Рішення № 27502763, 07.11.2012, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

07.11.2012 Суддя: Марченко Н. Ю.

Справа № 0551/7298/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

7 листопада 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючої - судді Марченко Н.Ю. при секретарі Бортко Ю.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та стягнення грошової компенсації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому послалася на наступне. 19 листопада 1993 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. В 2005 році шлюбні відносини припинені, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки шлюб розірваний. 26 січня 2009 року Горлівським міським відділом РАГС зареєстровано розірвання шлюбу. Мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу була придбана трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, власником якої вона є на підставі біржового контракту від 19.08.1996 року, зареєстрованого Горлівською філією Донецької товарної біржі. Після розірвання шлюбу вирішили зазначену квартиру продати та придбати кожному окреме житло. Так як дочка була неповнолітньою, не змогли без надання їй житла продати квартиру. Стала шукати варіанти продажу житла, пропонуючи їх відповідачу, але він під різними приводами відмовлявся продавати їх квартиру, посилаючись на те, що за ті кошти, які їм пропонують, він не зможе придбати собі гідне житло. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати, ОСОБА_6. Після її смерті вона отримала велику суму грошей і запропонувала відповідачу придбати для нього житло, а собі залишити їх трьохкімнатну квартиру. Відповідач спочатку погодився. Але після того, як вона зробила капітальний ремонт в квартирі, заявив що буде там проживати. Останні три роки життя в одній квартирі з відповідачем стало нестерпним. Він навмисно створює такі умови, щоб вона була змушена піти з квартири. Став зловживати спиртними напоями. З ранку до пізній ночі може включати музику. Заважає дочки відпочивати та робити уроки. Декілька разів була вимушена звертатися до міліції, так як відповідач кидався на неї з ножем. Відповідач залишати квартиру відмовляється. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними. Оскільки відповідач не бажає добровільно ділити спільне майно, просила поділити придбане ними з відповідачем у шлюбі майно у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, виділивши їй вказану квартиру, та стягнувши з неї на користь відповідача матеріальну компенсацію за половину вартості даної квартири в розмірі 33600 грн.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить встановити факт його проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю без шлюбу в період з 10.11.2005 року по 2012 рік; визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне майно: придбаний в 2008 році автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, та придбаний в 2011 році автомобіль марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6; поділити вказане майно між ним та відповідачем ОСОБА_1 шляхом присудження йому автомобілю марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, а відповідачу автомобілю марки VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати в розмірі 3421 грн. 90 коп. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 послався на те, що з ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 19 листопада 1993 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 10.11.2005 року шлюб між ними розірваний. Після розірвання шлюбу у повторний шлюб не вступали, поновили шлюбні відносини, продовжують проживати однією родиною в квартирі АДРЕСА_1. Проживаючи однією сім'єю, підтримували шлюбні відносини, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. На спільні кошти купували меблі, побутову техніку, автомобілі, робили ремонти як в їх спільній квартирі АДРЕСА_1, так і в належних відповідачу квартирах, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. За спільні кошти придбали два автомобілі: в 2008 році автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та в 2011 році - автомобіль марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. Він повністю довіряв дружині, тому автомобілі були зареєстровані на її ім'я. При цьому в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу - автомобілю VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, він записаний як особа, яка має право керувати даним автомобілем. В 2012 році відносини між ним і ОСОБА_1 погіршилися, остання почала пред'являти йому вимоги покинути належну їм квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки він не погодився з її вимогами, відповідач звернулася до суду з позовом про примусовий поділ квартири шляхом припинення його права власності в спільному майні на підставі ст. 365 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 74 СК України якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Згідно ч. 2 ст. 74 СК України на зазначене майно поширюються положення глави 8 СК України. Таким чином, вищевказані автомобілі належать їм на праві спільної сумісної власності відповідно до ст. 60 СК України. Відповідач його право власності на вказані автомобілі не визнає, не дозволяє йому користуватися ними, передала автомобілі в користування інших осіб. Відповідно до ст. 71 СК України просив суд поділити зазначені автомобілі у вищевказаний ним спосіб. Крім того, просив стягнути на його користь судові витрати по оплаті судового збору та правової допомоги.

