Рішення № 27491425, 13.11.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.12 Справа № 19/5014/2166/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Вугілля України", м.Київ

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 36343 грн. 44 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Сірий А.М., представник за довіреністю №30-12/124-Д від 30.12.2011;

від відповідача -Семенович Ю.В., представник за довіреністю №1-3/3д-6 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 36343 грн. 44 коп. за договором поставки вугілля № 09-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.10.2012 оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.10.2012 строк розгляду справи був продовжений відповідно до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відзивом № б/н від 11.09.2012 відповідач вимоги позову відхилив та зазначив, що нестача вугільної продукції у відправника, що таким чином утворилася, є небажаними наслідками, які свідомо допускати неможливо; що позивачем до справи не додано згоди ПАТ „Центренерго" про зарахування зустрічних вимог ДП „Вугілля України", яке б свідчило про понесені збитки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між державним підприємством „Вугілля України" (покупець, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит" (постачальник, відповідач) 01.02.2010 було укладено договір поставки вугілля № 09-10/1-ЕН (далі -договір), за умовами якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000 з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Згідно п.3.1.2 договору постачальник зобов'язався здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

В розділі 5 договору сторони узгодили загальний порядок приймання вугілля за кількістю і якістю.

Сторонами в розділі 7 договору визначені умови щодо ціни та оплати вугілля.

Позивач зазначив, що з метою виконання умов договору, відповідач відвантажив на адресу Трипільської ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго" вугільну продукцію у вагонах №60895554, №60285723, №65399008, №67186320 згідно залізничних накладних №52621399, №52621452, №51949577.

На проміжній станції Нижньодніпровський вузол, при перевірці маси вантажу 23.09.2010 у вагоні №60895554 (вантажовідправник ДП „Ровенькиантрацит"), 01.10.2010 у вагонах №60285723, №65399008, №67186320 (вантажовідправник ДП „Ровенькиантрацит"), було виявлено розбіжності між фактичною масою і масою, зазначеною в накладній, про що складено комерційні акти АА№034335/336/370 від 23.09.2010, АА №034340/340/384 і АА №034341/341/385 від 01.10.2010.

Відповідно до вимог п.25.2 розділу 25 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагону №60895554 було перевантажено у вагон №66788647, з вагону №67186320 було перевантажено у вагон №65741464, з вагонів №60285723 та №65399008 перевантажено у вагон №60671666 та видано досилочні накладні №47094761, №47094876, №47094878.

Факт надлишку вантажу у вагонах у відповідності до вимог п.3 Правил складання актів засвідчено актами загальної форми №1088, №1186, №1188. За вагони, у які було перевантажено надлишки вантажу, нарахована провізна плата у сумі 11673 грн. 00 коп. (без ПДВ), 7784 грн. 80 коп. плата за користування вагонами, 3511грн. 20 коп. за маневрову роботу, 6576 грн. 00 коп. за зберігання вантажу, 526 грн. 40 коп. за зважування, 259 грн. 00 коп. за повідомлення, 47 грн. 70 коп. за заповнення документів та 08 грн. 00 коп. за бланки -всього 36343 грн. 44 коп.

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язань по постачанню вугільної продукції, вантажоотримувачем було зайво сплачені додаткові витрати у розмірі 36343 грн. 44 коп., які ДТГО „Південно-Західна залізниця" за надання своїх послуг за вищевизначеними обставинами стягнуло з вантажоотримувача, а перевантаження вагонів відбулося за наявності вини вантажовідправника (відповідача).

Як зазначив позивач, він поніс вищеперераховані збитки, оскільки підписавши договір з ДП „Ровенькиантрацит" (де вантажоотримувачем є Трипільска ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго"), уклав договір з аналогічними умовами з ВАТ „ДЕК „Центренерго" (де вантажовідправником є ДП „Ровенькиантрацит".

Таким чином, ВАТ „ДЕК „Центренерго", як вантажоотримувач спірного вугілля звернулося до господарського суду м.Києва про стягнення з ДП „Вугілля України" збитків за додаткові витрати, здійснені внаслідок перевантаження вагонів в розмірі 36343 грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.06.2011 по справі №7/119 стягнуто з ДП „Вугілля України" на користь ВАТ „ДЕК „Центренерго" збитки в сумі 36343 грн. 44 коп., 363 грн. 43 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання вказаного рішення ДП „Вугілля України" позивач підтвердив заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 29.09.2011 №2261/10.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч.2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та обов'язків, в т.ч. відшкодування збитків.

Вказані положення кореспондуються з ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частиною 2 вказаної статті передбачені види господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 36343 грн. 44 коп.

Доводи відповідача про те, що позивачем до справи не додано згоди ПАТ „Центренерго" про зарахування зустрічних вимог ДП „Вугілля України", яка б свідчила про понесені збитки, суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як було встановлено судом, 29.09.2011 на адресу Публічного акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренего" Державним підприємством „Вугілля України" була направлена заява №2261/10 про припинення зобов"язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 56834 грн. 97 коп. між підприємствами. Так, згідно п.2 вказаної заяви ПАТ „Центренерго" є кредитором, а ДП „Вугілля України" є боржником по виконанню грошового зобов"язання на підставі рішення господарського суду м.Києва №7/119 від 06.06.2011 на суму 36942 грн. 87 коп., з якої 36343 грн. 44 коп. -збитки, в тому числі ПДВ, 363 грн. 43 коп. -державне мито та 236 грн. 00 коп. -витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Зобов"язання ПАТ „Центренерго" перед ДП „Вугілля України" за поставлене вугілля за договором №01-10/2-ЕНП від 01.03.2010 зменшується на суму в розмірі 56834 грн. 97 коп. (абз.4 п.5 заяви).

В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження або заперечення ПАТ „Центренерго" проти вказаної заяви.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України", м.Київ, до Державного підприємства „Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит", Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, б.6, код 32320704 на користь Державного підприємства „Вугілля України", м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, б.4, код 32709929 збитки в сумі 36343 грн. 44 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 19.11.2012.

Суддя Т.В. Косенко