Постанова № 27491564, 01.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа№ 5011-71/8541-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурок О.І. - довіреність № 155/1/23-5600 від

30.12.2011 року,

від відповідача: Надьожа В.В. - довіреність № 24 від 24.02.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року

у справі № 5011-71/8541-2012 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед",

про стягнення заборгованості в розмірі 19 426,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на свою користь (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 155/23-07/55 від 11.07.2012 року) 18 171,75 грн. заборгованості за надані послуги згідно Договору № 1397 від 28.03.2006 року „Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів", 272,90 грн. інфляційних втрат, 349,60 грн. 3% річних та 631,98 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Діамед" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Діамед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року для розгляду справи № 5011-71/8541-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 11.10.2012 року було оголошено перерву до 01.11.2012 року.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Діамед" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

До судового засідання через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, а від представника позивача відзив на доповнення до апеляційної скарги, які колегією суддів були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ТОВ „Діамед" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТОВ "Діамед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Діамед" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач є балансоутримувачем нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2 А та має договір № 23-0369 від 08.04.1999 року з енергопостачальною організацією ПАТ „Київенерго" на постачання теплової енергії у гарячій воді у вказаний будинок.

Згідно п. 5 Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифом, встановленим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

28.03.2006 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 1397 „Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів" (далі -Договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внтрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2 літ. А (п. 1.1 Договору).

Відповідно п. 2.2.1. Договору підприємство зобов'язано розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займані споживачем.

Згідно п. 2.2.2. Договору позивач надає послуги по розрахунковому обслуговуванню споживачів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток № 2), проводить засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з калькуляцією.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору споживач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у зверненні -дорученні, не допускаючи їх перевищення.

Згідно з п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 1, 2 до цього Договору.

Як вбачається з п. 2 Додатку № 2 споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату споживач виконує не пізніше 23 числи поточного місяця.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками з інформацією про дані по будинках (спорудах) КП „Київжитлоспецексплуатація", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж ПАТ „Київенерго"; листами направленими позивачем на адресу відповідача з повідомленнями про вартість 1 Гкал. Спожитої енергії; виставленими постачальником облікові картки та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за січень 2011 року - березень 2012 року, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично отримані комунальні послуги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за щомісячні періоди надання послуг позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг згідно Договору.

В свою чергу відповідачем, в порушення умов Договору оплату за надані позивачем послуги здійснено не було, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 18 171,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується надання позивачем відповідачу у повному обсязі послуг на виконання умов Договору за період з січня 2011 року по березень 2012 року, однак відповідачем свої зобов'язання з оплати отриманих послуг в порушення п. 2.3.3. Договору не виконано, що призвело до утворення заборгованості у відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги в розмірі 18 171,75 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати повної заборгованості за надані послуги не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 18 171,75 грн. згідно уточненого розрахунку позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 631,98 грн., 3% річних в розмірі 349,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 272,90 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.4 Додатку № 2 до Договору у випадку несплати за користування послугами, вказаними в цьому Договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані в січні 2011 року - березні 2012 року послуги, провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, є арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення пені в розмірі 631,98 грн., 3% річних в розмірі 349,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 272,90 грн. є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегією суддів відхиляються заперечення відповідача стосовно опалювальної площі будинку, оскільки згідно із Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт; опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Наявними в матеріалами справи Довідками-Додатками № 8 до договору № 23-0369 від 08.04.1999 року підтверджується, що із опалювальна площа будинку станом на 30.09.2009 року складала 1 206,7 м2, а станом на 01.03.2011 року - 857,2 м2., а відтак позивачем було вірно нараховано вартість теплової енергії із опалювальної площі будинку - 857,2 м2 пропорційно опалювальній площі відповідача - 84 м2.

Таким чином, Позивачем технічне обслуговування системи центрального опалення вірно нараховано на загальну площу, яку займав відповідач, згідно із Калькуляцією вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внтрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентських вводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії в розрахунку на 1 м2 орендованої, приватизованої, прийнятої на баланс площі в місяць у сумі 1.21 грн. за січень-лютий 2011 року та 2.05 грн. з квітня 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами належним чином та в повному обсязі підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отримані послуги згідно Договору в сумі 18 171,75 грн., а нараховані позивачем штрафні санкції є законними та арифметично вірними, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Поряд з тим оскаржуване рішення прийнято з порушення м норм процесуального права та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно із п. 2 ч. 3 статті 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

З матеріалів справи вбачається, що копії ухвали про порушення провадження від 24.06.2012 року, ухвали про відкладення від 25.07.2012 року та постанови від 09.08.2012 року направлялися судом першої інстанції відповідачу на адресу: 04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 14 та були повернуті до суду поштовим відділенням з довідкою, що із зазначеної адреси відповідач вибув.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Однак, в матеріалах справи містяться довідки з ЄДР (а.с. 123, 124), надані позивачем 19.07.2012 року на виконання ухвали суду від 24.06.2012 року, з яких вбачається що на момент звернення позивача з даним позовом та винесення ухвали про порушення провадження місцезнаходженням ТОВ „Діамед" є: 04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року прийняте за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-71/8541-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-71/8541-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код 21526737) на користь Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ-034, вул. Володимирська, 51-А, код: 03366500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 18 171,75 грн. заборгованості, 631,98 грн. пені, 349,60 грн. 3% річних, 272,90 грн. інфляційних втрат, 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-71/8541-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Руденко М.А.

Скрипка І.М.