Постанова № 27487073, 31.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-8900/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: колегії суддів при головуванні судді Патратій О.В., суддів Васильченко І.П., Власенкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн»до1) Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, 2) Державної податкової служби Українипроскасування податкових повідомлень -рішень та рішення про результати розгляду повторної скарги, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -відповідач-1, ДПІ у Печерському районі м. Києва) та Державної податкової служби України (далі -відповідач-2, ДПС України) про скасування податкових повідомлень -рішень від 10.02.2012 року №0000412202, №0000422202, від 03.05.2012 року №0002882206 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.06.2012 року №10656/6/10-2415.

В обґрунтування позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень позивач зазначав, що відповідач дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем 180-денного строку надходження суми валютної виручки в розмірі 374 698,00 Євро від нерезидента -фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина), в результаті чого спірними рішеннями нараховано пеню в розмірі 3 258 719,0 гривень, яку вподальшому збільшено на 829 196,84 гривень, та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 700,0 гривень.

Позивач стверджує, що при взаємовідносинах з нерезидентом - фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) ним не було допущено порушень валютного законодавства, зокрема дотримано 180-денний строк надходження суми валютної виручки, що підтверджується актом про надання послуг №1DS від 31 серпня 2010 року, з якого слід відраховувати день виникнення заборгованості нерезидента перед позивачем, та актом про зарахування зустрічних вимог від 31 серпня 2010 року. Оскільки заборгованість нерезидента в іноземній валюті погашена в день її виникнення, даний факт спростовує позицію відповідача-1, викладену в акті перевірки, щодо порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД. Додатково позивач зазначив про наявність арифметичних помилок при розрахунку пені та збіг строків давності, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача та винесення податкових повідомлень-рішень.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10.02.2012 року №0000422202 позивач вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. не відповідає повноваженням податкових органів, оскільки такі санкції застосовуються виключно Національним банком України та підпорядкованими йому установами.

В частині обґрунтування позовної вимоги про скасування рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 10656/6/10-2415 від 22.06.2012 року позивач зазначав, що оскаржуване рішення порушує права позивача на отримання вмотивованого рішення про результати розгляду скарги, скасування донарахованих податків, правомірних очікувань позивача щодо належного розгляду його скарги.

В судовому засідання уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив прийняти рішення по справі, яким скасувати податкові повідомлення -рішення від 10.02.2012 року №0000412202, №0000422202, від 03.05.2012 року №0002882206 та рішення про результати розгляду скарги № 10656/6/10-2415 від 22.06.2012 року.

Відповідач-1 проти позову заперечив та в письмових запереченнях від 19 липня 2012 року зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі Акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем 180-денного строку надходження суми валютної виручки в розмірі 374 698,00 Євро від нерезидента -фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина), в результаті чого податковими повідомленнями-рішеннями від 10.02.2012 року №0000412202, №0000422202, від 03.05.2012 року №0002882206 позивачу нараховано пеню за порушення встановлених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»розрахунків у сфері ЗЕД та штрафні санкції за порушення п.1. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а отже підстав для їх скасування немає.

Відповідач-2 в судові засідання не з'явився, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача-2, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи № 2а-8900/12/2670 в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн»(код за ЄДРПОУ 34240521) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.03.2006 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн»з питань, що стали предметом оскарження акту планової виїзної перевірки від 07.12.2011 року №1585/23-2/34240521 з питань правильності обчислення податком на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011р., правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 07.12.2011 року №1585/23-2/34240521.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР від 23.09.1994 р, що полягало у порушенні позивачем 180-ти денного терміну розрахунків у сфері ЗЕД, та порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»в частині недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

10 лютого 2012 року, на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000412202, яким позивачу за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 3 258 719,00 грн.

- № 0000422202, яким позивачу за порушення п. 1 ст. 9 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993р. № 15-93 та згідно пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 700,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень -рішень від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202 ДПС у місті Києві у рішенні від 17.04.2012 року № 2193/10/12-114 дійшла висновку про необхідність збільшення суми пені за податковим повідомленням -рішенням від 10.02.2012 року №0000412202 (том І, а.с. 48-56), в результаті чого відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.05.2012 року №0002882206, яким нараховано позивачу суму пені за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. № 185/94-ВР в розмірі 829 196,84 гривень.

