Постанова № 27487005, 06.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

06.12.2011 р. Справа № 2а-6520/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В.,

за участю секретаря судового засідання Котенко О. В.

від позивача: Подволоцький А.П., довіреність № 1 , від 30.08.11 ;

від відповідача: Сугацький О.М., довіреність № 431/9/10-00 , від 17.01.11 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

адміністративним позовом: Будівельного малого підприємства "Піраміда"(пр. Леніна, 10, кв. 47, м. Миколаїв, 54021)

до відповідача: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (вул.. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про: скасування податкового повідомлення -рішення № 0000210231 від 22.08.2011 року,

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 грудня 2011 р. Справа № 2а-6520/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В.,

за участю секретаря судового засідання Котенко О. В.

від позивача: Подволоцький А.П., довіреність № 1 , від 30.08.11 ;

від відповідача: Сугацький О.М., довіреність № 431/9/10-00 , від 17.01.11 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

адміністративним позовом: Будівельного малого підприємства "Піраміда"(пр. Леніна, 10, кв. 47, м. Миколаїв, 54021)

до відповідача: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (вул.. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про: скасування податкового повідомлення -рішення № 0000210231 від 22.08.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Будівельне мале підприємство "Піраміда" (далі по тексту - позивач) звернулося до відповідача з позовом про скасування, на думку позивача, неправомірно постановленого відповідачем податкового повідомленя - рішеня № 0000210231 від 22.08.2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 639,20 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн. (загальна сума рішення -26 640,20 грн.);

В обгрунтування вимог, позивач вказав на невмотивованість дій відповідача по визначенню податкового зобов'язанння з посиланням на порушення позивачем норм ЦК України (висновок про нікчемність угод) в зв'язку з безтоварністю господарських операцій по отриманню від ТОВ " Зерно продукт" товару та автопослуг.

Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва (далі по тексту ДПІ, відповідач) в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи на законність постановленого рішення в зв'язку з порушенням позивачем приписів податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобов'язань з податку на додану вартість були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

В період з 19.07.2011 по 25.07.2011 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва відповідно до п.п. 79.1 п. 79.2. ст. 79 ПК проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Будівельного малого підприємства "Піраміда" з питань по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю " Зерно продукт" за квітень 2011 року.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки був складений Акт від 27.07.2011 за №2339/23-100/13849576. На висновки вказаного акта перевірки БМП "Піраміда" направило контролюючому органу заперечення.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 22.08.2011 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000210231, підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 639,20 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн. (загальна сума рішення -26 640,20 грн.);

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б надавали право формувати податковий кредит по господарським операціям по отриманню від ТОВ " Зерно продукт" товару та авто послуг , внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість за період що перевірявся на 26 639,20 грн..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з таких підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2011 року між Будівельним малим підприємством "Піраміда" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Зернопродукт" існували господарські операції по отриманню позивачем від ТОВ " Зерно продукт" товару та автопослуг на виконання укладеного між ними договору від 01.04.2011 р. № 01/04 .

В акті перевірки, відповідач вказує на те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю " Зернопродукт ", стосовно якого направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відсутні основні фонди, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ " Зернопродукт " .

При розгляді справи встановлено, що позивач -Будівельне мале підприємство "Піраміда" , на виконання умов договору від 01.04.2011 р. № 01/04 отримав від ТОВ " Зернопродукт " податкову накладну № 483 від 13.04.2011, яка містить данні , що вона видана на виконання умов договору № 76 від 13.04.2011 (а.с. 75) , крім того на підтвердження виконання автопослуг, позивач і ТОВ " Зернопродукт "підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.04.2011 на суму 72832,96грн.. При цьому, будь-яких угод про виконання зобов'язань по наданню автопослуг між позивачем і ТОВ " Зернопродукт "не укладалось, до перевірки позивачем, крім рахунків фактури, та неконкретних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги є автопослугами, ніяких підтверджуючих документів реального виконання цих авто послуг.

Надані позивачем документи , а саме податкова накладна , рахунки-фактури, платіжні доручення, неконкретні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання автопослуг, оскільки не містять інформації про конкретні об?єми та направлення, по яким проводились відповідні автопослуги. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види послуг оцінені сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих акта. Крім того, із наданих позивачем документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)) не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання умов договору та автопослуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем витрат на придбання товари та неконкретні автопослуги, які надавались позивачу.

Документи, якими позивач хотів підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме податкова накладна в якому зазначена інша угода , рахунки-фактури, платіжні доручення, акти здачі-приймання автопослуг, в яких зазначено лише назву послуг, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" . В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість. Частина 2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне отримання товару та надання конкретних автопослуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О. В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 10.12.2011 року.