Рішення № 27494062, 09.11.2012, Тетіївський районний суд Київської області

09.11.2012 Справа № 1026/1518/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПриватБанк»( далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави : автомобіль ВАЗ 210994-20 2007 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України , а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджуючись із названим позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати недійсним Кредитний договір № DN81AR03110074 від 28.08.2007 року укладений між ПриватБанком та ОСОБА_1 . В зв»язку з визнанням недійсним основного договору, просив визнати недійсним договір, що був направлений на забезпечення виконання зобов»язань за основним договором, а саме : договір застави рухомого майна DN81AR03110074 від 28.08.2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 . Окрім зазначених вимог, просив суд стягнути на його користь судові витрати по справі.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 мотивує тим, що 28.08.2007 року було укладено кредитний договір та договір застави рухомого майна, сторонами в яких є Приватбанк та ОСОБА_1 Вказані договори, в порушення ч.2 ст. 207 ЦПК України скріплені печаткою ТОВ «Автокредит плюс» ( Код ЄДРПОУ 34410930), який не має повноважень на їх укладення. Крім того, вказує, що він в порушення п.1.1 Кредитного договору від 28.08.2007 року не отримував грошові кошти в розмірі 60 298 гривень ані готівкою в касі банку, ані шляхом їх перерахування Приватбанком на рахунок зазначений у п. 7.1. Кредитного договору. Пункт 34.4 Договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року містить недостовірні відомості щодо предмету застави, а саме зазначено, що це автомобіль ВАЗ -210994-20, 2007 року випуску, з об»ємом двигуна 1,6 л. державний номер НОМЕР_2, № кузова/шасі НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АІС № НОМЕР_5 від 27.08.2007 року, тоді як вказаний автомобіль був зареєстрований за ним лише 27.09.2007 року. Договір застави в порушення вимог закону України «Про заставу»нотаріально не посвідчений. Вказані обставини вважає підставами передбаченими ст.ст.203,215 ЦК України до визнання вказаних договорів недійсними.

Ухвалою суду від 24.09.2012 року по справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсними кредитного договору та договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року залучено в якості співвідповідача ТОВ «Автокредит Плюс».

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини. Зазначив, що ТОВ «Автокредит Плюс», печаткою якого скріплено кредитний договір укладений 28.08.2007 року між Приватбанком та. ОСОБА_1 не має повноважень на підписання та укладення кредитного договору, оскільки не має відповідної ліцензії. Посилання представника ПАТ КБ «Приватбанку»на Договір № 1 від 17 липня 2006 року укладеного між Приватбанком та ТОВ «Автокредит Плюс»як на підставу скріплення печаткою вказаного товариства кредитного договору, вважає безпідставними та необґрунтованими, в силу того, що строк дії вказаного договору закінчився 17 липня 2007 року, тобто до укладення кредитного договору та договору застави рухомого майна і не був продовжений в порядку передбаченому п. 9.4 вказаного договору.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надіслав заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій вказує на її безпідставність та просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на викладені в запереченні обґрунтування ( а.с.-90-93).

Представник ТОВ «Автокредит Плюс»в судове засідання не з»явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, проте причини неявки та свою позицію щодо позовних вимог ОСОБА_1 суду не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що 28.08.2007 року між Приватбанком ( який 17.07.2009 року змінив найменування на ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 60 298 гривень зі сплатою 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 27.08.2014 року( а.с.-9-14)

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором сторони 28.08.2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надав у заставу автомобіль ВАЗ -210994-20, 2007 року випуску, з об»ємом двигуна 1,6 л. державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АІС № НОМЕР_5 від 27.09.2007 року ( а.с.-15-19).

Заперечуючи проти позовних вимог представник ОСОБА_1 вказав, що кредитних коштів у розмірі 60 298 гривень останній не отримував ні готівкою в касі банку, ані шляхом їх перерахування Приватбанком на рахунок зазначений у п. 7.1. Кредитного договору.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором останній заборгував банку 161466.35 гривень, в рахунок погашення якої банк просить звернути стягнення на предмет застави.