25 квітня 2012 року позивачем було подано повторну скаргу №51 від 25.04.2012 року до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202 та рішення ДПС у м. Києві № 2193/10/12-114 від 17 квітня 2012 року, прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22 червня 2012 року № 10656/6/10-2415 Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202 з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 17.04.2012 року № 2193/10/12-114, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 року №0002882206).

Спір стосовно законності податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202, від 03.05.2012 року №0002882206 та рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 22.06.2012 року № 10656/6/10-2415 передано на розгляд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень -рішень в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Як встановлено під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн»(як ексклюзивним імпортером) та фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) було укладено Договір від 26 липня 2007 року № б/н (том І, а.с. 72-92).

Відповідно до укладеного контракту позивач зобов'язувався здійснювати імпорт продукції фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) та продавати її на території України, реалізувати її торгівельним та посередницьким компаніям, здійснювати загальне керівництво цим ринком і виконувати в зв'язку з цим всі необхідні по даному Договору дії. Відповідно до ст. 7 Договору, фірма MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) залишає за собою право здійснювати прямі поставки на території договору кінцевим користувачам, які звертаються безпосередньо до виробника.

В ході планової перевірки податковим органом встановлено, що згідно актів, підписаних сторонами договору на його виконання, вартість виконаних робіт станом на 01.07.2008 року становила 1 092 365,00 євро. Відповідно до картки рахунку № 362, наданої позивачем до заперечень на акт перевірки, заборгованість нерезидента станом на 01.07.2008 року складає 717 667,00 євро (стор. 17 Акта).

Різниця в сумі 374 698,00 євро становить вартість наданих позивачем послуг (послуги з продажу автомобілів виробництва MAN NUTZFAHRZEUGE AG, Німеччина) на користь нерезидента відповідно до договору від 26 липня 2007 року № б/н.

На підтвердження надання вказаних послуг позивачем було надано в ході перевірки Акт наданих послуг № 6 від 30 червня 2008 року, яким зафіксовано факт надання позивачем послуг по Договору (отримання та оплата транспортних засобів), за які нараховується винагорода у розмірі 374 698,00 євро. Копія вказаного Акта була надана відповідачу в ході перевірки та залучена судом до матеріалів справи (том І, а. с. 193).

Факт надання вказаних послуг підтверджується також податковою накладною від 30.06.2008 року №1576 на суму 2 858 123,28 грн., в якій позивач визначений як постачальних послуг, а фірма MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) -як покупець (том І, а.с. 199).

Крім того, зазначена операція відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за І півріччя 2008 року (вх. № 256418 від 09.07.2008р.) та додатку № 5 до неї.

Відтак, 180-денний строк сплати за надані послуги настав 27.12.2008 року (180 днів з 30.06.2008 року).

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до наданих до перевірки документів оплата на рахунок Позивача станом на 30.06.2011 року не надійшла, у зв'язку з чим встановлено порушення строку надходження валютної виручки.

Заперечуючи проти доводів податкового органу, позивачем в ході судового розгляду було надано суду копію акта про надання послуг №1DS від 31 серпня 2010 року, складений між позивачем та фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG, на загальну суму 374 698,00 Євро. Відповідно до наданих позивачем пояснень, вказаним актом підтверджується день виникнення заборгованості нерезидента перед позивачем за надані послуги - 31 серпня 2010 року - і від дати підписання вказаного акта слід відраховувати строк на повернення заборгованості та зарахування валютної виручки.

Позивачем також надано акт про зарахування зустрічних вимог від 31 серпня 2010 року, яким заборгованість нерезидента в сумі 1 648 605,00 Євро перед Позивачем (в тому числі заборгованість по акту від 31 серпня 2010 року на суму 374 698,00 Євро) погашена в повному обсязі за рахунок існуючої заборгованості позивача перед фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина).

