Вирок № 27498356, 16.11.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/4876/2012

ВИРОК

іменем України

"16" листопада 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

при секретарі Каракадько Ю.В.,

з участю прокурора Кіракосяна Т.А.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця колгоспу Леніна Нижнєчирчикського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, громадянина України, освіта повна вища, пенсіонера за віком, який працює директором ПСП «Воронівка», сімейний стан -одружений, зареєстрованого за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2012 року біля 08 годин 00 хвилин на території лану ПСП «Струмок»в районі села Степове Вознесенського району Миколаївської області підсудний ОСОБА_2, на грунті малопобутових факторів та безпідставних претензій до свого племінника потерпілого ОСОБА_3, наніс потерпілому два удара обухом сокири в ліву руку, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження в виді закритого переламу п'ятої п'ястної кістки лівої кісті, який відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 визнав себе винним повністю та підтвердив факт скоєння ним цього злочину при викладених вище обставинах, та щиро розкаявся в скоєному.

Суд вважає визнати недоцільним дослідження доказів, у відношенні тих фактичних обставин, які нікім не оспорюються, і проти цього не заперечують учасники судового розгляду справи.

Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведенності вини підсудного ОСОБА_2.

Дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України, як умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд в якості обставин, які пом`якшують йому покарання, визнає його щире та дійове каяття, активне сприяння розкриттю скоєного ним злочину, відносно свого родича потерпілого ОСОБА_3.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд в якості обставин, які пом`якшують йому покарання, визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю скоєного ним злочину, досягнення ним пенсійного віку, але продовжуючого працювати на посаді керівника ПСП «Воронівка».

Обставин, які б обтяжували покарання підсудному ОСОБА_2 судом не встановлено.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, умови життя підсудного, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я підсудного, його стать та вік, те що він позитивно характеризується за місцем проживання, досягши пенсійного віку продовжує працювати керівником сільськогосподарського підприємства, є не судимим, наявність обставин, які пом`якшують покарання підсудному ОСОБА_2.

Враховуючи всі обставини справи, особу підсудного ОСОБА_2, його умови життя, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, з урахуванням особи підсудного, суд приходить висновку про можливість застосування відносно підсудного ОСОБА_2, при призначенні виду покарання, ст.69 КК України, з призначенням йому основного покарання в виді штрафу, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.122 КК України для даного виду покарання, яке буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного, а також попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Відповідно до ст.93-1 КПК України відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладаються на засудженого та підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 323, ст.324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі 680 /шістсот вісімдесят/ гривень 00 копійок.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Cудові витрати в виді відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Вознесенського міського фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області -421 /чотириста двадцять одну/ гривню 62 копійки в рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3, р/р 31419544700007 в ГУДКУ Миколаївської області місцевий бюджет міста Вознесенська, ОКПО 23406957, код 24060300, МФО 826013.

Апеляції на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 15 діб з моменту оголошення вироку, а засудженою в той же строк, з моменту одержання копії вироку.

Суддя: О. Е. Дробинський