Постанова № 27486933, 19.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5605/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Чабанка»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002962301 від 29.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Чабанка»(надалі по тексту -Позивач або ДП «Чабанка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту - Відповідач або ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС), в якому, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002962301 від 29.05.2012 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 11.05.2012 року № 285/22/33568185 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ДП «Чабанка»з ТОВ «Сатєра»за червень, серпень та вересень 2010 року»відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002962301 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 347,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 40 278,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 069,50 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 26.04.2012р. по 04.05.2012р. на підставі наказу від 19.04.2012р. № 107 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ДП «Чабанка»з ТОВ «Сатєра»за червень, серпень та вересень 2010 року, відповідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, а також з урахуванням акту від 07.04.2011р. № 579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, березень-листопад 2010 року», направленого листом № 20849/7/23-512 від 08.04.2011р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посадовою особою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ДП «Чабанка»з ТОВ «Сатєра»за червень, серпень та вересень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 11.05.2012 року № 285/22/33568185 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ДП «Чабанка»з ТОВ «Сатєра»за червень, серпень та вересень 2010 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 203, 215, 228, 837, 844 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В результаті чого правочини виражені в укладенні угод між ДП «Чабанка»та ТОВ «Сатєра»мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. А також порушення позивачем ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 278,00 грн., в тому числі по періодам: червень 2010 року на суму 35 278,00 грн., вересень 2010 на суму 5000,00 грн. (а.с. 41-55).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002962301 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 347,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 40 278,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 069,50 грн. (а.с. 39).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ДП «Чабанка»оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи його скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 40 278,00 грн. за виписаними ТОВ «Сатєра»податковими накладними, зазначено те, що позивачем безпідставно до податкового кредиту у червені 2010 року та у вересні 2010 року включені суми податку по взаємовідносинам з ТОВ «Сатєра», оскільки операції ТОВ не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, у зв'язку з чим ТОВ «Сатєра»не могло фактично здійснювати господарські операції з урахування часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також як вбачається з акту перевірки, вказані вище обставини були встановлені на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, березень-листопад 2010 року». Вказаним актом, зокрема, встановлено, неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сатєра»господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим, згідно з ч.ч. 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди укладені ТОВ «Сатєра»з іншими контрагентами за період березень-листопад 2010 року є нікчемними.

Таким чином під час перевірки встановлено, що позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Сатєра»на загальну суму ПДВ - 40278,00 грн. Перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом певного періоду) придбання та реалізації товарів, робіт, послуг. В акті перевірки відповідачем зазначено, що такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Виходячи з вищевикладеного, в акті перевірки зроблений висновок про те, що підприємства здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди (штучне формування податкового кредиту з ПДВ) іншим суб'єктам господарювання. Для контрагентів ТОВ «Сатєра»зазначені операції несуть податкову вигоду, тобто ДП «Чабанка»є вигодо набувачем - особою, на користь якої укладено угоди.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ДП «Чабанка»та ТОВ «Сатєра», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що при проведенні аналізу податкової звітності за червень, серпень та вересень 2010 року, встановлено, що ДП «Чабанка»сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Сатєра»: в червні 2010 року на суму ПДВ 35278,00 грн. та в вересні 2010 року на суму ПДВ 5000 грн.

Так, судом встановлено, що між ДП «Чабанка»та ТОВ «Сатєра»були укладені договори підряду № 12/6 на виконання ремонтних робіт від 27.05.2010 року та № 19/8 на виконання ремонтних робіт від 26.08.2010 року (а.с. 6, 18).

Згідно предметів договорів № 12/6 від 27.05.2010 року та № 19/8 від 26.08.2010 року, Замовник (ДП «Чабанка) доручає, а Підрядник (ТОВ «Сатєра») бере на себе виконання робіт: ремонт номерів спального корпусу за адресою: смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 50, у відповідності з кошторисом виконаних робіт, які являються невід'ємними частинами вказаних договорів.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 вказаних договорів, Підрядник зобов'язується, зокрема, провести роботи у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Разом з тим, в підтвердження реальності виконання сторонами вказаних вище пунктів договорів на виконання ремонтних робіт, позивачем суду не було надано ані кошторисів виконаних робіт, які є невід'ємними частинами укладених договорів, ані проектно-кошторисної документації відповідно до якої виконувались роботи, зазначені в п.п. 1.1 п. 1 вказаних договорів.

В підтвердження товарності операцій між ДП «Чабанка»та ТОВ «Сатєра», позивач надав суду копії договорів підряду на виконання ремонтних робіт, копії актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2 за червень та вересень 2010 року, копії податкових накладних та платіжних доручень (а.с. 6-23).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ТОВ «Сатєра», для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.

Крім того, відповідно до п. 2 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 18, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 р. будівництво - спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Тобто роботи по здійсненню ремонту номерів спального корпусу за адресою: смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 50, на підставі вищезазначених актів прийняття виконаних підрядних робіт, відповідно до п.2 П(С)БО № 18 є будівництвом.

Згідно п. п. 1.2.5 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000)»індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 року № 21.

На підтвердження реальності вищезазначених угод укладених між позивачем та ТОВ «Сатєра», а також фактичного виконання умов вищезазначених договорів до перевірки та під час розгляду справи по суті позивачем не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, проектно-кошторисної документації щодо проведення робіт, які придбавало ДП «Чабанка»у ТОВ «Сатєра», наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій та витрат, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи.

Крім того, як вбачається з актів прийняття виконаних підрядних робіт, які були складені на виконання вищезазначених угод та надані позивачем суду у якості підтвердження правомірності включенням ним до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Сатєра», а саме в акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року відсутній номер та дата здачі-прийняття робіт.

Також як вбачається з вищезазначеного акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, який, зокрема, був складений на виконання договору підряду № 19/8 від 26.08.2010р., підрядником ТОВ «Сатєра» виконувались наступні роботи: мовою оригіналу - «вырезка траншеи в асфальте и бетоне; разроботка гнута вручну в траншеях глубиной до 2 м.; демонтаж кабеля; монтаж полипропиленовых труб для прокладки кабеля; затягивание кабеля в труби; кабели силове, сечение 4х25 мм2; подключение жил кабелів к внешней сети; обратная засипка грунта; ввостановление асфальтобетонных покрытий», разом з тим, предметом зазначеного договору є ремонт номерів спального корпусу за адресою: смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 50, який в свою чергу не узгоджується з виконаними згідно вказаного акту роботами. Крім того, на вимогу суду, представник позивача не надав жодних проектних, узгоджувальних, дозвільних документів на проведення робіт, зазначених в акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року.

Окрім того, на пропозицію суду, позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне виконання підрядником робіт, які зазначені у актах прийняття виконаних підрядних робіт, а саме докази того, що ТОВ «Сатєра»мало найманих працівників, технічний персонал, який працював у позивача, основні фонди, що ним здійснювалась експлуатація, транспортних засобів та механізмів, а тому воно могло виконати зобов'язання, визначені договорами підряду.

Таким чином позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, платіжні доручення є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманих робіт. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання ремонтних робіт (послуг) від ТОВ «Сатєра».

Як вже судом зазначалось, датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак позивач не обґрунтовує та не надає доказів того, за якою датою у нього виникло право на податковий кредит та по якій даті він його задекларував -по даті списання коштів з банківського рахунку або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії ДП «Чабанка»призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ДП «Чабанка»укладені угоди з контрагентом, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що ДП «Чабанка»не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що роботи отримані з наміром використання у власній господарській діяльності. При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ДП «Чабанка»з вищевказаним підприємством.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про нікчемність укладених угод ДП «Чабанка»з вказаним вище контрагентом.

Таким чином, судом не встановлено реальне настання правових наслідків, що обумовлені п.5 ст.203 ЦК України, у зв'язку із чим суд погоджується з висновками перевіряючих щодо нікчемності укладених ДП «Чабанка»вищерозглянутих правочинів.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ДП «Чабанка» податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір ДП «Чабанка»одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту по договорам, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ДП «Чабанка»своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що ТОВ «Сатєра»не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо виконання будівельних робіт згідно договорів підряду на виконання ремонтних робіт № 12/6 від 27.05.2010 року та № 19/8 від 26.08.2010 року, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ «Сатєра»видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Укладені підприємством правочини з контрагентом суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Чабанка» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002962301 від 29.05.2012 року, - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19 листопада 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов