Постанова № 274958, 21.11.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

20.11.2006 р. справа №29/251а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко Н.Л.

суддів

Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.,

при секретареві судового засідання

Щетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Ванін Г.В. – за дов. № 1/1359 від 30.09.2006р.,

від відповідача:

Нікітіна Т.М. - за дов. № 3534/10/10 від 17.11.2006р., Тимофєєв Є.В. – за дов. № 3532/10/10 від 17.11.2006р., Глібочан Н.І. – за дов. № 3533/10/10 від 17.11.2006р. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Селидівська об"єднана державна податкова інспекція

на постанову господарського суду

Донецької області

від

28.09.2006 року

по справі

№29/251а

за позовом

Державне підприємство "Селидіввугілля" м.Селидове

до

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція м.Красноармійськ

про

визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

24.07.2006 року Державне підприємство "Селідіввугілля" м. Селидове звернулося з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342\1, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 1710092 грн., у т.ч. основного платежу 1032355 грн., фінансова санкція –677737 грн.

Ухвалою від 24.07.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 04.09.2006р. зупинено провадження по справі до 28.09.2006р. за клопотанням сторін для надання документів.

Ухвалою від 28.09.2006р. поновлено провадження по справі.

Додатковою заявою від 28.09.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсним частково податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342\1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 1710092 грн., у т.ч. основного платежу 1032355 грн., фінансова санкція –677737 грн., а саме податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 1688635 грн., у т.ч. основний платіж 1012848 грн., фінансова санкція –675787 грн.

Постановою від 28.09.2006р. (повний текст складений 03.10.2006р.) у справі № 29/251а господарський суд Донецької області (суддя Гаврищук Т.Г.) позовні вимоги Державного підприємства "Селидівввугілля" м. Селідове задоволенні.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 15.02.2006р. № 0002152342/1 в частині в частині визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 1688635 грн., у тому числі основний платіж –1012848 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 675787 грн.

Присуджено Державному підприємству “Селидіввугілля” з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03грн.40коп.

Загальний строк розгляду справи склав 1 місяць 12 днів.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з прийнятою постановою господарського суду від 28.09.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позовних вимог Державному підприємству "Селидіввугілля" відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що перевіркою правильності формування валових витрат підприємства встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді до складу валових доходів включеного суми кредиторської заборгованості, яка залишилася не стягненою після закінчення терміну позовної давності.

Посилається на те, що господарським судом зроблений висновок про те, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлений обов'язок платника податку коригувати валові витрати у разі списання суми кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, також не передбачено здійснення одночасного збільшення валового доходу та коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності

З цим висновком відповідач не погоджується, так як відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, яка залишилась нестягненою після закінчення терміну позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою. Платником податків - ДП "Селидіввугілля" - визнано самостійно нестягнуту кредиторську заборгованість доходом.

Зазначає, що п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод; роботи та послуги , які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;... "

Вважає, що виходячи з цього, при отриманні безоплатно наданих товарів ( робіт, послуг) платники податків не формують валові витрати. У зв'язку з цим, якщо на дату отримання товарів платник податків збільшував валові витрати за правилом першої події згідно зі ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) списується і такі товари (роботи, послуги) вважаються безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати мають бути відкориговані або зменшені на суму такої кредиторської заборгованості.

Пунктом 5.1 ст.5 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу ( далі валові витрати) - це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначає, що дійсно, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає коригування валових витрат, проте судовими інстанціями при розгляді справи не враховано, що зазначене поняття "відкориговані" або "зменшені" мають аналогічний економічний зміст і фактично витрати на придбання ТМЦ не здійснювались.

Посилається на те, що господарським судом зроблено висновок про те, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлений обов'язок платника податку коригувати амортизаційні відрахування при списанні кредиторської заборгованості за отримане обладнання.

Зазначає, що п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає "...під терміном "амортизація" основних фондів та нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення...";

п.п.8.1.2 п.8 ст.8 "...амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробництва...".

Відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, яка залишилась нестягненою після закінчення терміну позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогу. ДП "Селидіввугілля" за 9 місяців 2005р. включено до складу валового доходу кредиторську заборгованість за отримане обладнання на суму 1100570грн. , яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тобто, платником податку визнано, що будь яких витрат на придбання цього обладнання не здійснювалося.

У зв'язку з тим, що підприємство не здійснювало витрати на придбання таких основних фондів, а кредиторська заборгованість по них є списаною, вони вважаються безоплатно отриманими. Виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має відкоригувати залишкову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання.

Селидівською об’єднаною державною податковою інспекцією м. Селидове надано клопотання про заміну Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції на Селидівську об’єднану державну податкову інспекцію м. Селидове, оскільки відповідно до Наказу ДПА у Донецькій області від 24.01.2006р. №20 “Про реорганізацію державних податкових інспекцій Донецької області “ та Наказу ДПА у Донецькій області від 28.09.2006р. №395 “Про деякі питання реорганізації Красноармійської ОДПІ та зміни до окремих наказів обл.. ДПА” Красноармійську ОДПІ із Димитрівським та Селидівським відділеннями реорганізовано шляхом відділення із її складу Димитрівського та Селидівського відділень та створення на їх базі Державної податкової інспекції у м. Димитрові та Селидівської ОДПІ. Новостворені державні податкові інспекції є правонаступниками прав та обов’язків реорганізованої об’єднаної державної податкової інспекції згідно роздільного акт, що підтверджується копіями: Наказу №395 від 28.09.2006р., копія наказу №1188-о від 17.10.2006р., копія свідоцтва про державну реєстрацію Селидівської ОДПІ, копія довідки з ЄДРПОУ, копія довідки міжміського відділу статистики № 02-13-72 та довідка Селидівської ОДПІ.

Згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Судова колегія здійснює заміну Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції на її правонаступника Селидівську об’єднану державну податкову інспекцію м. Селидове.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що з вимогами, викладеними в скарзі не згоден і вважає їх необґрунтованими, а постанову господарського суду Донецької області по справі № 29/251а правомірною та прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те, що господарським судом зроблений правильний висновок про те, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлена обов’язок платника податку коригувати валові витрати у разі списання суми кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, також не передбачено здійснення одночасного збільшення валового доходу та коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, по яким закінчився строк позовної давності.

Крім того, зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлена обов'язковість платника податку, корегувати амортизаційні відрахування при списанні кредиторської заборгованості за отримане обладнання.

4. Як встановлено судом першої інстанції, та не оскаржується сторонами по справі:

Наказом Міністерства палива та енергетики України №454 від 06.09.2005р. діяльність Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта ім..Д.С.Коротченко” припинена шляхом реорганізації - приєднання до ДП “Селидіввугілля”. Відповідно до п.6 цього наказу ДП “Селидіввугілля” є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ “Шахта ім..Д.С.Коротченко”.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства та іншого законодавства Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта ім. Д.С. Коротченко” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Селидіввугілля” за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт від 02.12.2005р. №83\221-23-00175254 (л.с.9-40).

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.1.22 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість) не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат всього на суму 3602153 грн., а саме: в 1 кварталі 2005р. –2715964 грн., 2 кварталі 2005р. –821867 грн., 3 кварталі 2005р. –64322грн.

Також встановлено, що в порушення вимог п.п. 8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені амортизаційні відрахування на суму 450449 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2005р. на 398803 грн., 2 кварталі 2005р. на 26317 грн., 3 кварталі 2005р. на 25329грн.Відповідач зазначив, що виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має відкоригувати залишкову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань , нарахованих протягом терміну їх використання.

Згідно розрахунку від 28.09.2006р. відповідача, наведені порушення спричинили донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 1012848 грн. та штрафних (фінансових) санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 159668 грн. та згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 цього Закону в сумі 516119 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005р. № 0002152342\0, яким ДВАТ ДП шахта ім..Д.С.Коротченко ДХК “Селидіввугілля” згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1710587 грн., у тому числі основний платіж 1032646 грн., штрафні (фінансові) санкції –677941 грн. (л.с.41).

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.02.2006р. №1305/3-25-307-2 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005р. № 0002152342\0 у частині податку на прибуток в сумі 291 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 204 грн. (74-78).

На підставі наведеного рішення відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. № 0002152342\1, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 1710092 грн., у тому числі основний платіж –1032355 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 677737 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (л.с.42).

Податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342/1 позивачем оскаржується частково в сумі 1688635грн., у тому числі основний платіж -1012848 грн., штрафні (фінансові) санкції - 675787 грн.

Згідно пояснень відповідача до позивача оспореним рішенням було застосовано у тому числі штрафні санкції в розмірі 516323 грн. згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті ухвали:

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про систему оподаткування»одним з принципів побудови системи оподаткування визначено принцип єдиного підходу ,який розуміється як забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Стаття 11 цього закону встановлює, що платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств« визначено платників податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування, джерела сплати податку, податковий період, ставки податку.

Статтею 3 цього закону встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В судовому засіданні представники податкового органу підтвердили, що валові витрати , сформовані платником податку у податковому періоді на який припадала перша подія - дата оприбуткування товару, відповідають вимогам п.5.1 ст. 5закону.

Висновок податкового органу про порушення ст..5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у податкових періодах 1-3 квартал 2005р. обґрунтований лише тим, що у цих податкових періодах платником податку до складу валових доходів включено суми кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягненою після закінчення терміну позовної давності на суму 5644237грн. ( у т.ч. обладнання 1100568 грн.),тому на думку податкового органу попередньо сформовані валові витрати мають бути відкориговані на суму 3602153 грн. кредиторської заборгованості.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлений обов’язок платника податку коригувати валові витрати у разі списання суми кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»податковому органу не надано право вимагати від платників податку робити те ,що не передбачено законом .

Крім того, Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом № 327 від 10.08.2005р. ДПА України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У акті перевірки (п.2.3) зазначено тільки те, що у порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищена сума амортизаційних відрахувань у 1, 2, 3 кварталах 2005р. на 450449грн., але не зазначено на яке саме обладнання були нараховані амортизаційні нарахування, на підставі яких первинних документів це було встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом № 327 від 10.08.2005р. ДПА України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 і не може вважатись належним доказом по справі.

За таких підстав, судова колегія вважає, рішення суду є законним і обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55,184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції на її правонаступника Селидівську об’єднану державну податкову інспекцію.

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 29/251а від 28.09.2006р. (складена у повному обсязі 03.10.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 23.11.2006р.

Головуючий: Н.Л. Величко

Судді: І.В. Алєєва

А.М. М'ясищев

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС