ДПІ, виявлено порушення норм податкового законодавства щодо справляння податку на прибуток за наслідками діяльності позивача у другому-четвертому календарних кварталах 2011 року.

Таким чином, з огляду на положення пункту 6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, суд приходить до висновку про те, що позивач звільняється від фінансових санкцій за порушення, вказані в актах камеральних перевірок №3604 /15-111 від 30.11.2011 р. та №56/15-107 від 06.04.2012 p., а тому прийняті посадовими особами Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними і такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладені вище висновки суд вважає, що позивач має право на повернення помилково сплачених сум штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того суд звертає увагу на те, що помилки в заповненні декларацій за періоди ІІ-ПІ квартали 2011 року та II-IV квартали 2011 року, у зв'язку з якими були нараховані штрафи, є суто технічними помилками в заповненні форми декларації з податку на прибуток. Ці помилки не призвели до заниження фактичних податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток, розрахованих за результатами господарської діяльності позивача за вказані періоди та була подана уточнена декларація, прийнята ДПІ.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів правомірності винесення спірних рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а витрати на погашення сум, зазначених у цих рішеннях -поверненню на розрахункові рахунки позивача.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0016751501 від 30.11.2011 року, № 0016741501 від 30.11.2011 року та №0005061501 від 06.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна», код ЄДРПОУ 34613055, п/р 26001301093070 в Оболонському районному відділенні Київської Регіональної Дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904 суму штрафів в розмірі 127 536,53 грн. (сто двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 53 копійки), сплачених на підставі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0016751501 від 30.11.2011р., №0016741501 від 30.11.2011 p., № 0005061501 від 06.04.2012 p.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 1 275,37 грн. (тисяча двісті сімдесят п'ять гривень 37 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомін Україна».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 06 листопада 2012 року