Постанова № 27504765, 06.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2012 р. № 2-а- 11565/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.

за участю:

представника позивача -Овсяник С.А., діє за дорученням від 15.10.2012 року

представника відповідача -не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000112200 від 05 жовтня 2012року, в частині, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 207 263 грн. 00коп., за штрафними санкціями у розмірі 24 099грн. 00 коп.; скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000102200 від 05 жовтня 2012року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 229458 грн. 00коп. за штрафними санкціями у розмірі 19 127 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.11.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні, призначеному на 30.10.12р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Красноградській МДПІ Харківської області ДПС, є платником ПДВ.

Фахівцями Красноградсткої МДПІ Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Фірми «Юкон Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 492/22/34236955 від 21.09.2012 року (а.с. 13-122 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 492/22/34236955 від 21.09.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 та ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 287588,00грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на суму 191198,00грн., за півріччя 2012 року на суму 96390,00грн. Також відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 229458,00грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року на суму 12000,00грн., березень 2011 року на суму 140958,00грн., червень 2011 року на суму 76500,00грн.

На підставі Акту перевірки № 492/22/34236955 від 21.09.2012 року Красноградською МДПІ Харківської області ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000112200 від 05 жовтня 2012року, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 311687,0 грн. (за основним платежем -287588,0 грн., за штрафними санкціями -24099,0 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 05 жовтня 2012року, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі -248585,0 грн. ( за основним платежем -229458,0 грн., за штрафними санкціями -19127,0 грн.). (а.с. 11-12 т. 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в частині донарахованих податкових зобов'язань, пов'язаних з висновком відповідача, викладеним в акті перевірки, про нереальність угод, укладених між позивачем з ПП «Альянс-СД»та ПП «РТО».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

У судовому засіданні було встановлено, що між позивачем ППФ «Юкон Агро»(покупець) та ПП «Альянс-СД»(продавець) було укладено Договір поставки № 6012011 від 06.01.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати узгодженими партіями покупцеві продукцію: дизельне пальне, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару (а.с. 201 т. 1).

Судом встановлено, що позивачем було придбано у ПП «Альянс-СД»9600л дизельного пального загальною вартістю 72 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 41 від 06.01.2011 року (а.с. 194 т. 1).

Придбане дизельне пальне було фізично переміщено на адресу позивача силами позивача, використовуючи автомобіль КАМАЗ з причепом, який перебуває в користуванні позивача відповідно договору оренди транспортного засобу (а.с. 136 т. 1) Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копією товарно-транспортної накладної (а.с. 122 т. 2).

Судом встановлено, що вказаний товар був доставлений на склад позивача, який перебуває у власності останнього на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2007 року (а.с. 130-131 т. 1).

На адресу позивача ППФ «Юкон Агро»було виписано податкову накладну № 41 від 06.01.2011 року (а.с. 196 т. 1)

Розрахунки за отриману продукцію було проведено згідно договору № 30/0326-ДПР від 30.032011 року «Про відступлення права вимоги», відповідно до якого ПП «Альянс-СД»первісний кредитор, ПП «РТО»новий кредитор, а ППФ «Юкон Агро»боржник. Загальними положеннями договору № 30/0326-ДПР від 30.032011 року «Про відступлення права вимоги»передбачено, що на час укладання цього договору вимоги первісного кредитора до боржника згідно договору поставки №6012011 від 06.01.2011р., укладений між первісним кредитором та боржником, становлять 72000,00 грн. Первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору відповідно до основного договору в сумі 72000,00 грн. (а.с. 236 т. 1)

У судовому засіданні було встановлено, що між ППФ «Юкон Агро»(покупець) та ПП «РТО» (продавець) був укладений договір поставки № 030211 від 02.03.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати узгодженими партіями покупцеві продукцію: концентровані корми,а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кожну партію товару (а.с. 123 т. 2).

Судом встановлено, що позивачем було придбано у ПП «РТО»концентровані корми, що підтверджується видатковими накладними № 58 від 21.03.2011, № 57 від 25.03.2011 року, № 233 від 30.03.2011 року (а.с. 233,255,227 т. 1).

Придбаний товар було фізично переміщено на адресу позивача силами позивача, використовуючи автомобіль КАМАЗ з причепом, який перебуває в користуванні позивача відповідно договору оренди транспортного засобу. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 205-219 т. 1).

Судом встановлено, що вказаний товар був доставлений на склад позивача, який перебуває у власності останнього на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2007 року (а.с. 130-131 т. 1).

На адресу позивача ППФ «Юкон Агро»були виписані податкові накладні № 38 від 21.03.2011 року, № 49 від 25.03.2011 року, № 73 від 30.03.2011 року (а.с. 229-231 т. 1).

Вартість вказаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «РТО», що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 237-241 т. 1).

Зазначені товари, які були отримані від ПП «РТО», позивачем в подальшому були реалізовані, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарино-матеріальних цінностей (а.с. 169-170,172 т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентами ПП «Альянс-СД»та ПП «РТО»були виконані договори поставки, придбаний товар використаний останнім у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ПП «Альянс-СД»та ПП «РТО»на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованим у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювалися, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ПП «Альянс-СД»та ПП «РТО, а також до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товару та послуг отриманих від ПП «Альянс-СД»та ПП «РТО».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000112200 від 05 жовтня 2012року, в частині, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 207263 грн. 00коп., за штрафними санкціями у розмірі 24 099грн. 00 коп. та № 0000102200 від 05 жовтня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 229458 грн. 00 коп. за штрафними санкціями у розмірі 19 127 грн. 00 коп., дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковий кодекс України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" до Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000112200 від 05 жовтня 2012року, в частині, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 207263 грн. 00коп., за штрафними санкціями у розмірі 24 099грн. 00 коп.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000102200 від 05 жовтня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 229458 грн. 00 коп. за штрафними санкціями у розмірі 19 127 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" (ідентифікаційний код 34236955, місцезнаходження: вул. Радянська, 73, с. Наталине, Красноградський район, Харківська обл., 63343) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2239,0 (дві тисячі двісті тридцять шість грн. 00 коп) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2012 року.

Суддя Волкова Л.М.