Рішення № 27501471, 31.10.2012, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/0512/2081/2012

Справа № 0512/7292/2012

Головуючий у справі: Челюбєєв Є.В.

РІШЕННЯ

іменем України

31 жовтня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого -судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Бондарчук Т.І.,

з участю

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Михальчук М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Дзержинськвугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 03 серпня 2001 року по 01.08.2012 року він знаходився у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», зокрема з ВП «Шахтою «Південна». З підприємства він був звільнений в зв'язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню виконання даній роботі.

27.03.2001 року він отримав травму на виробництві і йому згідно висновку МСЕК від 15.10.2001 року була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 15%, первинно.

02.06.2003 року він отримав травму на виробництві і йому було встановлено згідно висновку МСЕК від 09.09.2003 року 15% втрати професійної працездатності вперше та повторно від травми у 2001 році 15%.

Відповідно до медичного висновку лікарсько -експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань у нього первинно виявлено професійне захворювання - хронічна вертеброгена попереково -крижова радикулопатія, вдруге -вібраційна хвороба першого ступеня, периферічний ангіодістонічний синдром.

Висновком МСЕК від 31.07.2012 року йому було з 19.07.2012 року повторно встановлено 5% стійкої втрати працездатності від травми, отриманої 27.03.2001 року та 15% стійкої втрати працездатності від травми, отриманої 02.06.2003 року, та 15% і 30% втрати професійної працездатності вперше по профзахворюванням та він визнаний інвалідом 3-ої групи.

У зв'язку з отриманням травм та професійних захворювань він відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до порушень нормальних життєвих зв'язків. Це полягає у постійному фізичному болю у груді, слабкості, втомленості. Отримані травми та професійні захворювання позбавили його можливості своїх звичаїв та бажань. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пошкодженням здоров'я йому заподіяно моральні страждання, на відшкодування яких він просить стягнути 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, його інтереси за довіреністю представляла ОСОБА_5, яка в судовому засіданні заявлені підтримала повністю, просила суд у повному обсязі задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, позов не визнала, оскільки вважає, що позивач у судовому засіданні не обґрунтував та не довів свої вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач з 03.08.2001 року по 01.08.2012 року працював на ВП «Шахті «Південна»ДП «Дзержинськвугілля». Згідно до наказу № 109 -к від 01.08.2012 року ОСОБА_4 був звільнений з займаної посади в зв'язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню виконання даній роботі (а.с. 3-6).

Висновком МСЕК від 15.10.2001 року (а.с. 16) позивачу вперше було встановлено 15% втрати працездатності від трудового каліцтва, отриманого 27.03.2001 року. Висновком МСЕК від 09.09.2003 року (а.с. 17) позивачу було встановлено 30% втрати працездатності за сукупністю трудових каліцтв, а саме від трудового каліцтва, отриманого 27.03.2001 року повторно 15% та від трудового каліцтва, отриманого 02.06.2003 року вперше 15%.

Медичним висновком лікарсько -експертної комісії № 1276/1226 від 19.06.2012 року у ОСОБА_4 встановлені професійні захворювання: первинно - хронічна вертеброгена попереково -крижова радикулопатія зі стійким больовим, м'язово -тонічним, корінцевим синдромом, чутливими порушеннями, зі статико -динамічними порушеннями хребта, та вдруге -вібраційна хвороба першого ступеня, периферічний ангіодістонічний синдром (а.с. 11).

Висновком МСЕК від 31.07.2012 року (а.с. 10) позивачу з 19.07.2012 року було встановлено 65% втрати працездатності за сукупністю трудових каліцтв, а саме від трудового каліцтва, отриманого 27.03.2001 року повторно 5% та від трудового каліцтва, отриманого 02.06.2003 року повторно 15%, а також вперше визначено 15% втрати професійної працездатності від встановленого вперше професійного захворювання -хронічної вертеброгенної попереково -крижової радикулопатії зі стійким больовим, м'язово -тонічним, корінцевим синдромом, чутливими порушеннями, зі статико -динамічними порушеннями хребта та вперше 30% втрати професійної працездатності від встановленого вдруге професійного захворювання -вібраційної хвороби першого ступеня, перифкрічного ангіодістонічного синдрому, та він визнаний інвалідом 3-ої групи, з датою чергового переогляду 31.07.2013 року.

Факт отримання позивачем трудових каліцтв та професійних захворювань підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 23 від 05.06.2003 року (а.с. 8-9), довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 10, 12, 16-17).

Суд вважає, що сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість зробити висновок про те, що позивачу внаслідок травмувань та втратою професійної працездатності заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Як встановлено судом право вимагати відшкодування моральної шкоди настало у позивача з моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності, а саме з 15.10.2001 року від виробничої травми, отриманої 27.03.2001 року та з 09.09.2003 року від виробничої травми, отриманої 02.06.2003 року, тобто під час дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності».

Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

Тому, що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок отриманих трудових каліцтв 27.03.2001 року та 02.06.2003 року, то правових підстав для відшкодування моральної шкоди з відповідача немає, так як відповідно до ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. До того ж ст. 2 ЦПК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди заподіяною внаслідок отриманих професійних захворювань, то суд знаходить, що доводи представника позивача про заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди внаслідок отриманих професійних захворювань заслуговують на увагу.

31 липня 2012 року на підставі акту огляду МСЕК ОСОБА_4 з 19.07.2012 року у зв'язку з вказаними професійними захворюваннями вперше був визнаний інвалідом 3-ої групи з втратою професійної працездатності 45 % вперше за сукупністю професійних захворювань (а.с. 7,10).

Висновком лікарсько - експертної комісії від 19.06.2012 року № 1276/1226 підтверджено, що вказані професійні захворювання ОСОБА_4 отримав під час виконання трудових обов'язків (а.с. 11).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 19.07.2012 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманих професійних захворювань, тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров'я були неможливими.

Однак, суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови праці позивач отримав професійні захворювання.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникли професійні захворювання -вібраційна хвороба першого ступеня, периферічний ангіодістонічний синдром та хронічна вертеброгена попереково -крижова радикулопатія зі стійким больовим, м'язово -тонічним, корінцевим синдромом, чутливими порушеннями, зі статико - динамічними порушеннями хребта. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 45 % вперше за сукупністю професійних захворювань, він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 40 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 40000 (сорок тисяч) гр.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»в доход держави судовий збір у сумі 400 (чотириста) гр. (на розрахунковий рахунок 31211206700029, отримувач УДКСУ у м. Дзержинську, код 22030001, ЄДРПОУ 37522165, банк ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016).

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий: