Постанова № 27491638, 15.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 5011-35/1882-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Пронько С.П. - дов. №335 від 04.03.2011

від відповідача: Алексенко В.Ю. - дов. №2383 від 13.06.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства „Ірпіньводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.04.2012

у справі №5011-35/1882-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Комунального підприємства „Ірпіньводоканал"

до Публічного акціонерного товариства „Державний

ощадний банк України" в особі філії - Головного

управління по м. Києву та Київській області

про стягнення 94547,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" (надалі - КП „Ірпіньводоканал", позивач, підприємство) до Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" (надалі - ПАТ „Державний ощадний банк України", відповідач, банк) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області про стягнення 94547,44 грн. безпідставно і самовільно збільшеного розміру комісійного збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі №5011-35/1882-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі №5011-35/1882-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема позивач вважає, що між ним та відповідачем при укладенні договору від 06.06.2003 відбулась новація попередніх договірних зобов'язань, та не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що попереднє зобов'язання не припинило свою дію.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.02.1997 між Ірпінським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є позивач, та Ірпінським відділенням №7853 Київської області Державного спеціалізованого комерційного Ощадбанку України, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір №б/н, метою якого, згідно п. 1.1, є організація роботи банку по наданню послуг підприємству по прийому платежів операційним відділом і філіями відділення.

Відповідно до положень пункту 3.1 вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання оплачувати комісійну винагороду на відшкодування витрат за виконані роботи по прийому готівки у розмірі 2% від прийнятої суми. Комісійна винагорода отримується банком при перерахуванні суми виручки.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2003 між Ірпінським відділенням ощадбанку №7853 в особі керуючого ощадбанку Чухманенка В.Л., як виконавцем, та Ірпінським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства, як замовником, правонаступником якого є позивач, укладено договір №б/н про прийом платежів, відповідно до якого виконавець зобов'язався організувати прийом комунальних платежів від населення на користь замовника.

Із письмових пояснень відповідача від 03.10.2012 №23/1-44 вбачається, що Чухманенко В.Л., як керуючий філією - Ірпінське відділення ощадбанку №7853, мав повноваження на укладення вищевказаного договору.

Відповідно до умов договору від 06.06.2003, замовник зобов'язався виплачувати Ірпінському відділенню Ощадбанку №7853 комісійний збір у розмірі 1,5% відсотків від суми прийнятих платежів.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначав, що укладенням сторонами договору від 06.06.2003 року відбулась новація попередніх договірних зобов'язань. Разом з тим, відповідачем безпідставно було збільшено відсоткову ставку комісійного збору по платежах (замість 1,5% нарахування відбувалось за ставкою 2%), у зв'язку з чим відповідач, згідно розрахунку позовних вимог, у період з 16.12.2008 по 12.01.2012 безпідставно утримав грошові кошти у розмірі 94547,44 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що новація - це угода про заміну первісного зобов'язання іншим між тими ж сторонами. Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Проте, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не було надано суду належних доказів, що підтверджують факт взаємної згоди сторін щодо припинення дії договору від 12.02.1997, крім того договір від 06.06.2003 не містить умов припинення попереднього зобов'язання, а тому на думку місцевого господарського суду підставою для утримання відповідачем комісії в розмірі 2% з платежів є діючий договір від 12.02.1997.

Однак, колегія суддів не погоджується із вищевказаним висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до положень частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент підписання договору від 06.06.2003, зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Вказана стаття кореспондується із статтею 604 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір від 12.02.1997 та договір від 06.06.2003 мають однаковий предмет договору та врегульовують одні і ті ж відносини між сторонами, однак договір від 06.06.2012 містить дещо інші умови виконання зобов'язань, порівняно із договором від 12.02.1997, зокрема щодо розміру відсотків від прийнятої суми, яку позивач зобов'язався оплачувати відповідачеві в якості комісійної винагороди на відшкодування витрат за виконані роботи по прийому готівки.

Отже, у даному випадку не можна говорити про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, оскільки зобов'язання за своєю суттю залишилось тим самим, змінився лише порядок його виконання.

Таким чином, колегія суддів розцінює договір від 06.06.2003 як нову редакцію договору від 12.02.1997, а не як заміну одного зобов'язання іншим, оскільки підписавши договір від 06.06.2003 сторони фактично висловили свою згоду стосовно того, що існуючі між ними на підставі договору від 12.02.1997 договірні відносини, продовжують існувати на умовах договору від 06.06.2003.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для утримання 2% від прийнятої суми у якості комісійної винагороди на відшкодування витрат за виконані роботи по прийому готівки, оскільки договором від 06.06.2003 фактично змінено умови договору від 12.02.1997, та визначено розмір вищевказаних відсотків на рівні 1,5%.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення із відповідача коштів утриманих відповідачем внаслідок самовільного збільшення розміру комісійного збору.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що для вищевказаних позовних вимог встановлено загальний (трирічний) строк позовної давності.

Позивачем 13.11.2012 до суду апеляційної інстанції подано уточнений розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що на думку позивача стягненню з відповідача підлягає сума комісійного збору у розмірі 93683,25 грн., обчислена за період з 09.02.2009 по 08.02.2012.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява з вимогою про стягнення безпідставно утриманого комісійного збору була подана позивачем 09.02.2012, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті кур'єрської доставки, в якому було надіслано позовну заяву.

Позивачем у суді першої інстанції було заявлено позовні вимоги про стягнення суми безпідставно утриманого комісійного збору за період з 16.12.2008 по 12.01.2012, що вбачається із розрахунку ціни позову №257 від 26.01.2012.

У зв'язку із зазначеним, судова колегія приходить до висновку про можливість стягнення вказаної суми лише за період з 09.02.2009 по 12.01.2012 - у межах позовних вимог та строку позовної давності.

За розрахунком апеляційного суду за вищевказаний період розмір комісійного збору, що підлягає поверненню позивачеві становить 91241,93 грн.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" підлягають частковому задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2012 у справі №5011-35/1882-2012 має бути скасоване у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих коштів у сумі 91241,93 грн., із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2012 у справі №5011-35/1882-2012 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих коштів у сумі 91241,93 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області (ТВБВ №10026/0712 філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ „Ощадбанк") (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 27; код ЄДРПОУ 09322277) на користь Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1а, код ЄДРПОУ 03362471) 91241 (дев'яносто одну тисячу двісті сорок одну) грн. 93 коп. безпідставно утриманих коштів., 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 77 коп. судового збору.

В іншій частині - у задоволенні позову відмовити."

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області (ТВБВ №10026/0712 філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ „Ощадбанк") (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 27; код ЄДРПОУ 09322277) на користь Комунального підприємства „Ірпіньводоканал" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1а, код ЄДРПОУ 03362471) 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-35/1882-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.