Рішення № 2749840, 23.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2008

Справа №2-7/10608-2008

За позовом Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (95001, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 20929956)

До відповідачів: 1) Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95011, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11); 2) Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Шугалка Н. Є., предст., дов. №232 від 29.10.2008 р.

Від відповідачів: 1) не з’явився; 2) не з’явився.

Суть справи: Акціонерний комерційний банк «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, в якій просить суд:

- змінити статус квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення;

- припинити право власності Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на квартиру №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі;

- визнати за Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв. м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі;

- зобов’язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати за Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв. м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» як власником квартири № 13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі була здійснена реконструкція цієї квартири під офісні приміщення. Позивач стверджує, що після проведеного ремонту квартира № 13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі має відхилення від вимог ДБН, які визначають критерії житлових приміщень, що потребує її переведення у нежитловий статус. Проте, у вчиненні відповідних дій Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було відмовлено з посиланням на те, що переведення придатних для проживання жилих приміщень у нежилі як правило не допускається, а виконана реконструкція квартири не дає можливості визначити її стан до ремонту та перепланування. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки непридатність квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі для проживання підтверджується висновками КРП «Проектно-вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція», Сімферопольського міського управління ГУ МНС України в АР Крим, Сімферопольської СЕС, відділу архітектури, а провести обстеження стану квартири згідно з Порядком №189 від 26.04.1984 р. неможливо, позаяк будівля №24 по вул. Більшовицькій в м. Сімферополі не перебуває на балансі КП ЖЕО Київського району міста Сімферополя.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Матеріали справи свідчать, що Акціонерний комерційний банк «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» є власником квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі, яка придбана ним за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21.11.2005 р. у громадянина Смоленського Віктора Павловича. Загальна площа квартири становить 134,2 кв. м. та складається з трьох коридорів №1, №8 та №10, кабінету №2, п’яти житлових кімнат №3, №4, №5, №9 та №11, кухні №6, санвузла №7 та комори №12.

Договір був зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №977587, про що свідчить відповідний витяг (а. с. 29), а право власності позивача на придбаний об’єкт нерухомості – в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг №20971028 від 19.11.2008 р.).

Частиною 1 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись вказаними положеннями позивачем була здійснена реконструкція квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі під офісні приміщення.

Згідно з технічним висновком Кримського республіканського підприємства «Проектно-вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція» після проведеної реконструкції квартира №13 стала трикімнатною та складається з трьох приміщень площами 20,8 кв. м., 17,5 кв. м. та 31,1 кв. м., коридорів площею 26 кв. м. та 4,5 кв. м., двох санвузлів площами 1,6 кв. м. та 1,7 кв. м., тамбуру площею 3,3 кв. м., кухні-їдальні площею 30,8 кв. м. Загальна площа квартира становить 137,3 кв. м. У висновку зазначено, що після проведеної реконструкції планування квартира має відхилення від вимог ДБН В2.2-15-2005 «Жилі будівлі». Основні положення», у дворі відсутні майданчики, наявність яких вимагається для житлового будинку, у зв’язку з чим квартира №13 може бути використана за нежилим призначенням (під офіс банку).

У той же час, після звернення позивача до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з проханням списати квартиру №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі з балансу жилого фонду та перевести у нежиле приміщення, у вчиненні відповідних дій йому було відмовлено. Так, в листі №24/01-17/3065 від 02.10.2008 р. відповідач зазначив, що переведення придатних для проживання жилих приміщень як правило не допускається, та, окрім цього, в квартирі, що використовується банком, виконана реконструкція, що не дає можливості визначити стан квартири до ремонту та перепланування.

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189 було затверджено Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Згідно з пунктом 3 цього Положення обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації (пункт 4 Положення).

Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання (пункт 5 Положення).

Отже, вказаним Положенням визначений певний порядок визнання жилого приміщення непридатним для проживання, причому пропозиція щодо переведення жилого приміщення у нежиле висувається житлово-експлуатаційною організацією, на балансі якої знаходиться жилий будинок.

Проте, у даному випадку дотримання цього порядку є неможливим, у зв’язку з тим, що жилий будинок №24 по вул. Більшовицькій в м. Сімферополі не перебуває на балансі КП ЖЕО Київського району міста Сімферополя. Це безпосередньо підтверджується листом КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя №5ж1-11/1368 від 22.05.2008 р. (а. с. 32).

Статтею 8 Житлового кодексу УРСР передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Отже, законодавчо закріплено загальне правило, за яким забороняється переведення в нежилі придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках. Проте, як вже було вказано вище, квартира №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі не відповідає вимогам, що висуваються до жилих приміщень, тобто спірна квартира є непридатною для проживання, у зв’язку з чим суд вважає необґрунтованою відмову Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від списання квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі з балансу жилого фонду та переведення її у нежиле приміщення.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з приписами статей 12, 16 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, пов’язані із захистом права власності на майно.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п’ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов’язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Суд зазначає, що відмова Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від переведення належної позивачеві на праві власності квартири у нежиле приміщення без наявності достатніх на це підстав об’єктивно порушує права Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», а тому судовий захист прав позивача є єдиною можливістю врегулювати спірні відносини та привести їх в правове русло.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, визначений й такий як зміна правовідносин. Саме цей спосіб обґрунтовано обраний позивачем для захисту свого права шляхом зміни статусу квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення, а тому вимоги Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення вимог позивача щодо зміни статусу спірної квартири у нежиле приміщення, вимоги про припинення права власності на квартиру та визнання права власності на нежитлове приміщення є похідними та такими, що також підлягають задоволенню, оскільки зміна статусу квартири не змінює право власності на це приміщення, а право власності в силу положень статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

Відповідно п. 18 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного положення право власності на нерухоме майно підлягає обов’язкової реєстрації.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.3 положення), для чого до БТІ надаються правовстановолюючі документи (п. 2.1 положення).

Серед правовстановлюючих документів, перелічених в додатку 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, передбачені й рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Отже, захист прав позивача також потребує спонукання Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв. м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Змінити статус квартири №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі на нежитлове приміщення.

3. Припинити право власності Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (95001, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 20929956) на квартиру №13 по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

4. Визнати за Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (95001, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 20929956) право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв. м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

5. Зобов’язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95011, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати за Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (95001, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 20929956) право власності на нежитлове приміщення площею 137,3 кв. м. по вул. Більшовицькій, 24 в м. Сімферополі.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.