Із кредитного договору укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 від 28.08.2007 року встановлено, що до п.6.8 договір укладений російською мовою, із п.7.1. до п. 8.1( остання сторінка договору) -українською мовою, сторонами в даному договорі є: із однієї сторони -Приватбанк від імені якого на підставі довіреності від 06.07.2007 року підписав кредитний договір ОСОБА_3, з іншої сторони -ОСОБА_1 Даний договір скріплений печаткою ТОВ «Автокредит Плюс». Із п. 7.3. кредитного договору вбачається, що забезпеченням виконання Позичальником зобов»язань за даним договором від 28.08.2007 року виступає автомобіль ВАЗ 210994-20, який був зареєстрований за ОСОБА_1 27.09.2007 року ( а.с.14,70)

Із п.34.4 договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року укладеного між Приватбанком, який іменується як заставодержатель та ОСОБА_1 вбачається, що останній надав у заставу автомобіль ВАЗ -210994-20, 2007 року випуску, з об»ємом двигуна 1,6 л. державний номер НОМЕР_2, № кузова/шасі НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АІС № НОМЕР_5 від 27.09.2007 року . ( а.с.19,70) .Даний договір застави рухомого майна нотаріально не посвідчений, скріплений печаткою ТОВ «Автокредит Плюс», а не Приватбанку, як стороною даного договору та заставодержателем. Частина даного договору до п. 33 викладена на російській мові, інша частина -із п. 34 до п. 37 ( остання сторінка договору ) -українською мовою.

Із копії Договору № 1 від 17 липня 2006 року між Приватбанком ( Банк) та ТОВ «Автокредит Плюс»( Компанія) п. 1.1. Договору вбачається, що Банк доручає Компанії здійснювати такі види послуг: проведення інформаційно-консультаційних послуг, направлених на залучення заінтересованих осіб ( Клієнтів) в послугах Банку,організація придбання Клієнтом транспортного засобу( Товару ) в автосалоні за рахунок продажу своєї посередницької послуги, що складається із залучення кредитних засобів Банку для оплати Клієнтом такого товару , при умові страхування транспортного засобу як предмету застави за ризиком «Повне КАСКО»в інтересах Банку, особистого страхування та страхування цивільної відповідальності Клієнта як власника транспортного засобу.

Відповідно до п.1.2 даного договору Банк на умовах, визначених договором доручає Компанії від імені Банку: заключати кредитні договори на покупку Клієнтами транспортних засобів, для чого наділяє повноваженнями по ідентифікації потенційних Клієнтів,оформленню і підписанню з ними договорів на відкриття та обслуговування платіжної карти «Авторассрочка»та додаткових угод до неї .

Розділ 2 Вказаного договору «Обов»язки Компанії»не місить інформації про надання Банком повноважень ТОВ «Автокредит Плюс»на підписання кредитних договорів та договорів застави рухомого майна.

Відповідно до п. 9.1. даного договору строк дії договору закінчився 17 липня 2007 року, тобто до дати укладення Кредитного договору та договору застави рухомого майна 28.08.2007 року із ОСОБА_1 п. 9.4 Договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, які являються невід»ємними частинами даного договору.( а.с.94-98)

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 60 298 гривень, доказів на підтвердження надання Приватбанком повноважень ТОВ «Автокредит Плюс»на укладення кредитного договору та договору застави рухомого майна,оформлення і підписання договору на відкриття ОСОБА_1 платіжної карти «Авторассрочка», нотаріального посвідчення договору застави рухомого майна.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в суді докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, кредитний договір від 28.08.2007 року № DN81AR03110074 укладений між Приватбанком та ОСОБА_1 та договір застави рухомого майна від 28.08.2007 року № DN81AR03110074 укладений між Приватбанком та ОСОБА_1 суперечать вимогам ч.1,ч.2 ст. 203 , ч.1 ст. 628 ЦК України, що є підставою до визнання їх недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України « Про заставу»у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об»єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації , договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Статтею 14 Закону України «Про заставу»передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом( нікчемний правочин)

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вирішуючи питання про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 ЦК України, суд вважає, що з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки за відсутності вимог про це у позові. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене обґрунтування, суд вважає що позов ґрунтується на законі, а тому вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 107 гривень 30 коп. судових витрат.

Керуючись ст. 92,203,207,215, 216, 220, 628 ЦК України , Законом України «Про заставу»ст.10,60,88,208,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд ,-

В И РІ ШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року -задовольнити.

Визнати недійним кредитний договір № DN81AR03110074 від 28.08.2007 року укладений між ПриватБанком та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір застави рухомого майна DN81AR03110074 від 28.08.2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»код ЄДРОПОУ 14360570 рахунок 29098829000000 МФО 305299 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_3 107 ( сто сім) гривень 30 коп. судових витрат

Апеляційна на скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:: Т. П. Косович