Рішення № 27489889, 06.11.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/3110/2012

,

Справа № 2/0513/942/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої -судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лакізи Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що позивач ОСОБА_3 з 18.04.2005 року по 24.10.2007 року, з 08.12.2008 року по 09.10.12 року перебував у трудових відносинах з відповідачем у якості машиніста гірничо-виймальних машин. 08.04.2012 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві: під час виконання роботи ОСОБА_3 оступився та впав на трак комбайну, в наслідок чого була травмована ключиця та грудна клітина. Про це було складено акт за формою Н-1 № 4 від 12.04.2012 року та акт Н-5 від 12.04.2012 року. Тривалий час позивач знаходився на лікуванні та періодично продовжує лікування в умовах стаціонару для підтримання стану здоров'я, а саме: з 08.04.2012 року по 30.04.2012 року, з 18.05.2012 року по 31.05.2012 року. Проводиться комплекс медичних заходів для запобігання погіршення здоров'я та медична реабілітація у спеціальних медичних закладах. 08.08.2012 року міжрайонною МСЕК м.Красноармійськ позивачу первинно було встановлено 35 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності. ОСОБА_3 вважає, що внаслідок ушкодження здоров'я йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю хвороби, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою, яке він відчуває до теперішнього часу. До травми позивач був здоровою працездатною людиною, після травми втратив 35 % працездатності. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання, і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні громадянина. Позивач відчуває страждання: зниження чутливості 4-го та 5-го пальців лівої руки, оніміння, порушення м'язово-суглобового почуття, контрактури. Тому представник позивача просить стягнути на користь позивача з відповідача у відшкодування моральної шкоди 17000 грн.

Представник відповідача -ДП «Красноармійськвугілля»Лакіза Н.М. у судовому засіданні позов не визнала, оскільки у даному нещасному випадку винний безпосередньо сам позивач, який допустив порушення вимог законодавства про охорону праці, особисту необережність під час виконання наряду, що виключає провину підприємства.

Представник третьої особи -відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд) до суду не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність, поклавшись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 18.04.2005 року по 24.10.2007 року та з 08.12.2008 року по 09.10.2012 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Димитрова»державного підприємства «Красноармійськвугілля»у якості підземного машиністу гірничо-виймальних машин, був звільнений з підприємства за станом здоров'я, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.46-47).

08.04.2012 року о 13.20 годині при виконанні трудових обов'язків з позивачем трапився нещасний випадок, а саме: ОСОБА_3, знаходячись на редукторі виконавчого органу комбайну, під час заливки масла у редуктор оступився, впав на підошву виробітки, вдарившись о правий трак комбайну і травмувавши ключицю та грудну клітину, про що було складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 12.04.2012 року (а.с.12-14) та акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 12.04.2012 року № 4 (а.с.10-11).

За результатами розслідування нещасного випадку комісія прийшла до висновку, що причиною отримання позивачем виробничої травми стала особиста необережність машиніста гірничих виїмкових машин ОСОБА_3 під час виконання робіт, що є порушенням нормативних актів з охорони праці (а.с.12-13).

Відповідно до протоколу № 8 від 21.08.2012 року засідання комісії з охорони праці на ВП «Шахта «Димитрова»ВП «Красноармійськвугілля»розмір одноразової допомоги позивачу, передбачений ст.34 Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", зменшено на 10% за порушення ОСОБА_3 вимог законодавства про охорону праці.

Згідно за довідкою до акту огляду МСЕК від 08.08.2012 року позивачу у зв'язку з отриманим 08.04.2012 року у шахті відповідача ушкодження здоров'я вперше встановлено 35 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком до 08.08.2013 року з протипоказаннями до тяжкої фізичної праці, роботи у підземних умовах, рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с.15-16).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду в м.Димитрові Донецької області позивач щомісячно отримує пенсію за віком як працівник провідної професії на підземних і відкритих гірничих роботах з березня 2012 року у розмірі 4264 грн. 00 коп. щомісячно (а.с.31).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Відповідно до ст.ст.13, 21, 28 Закону № 1105-ХIV при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий -застрахована особа - має право на різні види відшкодування шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.

Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманою на виробництві травмою позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 08.08.2012 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником ушкодження здоров,я таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно за ст.14 Закону № 1105-Х1У нещасний випадок -це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов,язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров,ю або настала смерть.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов,язок створювати працівникові безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов,язку. Отже, саме відповідач повинен був створити умови, які б унеможливлювали настання нещасного випадку.

Складання акту за формою Н-1 відносно позивача свідчить про наявність безпечних умов праці потерпілого у шахті.

Завдана працівникові під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків шкода на підставі ст.2371 КЗпП України відшкодовується юридичною особою -власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої на виробництві травми, а висновок МСЭК від 08.08.2008 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров'ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

Через травму, отриману в шахті, позивач з 08.04.2012 року по 30.04.2012 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з діагнозом: множинна травма тіла, травматичний шок ІІ ступеню, переломи 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ребер зліва із зсувом, фрагментарний перелом 2 ребра зліва із зсувом. Посттравматичний гемопневмоторакс зліва. Підшкірна екзема зліва. Закритий оскольчатий перелом тіла лівої лопатки з незначним зсувом. Закритий перелом дистальної третини лівої ключиці із зсувом. Посттравматичний невропатія лівого ліктьового нерва. Садно грудної клітки і верхніх кінцівок. З 18.05.2012 року по 31.05.2012 року позивач лікувався в комунальному закладі Димитровського центру первинної медико-санітарної допомоги на стаціонарному лікуванні з діагнозом: лівобічний брахиоплексит (наслідки довільної травми 08.04.2012 року) з поразкою ліктьового, серединного нервів, порізів лівої кисті, з різким больовим синдромом, чутливими м'язово-трофічними порушеннями. Вищезазначені факти підтверджуються виписками з історії хвороби, довідками з медичних закладів, де зазначено, що позивач відчуває постійне зниження чуттєвості 4-го та 5-го пальців лівої руки, оніміння, порушення м'язово-суставного почуття, контрактури, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя (а.с.17, 18, 19, 20, 21-22, 23).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров'я, важкість отриманої травми, а саме те, що позивач втратив 35% своєї працездатності на підприємстві відповідача і не може виконувати фізичну працю, якою до травми він заробляв собі та сім,ї на достатній рівень життя, визнаний інвалідом третьої групи, стан його здоров'я зумовив звільнення позивача з роботи, по теперішній час він не працює, отримані ним фізичні вади заважають йому вести повноцінний спосіб життя, по наслідкам травми йому рекомендовано продовжувати лікування. Також суд, враховує наявність встановленого в діях позивача порушення техніки безпеки праці. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 13000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди 13000 (тринадцять тисяч) грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 09.11.2012 року.

Суддя Ж.Є.Редько