Рішення № 2748971, 27.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.08 р. Справа № 37/196пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дебальцеве, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про розірвання договору оренди №731/2001 від 08.02.2001р. та зобов'язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі

із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Держаного підприємства „Донецька залізниця” в особі Дебальцевського будівельно-монтажного експлуатаційного підприємства, м. Дебальцеве, ідентифікаційний код 01074957.

за участю:

від Позивача - Тищенко Ю.С. за довіреністю №78 від 17.09.08;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи з боку позивача - не з'явився

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 28.10.2008р. на 06.11.2008р., з 06.11.2008р. на 27.11.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дебальцеве (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди №731/2001 від 08.02.2001р. та зобов'язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 731/2001 від 08.02.2001р. з додатками, лист № 06-03-4382 від 04.06.2008р., розгорнутий розрахунок заборгованості з орендної плати

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19, 26,27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 611, 651, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивачем на виконання вимог ухвал суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.17 - 22) та письмові пояснення з додатками (а.с.а.с.23 - 28).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду як за адресою, вказаною у спірному договорі, так і за адресою місця проживання, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с. 45, 46).

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, повернення поштовим відділенням конвертів з ухвалами з відмітками про вибуття адресату жодною мірою не впливає на висновок про належне виконання судом обов'язку щодо інформування Відповідача справи про судовий розгляд.

Ухвалою суду від 14.10.2008р. до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучена Дебальцевська дистанція громадських споруд, м. Дебальцеве, що визначена за актом приймання-передачі від 08.02.2001р. (а.с.10) балансоутримувачем спірного майна.

Як вбачається із наданих Третьою особою документів (а.с.а.с.36, 39), Дебальцевська дистанція громадських споруд є структурним підрозділом Державного підприємства „Донецька залізниця” та зараз має назву Дебальцевського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, а, відтак, саме державне підприємство в особі зазначеного управління має процесуальний статус Третьої особи у розглядуваній справі.

Третьою особою надані пояснення № 371 від 24.10.2008р. (а.с.33), з яких вбачається, що спірне майно баласоутримувачу Відповідачем не повернуто, та заяви від 06.11.2008р. (а.с.60) і від 25.11.2008р. № 405 (а.с.63) про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника Третьої особи.

Представники Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2001р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №731/2001 (а.с.а.с.6-9), згідно умов п.п. 1.1., 7.1. якого Відповідачеві передається в оренду державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 72,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Дебальцеве, вул. Сосюри, 21, що знаходиться на балансі Дебальцевської дистанції громадських споруд (зараз - Дебальцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства „Донецька залізниця”), для розміщення об'єкту з надання масажно - парильних послуг, строком до 08.02.2006р.

Відповідно до розділу 3 договору оренди №731/2001, на Відповідача були покладені грошові зобов'язання із сплати орендної плата, визначеної згідно діючого законодавства у відповідності до розрахунку (а.с.11) з розподілом: 70% - до Державного бюджету , 30%- балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим періодом місяця, з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

08.02.2001р. об'єкт оренди згідно із п.п. 2.3., 2.4. договору №731/2001 був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.10).

Листом №1 від 08.01.2008р. (а.с.21) Відповідач зобов'язався погасити наявну заборгованість та щоквартально здійснювати звіряння розрахунків за договором оренди.

Листом №06-03-4382 від 04.06.2008р. (а.с.12) Позивач повідомив про необхідність терміново погасити заборгованість, яка станом на 01.05.2008р. склала 3800,36 грн., та про розірвання договору оренди, у зв'язку із чим запропонував підписати акт приймання-передачі та звільнити приміщення, що є об'єктом оренди.

Як вбачається із пояснень Третьої особи № 371 від 24.10.2008р. (а.с.33) на момент розгляду цієї справи об'єкт оренди балансоутримувачу Відповідачем не повернутий.

У зв'язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду як за адресою, вказаною у спірному договорі, так і за адресою місця проживання, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с. 45, 46).

Третя особа свою позицію відносно розглядуваної справи сформульована у заявах від 06.11.2008р. (а.с.60) та від 25.11.2008р. № 405 (а.с.63)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Враховуючи визначену в п. 7.1 договору дату закінчення строку його дії - 08.02.2006р. - зміст та дату листів №1 від 08.01.2008р. та №06-03-4382 від 04.06.2008р., а також - приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п. 7.5 договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжувалися і після 08.02.2006р. на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, за висновками суду, можливість встановлення в спірному договорі додаткових до передбачених законом підстав для розірвання узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та принципу свободи договору, закріпленому п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати орендної плати.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладених договорів та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Умова про сплату орендної плати віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

В п. 5.1.2. спірного договору сторонами встановлено, що Орендатор зобов'язаний вчасно та в повному обсягу вносити орендну плату до Державного бюджету.

Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 7.4. спірного договору оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана - належних доказів протилежного Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського кодексу України до матеріалів справи не надано, що дає суду підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Суд, наголошуючи, що наявний в матеріалах справи лист Позивача №06-03-4382 від 04.06.2008р. вказує на дотримання такого порядку, зазначає, що у світлі правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.2 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482, обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на задоволення позовних вимог.

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 5.1.4 спірного договору оренди встановлений обов'язок Орендаря у разі припинення договору повернути об'єкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв'язку із розірванням договору є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача повернути нерухоме майно - приміщення загальною площею 72,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Дебальцеве, вул. Сосюри, 21, також підлягають задоволенню у повному обсягу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дебальцеве, про розірвання договору оренди №731/2001 від 08.02.2001р. та зобов'язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір оренди №731/2001 від 08.02.2001р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Дебальцеве.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Державному підприємству „Донецька залізниця” в особі Дебальцевського будівельно-монтажного експлуатаційного управління (84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Мокієвської, 103) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 72,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Дебальцеве, вул. Сосюри, 21.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 27.11.2008р. оголошено вступну те резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 27.11.2008р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя