Постанова № 27505198, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2012 року 16:28 № 2а-10681/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Бондарця Р.Б.,

від відповідача: Павліченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізосев»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192260 від 25 квітня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Ізосев»(далі -позивач, ПрАТ «Ізосев») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року № 0001192260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 128 992,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», оскільки податковий кредит за вказаний період було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних. На момент укладення та виконання умов договорів вказаний контрагент був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності та платника ПДВ, всі первинні документи складено у відповідності до вимог законодавства, виконання контрагентом ремонтних робіт печі здійснювалося з метою здійснення позивачем господарської діяльності.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 128 992,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», оскільки договір, укладений позивачем з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», є нікчемним та не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Зазначений висновок мотивований відсутністю у контрагента позивача об'єктів, які підпадають під визначення об'єктів оподаткування.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що за фактом створення ТОВ «Український інвестиційний холдинг»слідчим управлінням ДПС у м. Києві порушена кримінальна справа № 50-6270, під час досудового слідства по якій установлено, що підприємство має ознаки фіктивності.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що правочин, укладений між ПрАТ «Ізосев»та ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг», не спричинив реального настання правових наслідків, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на це, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі -ДПІ у Подільському районі м. Києва -зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

Позивач - ПрАТ «Ізосев»(код ЄДРПОУ 31354250) зареєстроване Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією 28.02.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 221119 (а.с. 61), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

У період з 02.04.2012 р. по 06.04.2012 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Ізосев»(код ЄДРПОУ 31354250) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»(код ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.01.2011 р. по 29.02.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 81/22-604/31354250 від 06.04.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

25 квітня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192260, яким позивачу за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 161 240,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 128 992,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 248,00 грн.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 128 992,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Правомірність формування податкового кредиту не визнається відповідачем з тих підстав, що відповідачем отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 25.06.20055 р. по 30.11.2011 р. Згідно з цим актом встановлено відсутність у ТОВ "Український інвестиційний холдинг" об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за лютий 2011 року.

Крім того, в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України. В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Український інвестиційний холдинг» має ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності і використовується реально діючими СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

Викладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), в тому числі на користь ПрАТ «Ізосев», що вказує на укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що усі операції з надання послуг позивача з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»є нікчемними.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ПрАТ "Ізосев" п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість у серпні 2011 року на суму 128 992,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи позивача доведеними, а податкове повідомлення-рішення - протиправним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 15 серпня 2011 року між ПрАТ «Ізосев» (Замовник) та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»(Виконавець) було укладено Договір № 15/08-11 на виконання підрядних робіт по ремонту печі, що обертається, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по ремонту печі, що обертається, в м. Сіверськ Донецької області (п.1.1). Вартість робіт на момент укладення договору становить 2 993 900,00 грн., в тому числі ПДВ -498 983,00 грн. (п.2.1). Здача-приймання виконання робіт здійснюється після підписання акту виконаних робіт (п.5.1); розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту виконаних робіт (п.6.1).

15 серпня 2011 року між сторонами підписано договірну ціну та кошторис на виконання підрядних робіт та матеріалів на ремонт печі, що обертається, на загальну суму 2 993 900, 00 грн. (а.с.48-49).

На виконання умов договору № 15/08-11 ТОВ "Український інвестиційний холдинг" надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 773 950,00 грн., в тому числі ПДВ -128 992,00 грн., про що свідчать акт № 1 від 25.08.2011 р. на суму 364 896,00 грн. та акт № 2 від 30.08.2011 р. на суму 409 054,00 грн. на виконання підрядних робіт та матеріалів на ремонт печі, що обертається (а.с.50-51).

За наслідками надання зазначених вище послуг ТОВ «Український інвестиційний холдинг» було виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 128 992,60 грн.: №3 від 31 серпня 2011 року на суму 364 896,00 грн., в тому числі ПДВ -60 816,00 грн., № 4 від 31 серпня 2011 року на суму 409 053,60 грн., в тому числі ПДВ -68 175,60 грн. (а.с. 53-54), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Український інвестиційний холдинг», тобто в момент підписання сторонами актів виконаних робіт.

Позивачем здійснено часткову оплату отриманих від ТОВ «Український інвестиційний холдинг»послуг, що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Бан Аваль»від 15.09.2011 р. на суму 46 436,98 грн. (а.с.52). Заборгованість позивача перед ТОВ «Український інвестиційний холдинг»за надані послуги у розмірі 727 512,62 грн. підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи (а.с.172).

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в загальному розмірі 128 992,00 грн. за серпень 2011 року - за датою отримання податкових накладних.

Правомірність включення вказаних сум до складу податкового кредиту не визнається відповідачем.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПАТ «Ізосев»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Український інвестиційний холдинг", які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням (оплатою) послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у серпні 2011 року, виконання робіт відбувалося в цьому ж податковому періоді, то в силу приписів ст. 198 Податкового кодексу України право ПрАТ «Ізосев»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у серпні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент звірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС повідомила суд, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Український інвестиційний холдинг»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно із свідоцтвом № 100191595 від 18.07.2005 року. Зазначене свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Український інвестиційний холдинг»анульовано 17 листопада 2011 р. за ініціативою платника податків на підставі поданої заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ (а.с. 160-161).

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача - серпень 2011 року -ТОВ «Український інвестиційний холдинг»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг), а подальше анулювання свідоцтва платника податку не позбавляє правового значення усі, видані до моменту анулювання свідоцтва, податкові накладні.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 53-54) відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів того, що ТОВ «Український інвестиційний холдинг»станом на момент здійснення господарських операцій не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку була припинена чи підприємство було виключене з ЄДРПОУ.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява Харченка Євгена Олеговича -директора ТОВ «Український інвестиційний холдинг», в якій він стверджує, що дійсно виконував обов'язки директора зазначеного підприємства, підписував первинні документи щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, укладав договори від імені ТОВ «Український інвестиційний холдинг»та підписував усі документи податкової звітності (а.с.154).

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.113) видами діяльності ПрАТ «Ізосев»є інші види оптової торгівлі (51.70.0), організація перевезення вантажів (63.40.0), оптова торгівля відходами та брухтом (51.57.0), брокерські операції з цінними паперами (67.12.1).

Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем на праві колективної власності зареєстровано об'єкти нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.116). Зазначене майно, розташоване в м. Сіверську Донецької області, має у своєму складі цех печей, що обертаються (а.с.117).

Як встановлено судом під час розгляду справи, ТОВ «Український інвестиційний холдинг»надавав позивачеві послуги по ремонту печі, що обертається, місцеперебуванням якої є м. Сіверськ Донецької області, і яка використовується позивачем для здійснення його статутної діяльності, пов'язаної з переробкою відходів та брухту.

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Доводи відповідача з приводу відсутності у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»ліцензії на виконання будівельних робіт не приймаються судом до уваги, оскільки роботи по ремонту печей не входять до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, які потребують ліцензування, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 р. № 47. Згідно п. 4.10.00 даного Наказу до переліку ліцензованого виду робіт входять лише роботи з монтажу промислових печей та агрегатів, однак роботи по ремонту таких печей до даного переліку не входять.

Крім того, в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Український інвестиційний холдинг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Український інвестиційний холдинг»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства переважно ґрунтуються на обставинах діяльності ТОВ "Український інвестиційний холдинг", встановлених у постанові про порушення кримінальної справи № 50-6270, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 02.03.2012 р., відповідно до якої зазначене підприємство має ознаки фіктивності (а.с. 143-145).

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладених договорів між ПрАТ «Ізосев»та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАСУ).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ПрАТ «Ізосев» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Крім цього, у матеріалах справи наявна копія постанови старшого прокурора прокуратури м. Києва Дмитренка В. про скасування постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до провадження та об'єднання кримінальних справ від 20.03.2012 р., якою постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Чапічадзе І.Ю. від 02.03.2012 р. про порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва під час створення (придбання) і діяльності ряду підприємств, у тому числі і ТОВ «Український інвестиційний холдинг», прийняття її до провадження та об'єднання з кримінальною справою № 50-6270 скасовано. Зокрема, в постанові вказано, що стосовно ТОВ «Український інвестиційний холдинг» фактично жодних перевірочних заходів не вжито (а.с.151).

Висновки Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг»судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, відображені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 07.03.2012 року висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва стосовно відсутності у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, не відповідають суті та визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки та підтверджують, що звірку все-таки було проведено.

До того ж, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. по справі № 2а-2228/12/1070 дії ДПІ по проведенню зустрічної звірки та оформленню її результатів актом від 07.03.2012 р. визнано протиправними. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. (а.с.196-202).

Отже, у суду відсутні підстави брати до уваги висновки ДПІ, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між ПрАТ «Ізосев»та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Український інвестиційний ходинг", оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок, та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у зазначеного підприємства, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Ізосев»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 128 992,00 грн. є протиправним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 32 248,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ПрАТ «Ізосев»підлягає задоволенню.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2012 року № 0001192260.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Ізосев»судові витрати у розмірі 1 612,00 грн. (одна тисяча шістсот дванадцять гривень 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій

Повний текст постанови складено та підписано 15 листопада 2012 року.