Наведеними документами, за твердженням позивача, підтверджується той факт, що ще 31.08.2010 р. (тобто межах 180-денного строку) фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG було погашено заборгованість у розмірі 374 698,00 євро.

Також позивач заперечує факт підписання з нерезидентом Акта наданих послуг № 6 від 30 червня 2008 року, який, за твердженням позивача, не був остаточно затверджений.

Свою позицію позивач також підтверджує наданим в ході судового засідання розрахунком №111/1576 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.06.2008 року №1576, яким 31 серпня 2010 року здійснено коригування податкової накладної з причин її невірного заповнення.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»регулюються основні правові та організаційні засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності в України. Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулює Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статтею 1 якого (у редакції Законом України від 31.05.2007 р. N 1108-V, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції у вигляді накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України.

Частиною 1 ст. 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пунктом 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136, передбачено, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором, зокрема, здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента.

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що експортна операція з надання послуг нерезиденту не була завершена 30 червня 2008 року, у зв'язку із відсутністю оригіналу акту прийняття наданих послуг від вказаної дати та наявністю акта від 31 серпня 2010 року.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 -головний державний податковий ревізор-інспектор, яка проводила перевірку позивача, повідомила, що під час проведення перевірки головним бухгалтером товариства самостійно було надана оборотно-сальдову відомість за ІІ півріччя 2008 року, з якої встановлено наявність дебіторської заборгованості по розрахункам з нерезидентом у розмірі 5 182 861,85 грн. У зв'язку із виявленням вказаної заборгованості, перевіряючим було запропоновано позивачу надати документи, якими підтверджується виникнення вказаної заборгованості, на що бухгалтер підприємства надав Акт наданих послуг № 6 від 30 червня 2008 року, яким зафіксовано факт надання послуг нерезиденту - фірмі MAN NUTZFAHRZEUGE AG за Договором від 26.07.2007 року на суму 374 698,00 євро. Оригінал акту було оглянуто безпосередньо ОСОБА_3, після чого на її прохання підприємством було виготовлено копію вказаного акта.

Факт надання до перевірки копії акта наданих послуг № 6 від 30.07.2008 р. не заперечується також поясненнями іншого допитаного судом свідка - головного бухгалтера ТОВ «Ман Трак енд Бас Юкрейн»ОСОБА_4. Свідок підтвердив, що йому відомо про існування вказаного акта, який він отримав від директора підприємства. Як вказав свідок, можливо акт надався для огляду інспектору, який проводив перевірку, та надано на прохання останнього копію вказаного акту, чого свідок точно не пам'ятає.

При цьому свідок ОСОБА_4 та представник позивача стверджували, що вказаний не набув чинності, оскільки не був затверджений підписами двох представників фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Суд вважає, що спірний акт наданих послуг № 6 від 30 червня 2008 року є первинним документом, яким підтверджено господарську операцію, а саме - виконання робіт за зовнішньоекономічним контрактом від 26 липня 2007 року.

Акт наданих послуг № 6 від 30.06.2008 року підписаний представниками обох підприємств та містить відбитки їх печаток, містить посилання на Договір від 26.07.2007 року, в ньому вказано зміст та обсяг господарської операції та вартість наданих послуг, інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Отже, даний акт відповідає вимогам первинного документа, встановленим статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Як зазначалось вище, зазначена експортна операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства у другому кварталі 2008 року, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей, що надавались під час перевірки (том ІІ, а.с. 144-145), в податковій декларації з податку на додану вартість за І півріччя 2008 року (вх. № 256418 від 09.07.2008р.) та додатку № 5 до неї, а також в декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя за І квартал 2008 року (у рядку 01.1 «доходи від продажу товарів, робіт, послуг) -том ІІ, а.с. 153-157.

Крім того, факт здійснення експортної операції 30 червня 2008 року підтверджується наданою суду податковою накладною від 30.06.2008 року №1576 на суму 2 858 123,28 грн., виписаною Позивачем, як постачальником послуг, на користь нерезидента - фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина), як покупця (том І, а.с. 199).

