Рішення № 27490468, 13.11.2012, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/6644/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" листопада 2012 р. м. Саки

Сакський міськрайсуд АР Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової ОВ, при секретарі Дмитрашина Є.Ю,

З участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки адвоката ОСОБА_5, представників відповідачів: Ватаманюка І.М, Шушканова О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новофедорівської селищної ради АР Крим, комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новофедорівської селищної ради Сакського району АР Крим, до Комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлутаційна контора» про визнання розпорядження незаконним ( далі КП) і його скасування, розірвання контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. (лс 1-4); В подальшому позивачка частково змінила свої позовні вимоги, просила стягнути з Новофедорівської селищної ради матеріальну шкоду за затримку видачі трудової книжки у сумі 28812,62 грн та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. ( лс 75-76).

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 18 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 розглянутий по суті. Відмовлене у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У цієї частині рішення було оскаржено позивачкою до Апеляційного суду АР Крим. Ухвалою від 20 лютого 2012 року Апеляційний суд АР Крим скаргу ОСОБА_1 відхилив, рішення Сакського міськрайсуду залишив без змін.

Не погодившись з рішеннями судів, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України, який ухвалою від 22 серпня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20 лютого 2012 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди скасував.

В судовому засіданні позивачка позов у цієї частині підтримала та просила задовольнити. В той же час вказала, що просить стягнути матеріальну та моральну шкоду за затримку видачі трудової книжки солідарно з Новофедорівської селищної ради та комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора», оскільки книжку віддала при укладанні контракту саме у селищну раду, хоча книжка повинна зберігатися у комунальному підприємстві. Оскільки вона працювала директором комунального підприємства їй достовірно відомо, що трудової книжки у відділі кадрів КП не зберігалася.

В подальшому ОСОБА_1 збільшила суму позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час змушеного прогулу до 121499,00 грн ( лс 171).

Представник Новофедорівської селищної ради позов не визнав та вказав, що між селищною радою та позивачкою був укладений контракт, однак, працювала вона директором КП відповідно до штатного розкладу, де також отримувала заробітну плату. Фактично селищна рада є засновником КП. Уповноваженим органом, який заповнює, зберігає та видає трудові книжки є комунальне підприємство, де саме працювала позивачка. Вважає, що відповідачем по справі у цієї частці вимог є Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора.

Представник комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» позов не визнав, вказавши, що відсутня вина у затримці розрахунку та видачі трудової книжки, оскільки трудової книжки на підприємстві не зберігалася, що підтвердила у судовому засіданні позивачка, трудові відносини виникли у позивачки з селищною радою, тому КП не може нести відповідальність за позовом ОСОБА_1, яка саме за часи роботи керівником комунального підприємства, несла відповідальність за зберігання, заповнення, видачу трудових книжок.

Вислухавши позивачку, її представника, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 6 грудня 2005 року Новофедорівська селищна рада АР Крим уклала контракт № 2 з ОСОБА_1, яка призначалася на посаду начальника комунального підприємства «Новофедорівська житлово - експлутаційна контора».

7 грудня 2010 року між Новофедорівською селищною радою та позивачкою укладено контракт, згідно із умовами якого ОСОБА_1 була призначена на вищевказану посаду на строк з 7 грудня 2010 року по 7 червня 2011 року. При звільнені позивачці не видано трудову книжку.

В даному трудовому договорі, Новофедорівська селищна рада є власником підприємства КП, її засновником, який укладає трудовий договір з особою, яку призначає на посаду керівника підприємства, яке є комунальною власністю, а контрактом визначає права та обов'язки сторін. Згідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» Новофедорівської селищної ради, вбачається, що вказана установа є юридичною особою, зареєстрована 07 грудня 2005 року.

Саме на керівника підприємства покладена контрактом обов'язки по управлінню комунальним підприємством та виконання оперативно-розпорядної діяльності, зокрема, прийом-звільнення працівників КП. В той же час, трудові відносини з керівником КП, може розірвати селищна рада відповідно до умов контракту ( лс 5-7, 9-11). Керівник є у штаті комунального підприємства, там же отримує заробітну плату відповідно до результатів виробничо - господарської діяльності підприємства.

Згідно до ч.2 ст.24 КЗпП , при прийнятті на роботу працівник зобов'язаний подати трудову книжку. В судовому засіданні безспірно встановлене, що трудова книжка позивачки у комунальному підприємстві була відсутня, до відділу кадрів не подавалася.

Також позивачка не довела в судовому засіданні, що передала трудову книжку у селищну раду.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно до умов контракту, зокрема, повноважень начальника комунального підприємства, селищна рада є власником та засновником, а адміністрація комунального підприємства на чолі з його керівником, уповноваженим органом, який зобов'язаний, зокрема, обліковувати, зберігати, видавати та заповнювати трудові книжки працівників. Як вбачається з пояснень сторін, передбачена п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, особиста картка форми П-2 на позивачку, зберігалася у відділі кадрів комунального підприємства.