Позивач ОСОБА_1, вона ж відповідач за зустрічним позовом, у судовому засіданні свій позов підтримала, просила виділити їй квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за половину вартості придбаної за час шлюбу квартири, оскільки їх спільне проживання з відповідачем в одній квартирі неможливе. Вона неодноразово пропонувала відповідачу належну їй квартиру по АДРЕСА_2 замість його частки у спільній квартирі, але відповідач відмовляється. Проти зустрічного позову заперечувала, пояснивши, що після розірвання шлюбу з відповідачем шлюбні стосунки не підтримували, спільне господарство не вели, спільного бюджету не мали. Автомобіль "Фольксваген Т4" був придбаний нею в 2008 році за її особисті кошти. В липні 2011 року даний автомобіль вона продала сім'ї з м. Алчевську за 11500 доларів США, видавши їм генеральну довіреність. Купівлю-продаж нотаріально не оформлювали. Після того, як продала вказаний автомобіль, придбала в м. Луцьку новий автомобіль "Фольксваген Т5". В свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу зазначила відповідача, як особу, що має право керування вказаним автомобілем, щоб він міг його використовувати для роботи та допомагати дитині.

Представник позивача, відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1 повністю підтримала, зазначивши, що у зв'язку з тим, що відповідач створює нестерпні умови для проживання позивача та її дитини в квартирі АДРЕСА_1, єдиним виходом є поділити вказане майно шляхом стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартості за половину вказаної квартири. Зустрічний позов не визнала, наполягала на тому, що позивач з відповідачем остаточно припинила подружні стосунки після розірвання шлюбу в 2005 році і спірні автомобілі є особистою приватною власністю ОСОБА_1 Відповідач ніякої участі у придбанні цих автомобілів не приймав.

Відповідач ОСОБА_3, він же позивач за зустрічним позовом, у судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1 не визнав, пояснивши, що він ніколи своєї згоди на продаж їх спільної з позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 не давав. Іншого житла він не має, в той час як позивач має у власності ще дві інші квартири за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 в м. Горлівка. Його частка в спірній квартирі не є незначною, а є рівною з позивачем - 1/2 частка квартири. Обставини, на які посилається позивач, про те, що він зловживає спиртними напоями, створює нестерпні умови для спільного проживання не відповідають дійсності. Вважав доцільним виділити йому спірну квартиру та стягнути з нього на користь позивача грошову компенсацію. Підтримав свій зустрічний позов, вказавши, що після розірвання шлюбу продовжували з ОСОБА_1 проживати однією сім'єю. За спільні кошти придбали у 2008 році автомобіль "Фольксваген Т 4" на авторинку "Майорський" за 16 тис. доларів США, а в 2011 році разом з позивачем їздили до м. Луцьку Волинської області, де придбали автомобіль "Фольксваген Т5" за 16,5 тис. доларів США.

Представник відповідача, позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1 не визнав, зазначивши, що позивачем не надано доказів про неможливість спільного проживання з відповідачем в спірній квартирі. Припинення права власності відповідача у спільному майні позбавляє його житла, чим йому буде завдана суттєва шкода. Вважав, що в силу ст. 365 ЦК України позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, встановити факт спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю у період з 10.11.2005 р. по 2012 р., визнати об'єктом права їх спільної сумісної власності автомобілі "Фольксваген Т4" та "Фольксваген Т5", поділивши вказане майно шляхом присудження ОСОБА_3 автомобілю марки "Фольксваген Т5", а ОСОБА_1 - автомобілю "Фольксваген Т4".

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що сторони її батьки. Останні розлучені. Після розлучення продовжують проживати в трьохкімнатній квартирі по АДРЕСА_1. Кожен мешкає в своїй окремій кімнаті. З 2006 року по теперішній час між батьками натягнуті відносини: ділять їжу та господарство. З матір'ю в неї гарні стосунки, мати її повністю утримує, батько в цьому жодної участі не приймає. З батьком не спілкуються. Останній вживає алкоголь, конфліктує, через це вона не може нікого запросили до себе, заважає їй робити уроки, тому проживати з ним разом в одній квартирі не комфортно. Між батьками відбуваються часті сварки, скандали, доводилося викликати міліцію.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 її подруга. Після її розлучення з ОСОБА_3 у 2005 - 2006 році в них постійно стояло питання про необхідність придбання комусь з них житла. Після розірвання шлюбу продовжують проживати в одній квартирі, але живуть в окремих кімнатах. Між ними часто виникають конфлікти, викликали міліцію. В 2008 році позивач разом з нею на авторинку "Майорський" придбала автомобіль "Фольксваген Т4". Відповідача з ними не було.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 її подруга. З 2005 році вони з ОСОБА_3 розлучені. Відносини не підтримують. Між ними виникають сварки через вживання відповідачем алкоголю. У її присутності викликали міліцію.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює спеціалістом служби у справах дітей. 15 жовтня 2012 року до вказаної служби звернулася позивач ОСОБА_1 про захист прав дитини, послалася на те, що судовий спір про поділ майна стосується житлових інтересів дитини та моральної обстановки в сім'ї. Вона зустрічалася з дитиною ОСОБА_5, остання замкнута, ображена на батька. Зі слів дитини, батько влаштовую скандали, нецензурно лається, ігнорує її, через це неможливо проживати з ним в одній квартирі.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що сторони його знайомі. Про те, що вони розірвали шлюб, йому відомо не було. Вважав, що вони проживають однією сім'єю. Йому відомо, що в них був автомобіль "Фольксваген", а згодом два автомобілі. На автомобілі їздив ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що сторони її колишні друзі. Періодично спілкується з ОСОБА_3 Лише нещодавно дізналася, що вони з ОСОБА_1 розлучені. ОСОБА_3 запросив її влітку в гості, сказав, що сім'я відпочиває. Від знайомих їй відомо, що в ОСОБА_3 є спільне майно, автомобілі. Рік тому ОСОБА_3 підвозив її на автомобілі. Не бачила, щоб ОСОБА_3 скандалив, зловживав спиртним.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що сторони його друзі. В 2005 році шлюб між ними був розірваний, але продовжували проживати однією сім'єю, робили спільні покупки. Придбали автомобіль "Фольксваген". ОСОБА_3 просив його подивитися за квартирою, говорив, що продали автомобіль і їдуть купувати новий. ОСОБА_3 разом їздили купувати автомобіль до західної України.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що займається установкою вікон та ремонтом. Декілька років тому в квартирі по вул. Кірова в м. Горлівка він, його батько та ОСОБА_3 робили ремонт, переклеювали шпалери, замінювали вікна. Увечері вечеряли з ОСОБА_3 в них дома, останні спілкувалися як одна сім'я. В тому році по вул. Кірова він разом зі своїм напарником та ОСОБА_3 робили балкон в квартирі по вул. Кірова. Разом з ОСОБА_3 їздили на автомобілі за сайдингом та іншими матеріалами. Розраховувався за комплектуючи товари ОСОБА_3 За виконану роботу та віконні рами йому сплачувала грошові кошти ОСОБА_1 ОСОБА_3 брав участь у ремонті.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що як первісний позов ОСОБА_1 про поділ майна та стягнення грошової компенсації, так і зустрічний позов ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ майна, задоволенню не підлягають за наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 1993 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Міським відділом РАЦС, актовий запис № 2477.

Мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Під час шлюбу 19 серпня 1998 року ОСОБА_1 була придбана квартира АДРЕСА_1, яка розташована на І поверсі та складається з трьох кімнат загальною площею 57 кв.м, про що свідчить копія біржового контракту, зареєстрованого Горлівською філією Донецької товарної біржі.

В силу ст. 22 КпШС України, який діяв на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічне закріплено й у ст. 70 СК України.