Згідно чинних на момент виникнення спірних правовідносин положень Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3. Закону). Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, оформлення позивачем, як постачальником послуг, податкової накладної 30.06.2008 року, свідчить про те, що документ, який засвідчує факт виконання робіт (Акт наданих послуг) було оформлено та відображено в даних бухгалтерського та податкового обліку саме вказаною датою.

Посилання позивача на коригування податкової накладної розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №111/1576 (том І, а.с. 200) не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина стосується виключно питання коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість після здійснення господарської операції.

Так, згідно п. 4.5 ст. 4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 20 Наказу ДПА України № 165 від 30.05.97р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. № 233 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою додатку № 2 до податкової накладної, на підставі вказаного розрахунку одержувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту у відповідності з пунктом 4.5 статті 4 названого Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесених сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням відмічених коригувань в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних (з від'ємним, або позитивним значенням), згідно п.25 Наказу ДПА України.

Тобто за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПА України № 165 у випадку, коли покупцю були повернені постачальником отримані грошові кошти, або покупцем повернені відвантажені раніше товари (виконані роботи, надані послуги), суми податкових зобов'язань постачальником повинні бути скориговані. У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою додаток 2 до податкової накладної.

Отже, подання постачальником розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної стосується лише коригування податкових зобов'язань після здійснення господарської операції, однак не спростовує самого факту здійснення господарської операції в момент складання податкової накладної.

В силу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 165 складання розрахунку коригування до податкової накладної не свідчить про недійсність чи анулювання раніше виданої податкової накладної.

Підсумовуючи вищевказане суд зазначає, що оскільки акт наданих послуг № 6 від 30.06.2008 р. на суму 374 698,00 євро, підписаний позивачем з нерезидентом, був фактично прийнятий підприємством до виконання та відображений в бухгалтерському та податковому обліку, посилання позивача на окремі недоліки при його оформленні не можуть бути прийняті судом до уваги.

Факт надання послуг саме у червні 2008 року підтверджується також наданими позивачем вантажними-митними деклараціями та товаросупровідними документами до них (том ІІ, а.с. 5-125), з яких вбачаться, що ввезення на територію України транспортних засобів, що вказані в акті виконаних робіт № 6 від 30.06.2008 р., відбулось протягом червня -липня 2008 року. Вказане додатково підтверджує, що роботи були виконані зі сторони ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн»та прийняті фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG, Німеччина, у червні 2008 року.

З приводу посилання позивача на акт про надання послуг від 31 серпня 2010 року на суму 374 698,00 Євро, складений з фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України за №136, за наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.

Відтак, за наявності двох документів, ідентичних за змістом, але з різними датами підписання для контролю за дотриманням законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті використовується той з документів, який підписаний раніше -тобто акт наданих послуг № 6 від 30.06.2008 року.

Враховуючи викладене, 180 календарних днів має бути відраховано з дати підписання вказаного акта (№ 6 від 30.06.2008 року), що засвідчує надання послуг.

За таких обставин суд вважає правомірними висновки відповідача про те, що строк отримання валютної виручки настав 27.12.2008 року, проте у зазначений строк товар валютні кошти від нерезидента не надійшли.

Висновку Міністерства економіки України щодо подовження термінів розрахунків по зазначеному зовнішньоекономічному контракту позивач не надав.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідачем вірно визначений день виникнення заборгованості у даному випадку, а саме 28.12.2008 року - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією.

Отже, посилання представника позивача на невірність такого висновку та необхідність визначення розміру пені з урахуванням курсу НБУ до гривні станом на 30 червня 2008 року, є необґрунтованими.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з посиланням на їх невідповідність вимогам ст.102 ПК України та ст.250 ГК України не беруться судом до уваги враховуючи на наступне.

Згідно зі п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (п. 6.1.).

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (6.2.).

Серед переліку загальнодержавних та місцевих податків, передбачених ст. 9 та ст. 10 Податкового кодексу України, пеня, що застосовується за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутня.

У період виникнення спірних правовідносин вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) було визначено у ст. 14 та ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»вiд 25.06.1991 № 1251-XII. У зазначених нормах пеня за порушення резидентами термінів, встановлених ст. 1 і ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка була застосована відповідачем, також не була не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж).