Відповідно до вимог п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Вказаною постановою передбачена відповідальність керівників за порушення встановленого порядку ведення, обліку та зберігання трудових книжок.

Відповідно до статей 47, 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 цього кодексу, що також передбачено п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 119.

З тексту вказаних норм закону випливає, що вказані норми є імперативними, видача трудової книжки в день звільнення та проведення розрахунку, є обов'язком власника або уповноваженого ним органа.

Оскільки в судовому засіданні не було доведено, що трудова книжка подавалася позивачкою при укладання трудового договору, комунальне підприємство, де повинна була зберігатися трудова книжка та де працювала позивачка, повинно було діяти у відповідності до п.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, тобто видати дублікат трудової книжки, що вони не зробили.

Таким чином, в судовому засіданні встановлене, що позивачка не довела суду, що її трудова книжка передавалася нею у селищну раду чи комунальне підприємство, де вона повинна була знаходитися на обліку та зберіганні. Порядок обліку та зберігання трудових книжок був порушений з вини керівника, тобто ОСОБА_1, яка була відповідною особою.

В той же час доведено, що підприємство не видало дублікат трудової книжки, який видається в обов'язковому порядку у зв'язку з утратою її оригіналу і має силу самої трудової книжки ( п.5 Інструкції), відповідачі не врахували, що трудова книжка була утрачена, тобто не видана позивачці.

У відповідності до частини 4 ст.235 КЗпП, затримка видачі трудової книжки перешкоджає працевлаштуванню працівника, а тому тягне за собою обов'язок власника виплатити працівникові середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, викликаного невидачею трудової книжки. Навіть укладення працівником у цей період трудового договору про роботу за сумісництвом і виконання роботи на таких умовах не може бути підставою для відмови працівникові у вимогах про виплату середнього заробітку за період вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки. Тому позов у цієї частині належить задовольнити. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки, тощо, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами.

Згідно до довідки КП «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» від 05.10.2011 року № 288, заробітна плата за два останні місяці перед розірванням контракту становить: березень 2011 року - 8486,72 грн; квітень 2011 року - 2968,83 грн. Середній заробіток відповідно: 5727,78 грн. Згідно позовних вимог ОСОБА_1 строк затримки видачі трудової книжки складає 350 робочих днів, розмір зарплати за день - 347,14 грн, відповідно сума заробітку складає 121,499,00 грн.

Позивачкою також заявлені вимоги до стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн відповідно до ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Мотивуючи спричинення моральної шкоди в наслідок не видачі трудової книжки, позивачка вказувала, що наведене потребує зусиль для відновлення документу, що непокоїть її. В той же час, на думку суду, позивачка не довела, що погіршення здоров'я сталося в наслідок невидачі трудової книжки, таких доказів причинного зв'язку суду не надано. Не зважаючи на те, що частково її вимоги розглянуті, суму моральної шкоди не змінила.

Враховуючи вище встановлені обставини відсутності трудової книжки у підприємстві та у селищної раді, за що була відповідна саме позивачка, те, що в судовому засіданні позивачка не довела факт того, що передавала трудову книжку для зберігання, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела у судовому засіданні факт спричинення моральної шкоди, не було визначене, з яких саме міркувань виходить позивачка, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10000,00 грн, чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням, які саме моральні страждання були спричинені, які нормальні життєві зв'язки були втрачені, тому суд вважає, що спричинення моральної шкоди позивачка у судовому засіданні не довела. У цієї частині вимог належить відмовити.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що стороною у трудовому договорі, укладеному з позивачкою є Новофедорівська селищна рада, однак, органом, уповноваженим на зберігання, облік та видачу трудових книжок працівників, є саме комунальне підприємство, саме останнє повинно нести матеріальну відповідальність за затримку видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 47, 48, 116, 237-1 КЗОТ України, керуючись ст.ст.215,218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Новофедорівської селищної ради АР Крим, комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Новофедорівська житлово - експлуатаційна контора» Новофедорівської селищної ради ( ІК 33719723, місцезнаходження: 96574, АР Крим, Саксбкий район, смт Новофедорівка, вул. Героїв, № 2) на користь ОСОБА_1 ( проживає за адресою: 96574 АДРЕСА_1) середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у сумі 121499,00 грн. ( Сто двадцять одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять грн) без належних податків та соціальних платежів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Новофедорівська житлово-експлуатаційна контора» Новофедорівської селищної ради судовий збір у сумі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайсуд АР Крим протягом 10 днів з часу оголошення рішення суду, а у частці стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суддя Ісламгулова О. В.