З урахуванням цього, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін, частки кожного із них є рівними. Згідно наданої позивачем копії технічного паспорту, інвентаризаційна вартість квартири становить 67197 грн., що відповідач у судовому засіданні не оспорював. Отже, вартість частки кожного з подружжя ОСОБА_3 у вказаному спільному майні складає 33598,50 грн.

10 листопада 2005 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджуються копією рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки.

Після розірвання шлюбу і до теперішнього часу сторони продовжують спільно проживати в квартирі АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог про виділення їй спірної квартири та стягнення з неї на користь відповідача грошової компенсації посилається на те, що спільне володіння і користування майном є неможливим унаслідок поведінки відповідача: зловживання ним спиртним, влаштування конфліктів, заважання спокою її та їх дочки.

Дійсно, судом установлено, що після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні відносини, які ускладнюють їх спільне проживання в спірній квартирі та використання цього спільного майна, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

У той же час, згідно статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Частинами 4, 5 вищевказаної статті передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні від присудження йому грошової компенсації замість його частки у квартирі АДРЕСА_1 заперечував.

Таким чином, за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце на підставах, передбачених ст. 365 ЦК України (припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Зокрема, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно положень статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, звертаючись із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна шляхом виділення їй спірної квартири та стягнення з неї на користь відповідача грошової компенсації, у своїх позовних вимогах питання про припинення права відповідача ОСОБА_3 на його частку в їх спільному майні не порушувала.

Крім того, вартість частки ОСОБА_3 у спільному майні на депозитний рахунок суду ОСОБА_1 в повному розмірі не внесла.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про поділ майна шляхом виділення їй спірної квартири та стягнення з неї на користь ОСОБА_3 грошової компенсації відсутні. Грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Донецькій області в розмірі 33400 грн., після набрання рішенням законної сили підлягають поверненню.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ майна, суд вважає дані позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступних підстав:

Згідно довідки ВРЕР по обслуговуванню м. Горлівки УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_1 зареєстровані автомобілі VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_1 у 2008 році, автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 -у 2011 році. Зазначені обставини визнані у судовому засіданні обома сторонами. Вартість вказаних автомобілів на час розгляду справи за домовленістю сторін визначена кожного по 110000 грн.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем за зустрічним позовом, ОСОБА_3, допустимих доказів на підтвердження наявності між ним та ОСОБА_1 у період з 10.11.2005 р. по 2012 р. фактичних шлюбних стосунків, тобто усталених відносин, притаманних подружжю (піклування один про одного, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету) не надано.

Суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на підтвердження факту наявності між сторонами фактичних шлюбних відносин та ведення спільного господарства, оскільки з їх показань вбачається, що їм достовірно про це невідомо та є лише їх припущенням.

Ті обставини, що ОСОБА_3 зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу - автомобілю VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, як особа, яка має право керування ним, а також те, що він робив ремонт в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2, не можуть бути визнані судом достатніми доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про наявність фактичних шлюбних відносин між сторонами.

Крім того, належні й допустимі докази про власну участь у придбанні спірних автомобілів, ОСОБА_3 суду не надав. Суд зауважує, що сам по собі факт спільного проживання без шлюбу без визначення ступеня участі працею та коштами у придбанні цього майна не може бути підставою для визнання його спільною сумісною власністю.

Отже, підстави для визнання автомобілів VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, спільною сумісною власністю сторін та їх поділу відсутні. В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати відшкодуванню також не підлягають.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також слід повністю відмовити.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України, оскільки суд дійшов до висновку про відмову в зустрічному позові, заходи забезпечення позову, застосовані судом, після набрання рішенням законної сили підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215, 154 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та стягнення грошової компенсації відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна відмовити.

Після набрання рішенням законної сили повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області 33400 (тридцять три тисячі чотириста) гривень, внесених нею 25 жовтня 2012 року по квитанції на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (код отримувача 26288796, ГУДКУ у Донецькій області, код банку отримувача 834016) рахунок 37317004001000.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_7 та автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_4, двигун НОМЕР_8, які зареєстровані за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, накладеного відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 6 вересня 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з для проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.Ю. Марченкo