Отже, нарахована позивачу пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може вважатися податком або збором та не є нарахуванням податкових зобов'язань, отже до спірних правовідносин не можуть застосовуватись приписи ст. 102 ПК України.

Також безпідставним є посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Податкові повідомлення-рішення були винесені державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 10 лютого 2012 року та 03 травня 2012 року.

Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2011 року, ст. 250 ГК України було доповнено частиною другою, згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Отже, обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються органами податкової служби, а тому відповідач правомірно застосував фінансові санкції за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та ст. 9 Декрету №15-93 без врахування строків передбачених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Додатково до викладено суд зазначає, що згідно зі ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

В даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, тому поширення норм ст. 4 Господарського кодексу України на спірні правовідносини є безпідставним.

Доводи позивача про те, що штрафні санкції, встановлені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»повинні застосовуватися Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами, а податкові органи не підпорядковані Національному банку України, судом до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(із змінами і доповненнями), п. 4 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами і доповненнями) здійснення фінансового контролю за законністю валютних операцій покладене на органи державної податкової служби України, зокрема - державні податкові інспекції в районах у містах з районним розподілом.

Відповідно до п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність.

За змістом п. 3.1 вказаного Положення санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000422202 про застосування штрафних санкцій за порушення Декрету № 15-93 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва в межах наданих їй повноважень.

Доводи позивача про неправомірність збільшення суми пені рішенням ДПС у м. Києві від 17.04.2012 р. № 2193/10/12-114 з огляду на відсутність у останньої відповідних повноважень суд вважає безпідставними, оскільки збільшення суми пені було відбулось податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.05.2012 року №0002882206, а не рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги.

Жодних обґрунтованих доводів на спростування встановлених в акті перевірки відповідачем порушень термінів розрахунку у сфері ЗЕД, порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна ТОВ «Ман Трак енд Бас Юкрейн»не наведено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Ман Трак енд Бас Юкрейн»в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202, від 03.05.2012 року №0002882206 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству.

Щодо вимоги про скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.06.2012 року №10656/6/10-2415 суд зазначає наступне.

Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн»на податкові повідомлення -рішення від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202, від 03.05.2012 року №0002882206 ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 10656/6/10-2415 від 22.06.2012, яким ДПС України залишила без змін податкове повідомлення - рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу Позивача без задоволення.

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пунктом 56.10 ст.56 Податкового кодексу України рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином, Податковий кодекс України прямо встановлює право на оскарження в судовому порядку рішень Державної податкової служби України, прийнятих за розглядом скарги платника податків.

Процедура адміністративного оскарження рішень контролюючого органу нормами Податкового кодексу визначена в якості одного з засобів захисту прав платника податків. При цьому права податкового органу по відношенню до скарги є диспозитивними, тобто не можуть бути використані іншими органами, зокрема, судовими.

Податковий кодекс України в якості права платника податку передбачає право на подання скарги в процедурі адміністративного оскарження та право на її розгляд. При цьому норми Податкового кодексу не містять вимог щодо змісту рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому викладені в абзаці другому статті 56.9 Податкового кодексу України посилання на обов'язок приймати вмотивоване рішення, судом вбачаються такими, що не можуть бути оцінені судом з точки зору їх вмотивованості, з огляду на диспозитивність рішення, яке приймається за результатами розгляду скарги в процесі адміністративного оскарження.

Колегія суддів доходить висновків, що термін «вмотивоване»є оціночним поняттям, і суд не може визначати повноту оцінки тих чи інших доводів скаржника, оскільки їх оцінка в процедурі адміністративного оскарження є виключною компетенцією податкового органу.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду заперечень позивача при розгляді скарги. Натомість доводи платника податків, викладені у скарзі, мають оцінюватися судом під час розгляду справи про скасування податкових повідомлень - рішень, які і оскаржувалися в адміністративному порядку. Саме такий засіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов в даній частині позовних вимог також не підлягає задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду повторної скарги відповідають вимогам чинного законодавства та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Патратій О.В.

Суддя Васильченко І.П.

Суддя Власенкова О.О.