Рішення № 27493988, 14.06.2012, Миронівський районний суд Київської області

14.06.2012 Справа № 1017/5420/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1017/5420/12

Провадження № 2/1017/335/12

14 червня 2012 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі Семерей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 3585 грн. 70 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 33274 грн.14 коп. та 2000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18 липня 2011 року працювала слюсарем контрольно вимірювальних приладів і апаратів (КВП і А) в ТОВ «ВІК Р.С.Ф». 17 листопада 2011 року була звільнена із займаної посади у звязку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки існує заборгованість по заробітній платі за листопад 2011 року у розмірі 3585 грн. 70 коп. На неодноразові звернення за розрахунком відповідач не реагує. Невиплата заробітної плати негативно вплинула на здоровя позивача та його майновий стан, завдала моральної шкоди, яку вона оцінила у 2000 грн.

В судовому засіданні позивач відмовилась від частини заявлених позовних вимог, а саме щодо стягнення заробітної плати з відповідача за листопад 2011 р. у розмірі 3585 грн. 70 коп., оскільки зазначені виплати нею отримані.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направав, причини неявки не сповістив.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14 червня 2012 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заробітної плати.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивача з 18 липня 2011 року було прийнято на роботу слюсарем КВП і А товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф», 17 листопада 2011 року звільнено з роботи із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються витягом з наказів № 89-К від 18.07.2011 року та № 176-К від 17.11.2011 року та довідкою №205, виданою у травні 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі в розмірі 3585 грн. 70 коп., яка виникла за листопад 2011 року. В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем додана довідка відповідача № 206, видана в травні 2012 року. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, заборгованість по заробітній плати перед позивачем відповідачем погашено. Однак на момент звільнення розрахунок з позивачем у встановленому порядку не було проведено.

Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 17 листопада 2011 року по даний час.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Позивачем надано розрахунок розміру середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати, що становить 33274 грн. 14 коп., який не перевищує суми розрахунку відповідно до вищезазначеного Порядку.

В силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайного характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем заявлено позовну вимогу щодо відшкодування їй відповідачем моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Однак, в судовому засідання позивач не повно обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди. Зокрема позивачем не було вказано з яких міркувань позивач виходив при розрахунку заявленого розміру моральної шкоди та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що відповідач був зобовязаний при звільненні позивача з роботи видати йому розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення. Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює їй моральної шкоди. На час звільнення з роботи позивач розраховувала вчасно отримати належній їй кошти у розмірі 3585 грн. 70 коп., що були виплачена із затримкою. Не своєчасне отримання коштів призвело до несвоєчасної сплати комунальних послуг, що призводило до заборгованості та попереджень про відключення від постачання, хвилювання та перебування у постійному стресі, що негативно відобразилося на її внутрішньому стані.

З урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач, а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості вбачається за доцільне позовну вимогу щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, а саме у розмірі 1000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 131, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.»(р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк»міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 33274 ( тридцять три тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 14 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 (тисяча) гривень, всього 34 274 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 14 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.»в дохід держави судовий збір в розмірі 440 (чотириста сорок ) гривні 04 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії рішення.

СуддяпідписОСОБА_2

згідно з оригіналом

СуддяА.В.Каліновська