Ухвала суду № 27489596, 14.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 32663/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. в адміністративній справі за позовом Виробничого підприємства «Мисливець» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.07.2010р. позивач ОСОБА_1 підприємство /ВП/ «Мисливець» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0000492341/0 від 04.11.2009р., № 0000492341/1 від 12.01.2010р., № 0000492341/2 від 18.02.2010р., № 0000492341/3 від 30.04.2010р. та № 0000492341/4 від 21.07.2010р.; покласти судові витрати на відповідача (а.с.3-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, а також стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.88-91).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.93-95).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом не враховані приписи пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підприємство в червні-липні 2009 року не скористалося правом подати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на контрагента, який своєчасно не видав податкову накладну.

Законом не передбачено можливості платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, тому слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.10.2009р.-20.10.2009р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка ВП «Мисливець» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість /ПДВ/ за липень-серпень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2762/23-409/20788906 від 23.10.2009р. (а.с.15-17).

Проведеною перевіркою виявлено, зокрема, порушення платником податку вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 14466 грн. 12 коп., в тому числі за липень 2009 року в сумі 9496 грн. 24 коп., за серпень 2009 року в сумі 4969 грн. 88 коп., та відповідно, заниження податкового зобов'язання за липень та серпень 2009 року, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14466 грн. 12 коп.

На підставі цього Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492341/0 від 04.11.2009р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 19755 грн. 58 коп., в тому числі 14466 грн. 12 коп. за основним платежем та 5289 грн. 46 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача щодо донарахування податкових зобов'язань були відхилені (а.с.23-33), а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000492341/1 від 12.01.2010р., № 0000492341/2 від 18.02.2010р., № 0000492341/3 від 30.04.2010р. та № 0000492341/4 від 21.07.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.12-14, 48).

Вказане порушення полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій за липень та серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (червня та липня 2009 року) на загальну суму відповідно 9496 грн. 24 коп. та 4969 грн. 88 коп. (а.с.20-22, 42-43, 45-46, 57-71).

Предметом спору у даній справі є оскарження рішення відповідача про визначення податкових зобов'язань з ПДВ через безпідставне, за твердженням податкового органу, включення до складу податкового кредиту вищевказаних сум, оскільки фактично розглядувані господарські операції мали місце у червні та липні 2009 року, у вказані періоди у позивача виникло право на формування податкового кредиту, однак таким він не скористався, через що помилково сформував такий лише в період отримання податкових накладних.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. У разі коли платник податку отримує оформлену належним чином податкову накладну із запізненням, він має право включити до податкового кредиту того звітного періоду, в якому отримана податкова накладна, зазначену в цій податковій накладній суму податку в межах строку давності, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин позивачем правомірно сформовано податковий кредит за серпень 2009 року на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. в адміністративній справі № 2а-6747/10/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний