Постанова № 27486827, 15.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. справа №2а-10872/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

прокурора - Ковальчак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: Шевченківська районна прокуратура Харківської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеною позовною заявою, в якому просить суд скасувати розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 23.08.2012 року №312 "Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.08.2002 року №152".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Представник Шевченківської районної державної адміністрації до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія ВОО НОМЕР_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради від 14.09.2000 року під номером запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 24800170000007210.

Судом встановлено, що 01 серпня 2002 року за №152 Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області було винесено розпорядження "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду", яким приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в користування на умовах оренди строком на 20 років земельну ділянку водного фонду для риборозведення, розташовану на території Сподобівської сільської ради загальною площею -39,7790 га6 в тому числі води - 33,1000 га, гідротехнічні споруди -0,3950 га, прибережної смуги -62840 га, із них пасовищ -3,4440 га, захисних насаджень -2,8400 га.

На підставі розпорядження 21 листопада 2002 року між орендодавцем - Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області, юридична адреса: Харківська область, АДРЕСА_3, з одного боку та орендарем -суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, який мешкає: АДРЕСА_1, і діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова 14.09.2000 року, реєстраційна справа №04058887Ф0020957, ідентифікаційний НОМЕР_1, з другого боку, укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду. Договір укладено терміном на 20 років (а.с. 11-14).

23 серпня 2012 року голова Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області виніс розпорядження №312, яким визнав розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 01.08.2002 року №152 "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду" таким, що втратило чинність.

Перевіривши зазначене розпорядження голови Шевченківської РДА, як рішення суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі - ЗУ "Про місцеві державні адміністрації") встановлено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади вищого рівня.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації, завдань і здійснення ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій зазначені в статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та є виключними.

Судом встановлено, що прокурором Шевченківського району Харківської області винесено голові Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області протест №34-796 вих. №12 від 15.08.2012 року на розпорядження №152 від 01.08.2002 року, у якому прокурор вимагав від районної державної адміністрації скасувати розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації №152 від 01.08.2002 року "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду (а.с.9).

Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області №312 від 23.08.2012 року розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.08.2002 року №152 "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду" таким, що втратило чинність (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, протест прокурора Шевченківського району Харківської області від 15.08.2012 №34-796 вих. №12 винесено із посиланням на ст.21 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.9).

Суд зазначає, що приписи наведеної норми закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже спір у справі виник з приводу реалізації прокурором повноважень згідно з ст.21 Закону України "Про прокуратуру" та вчинення суб'єктом права відмови у визнанні обґрунтованої владної вимоги, висунутої прокурором.

При цьому, суд вважає, що відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру", протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що протест може бути принесений прокурором як до органу, який видав опротестований акт, так і до вищестоящого органу управління.

Водночас з цим, суд зауважує, що в силу Закону України "Про прокуратуру" факт принесення прокурором протесту створює у відповідної особи лише обов'язок розглянути даний акт прокурорського реагування по суті, імперативним обов'язком задовольняти протест згаданий суб'єкт права не обтяжений.

Враховуючи наведену норму, суд вважає необхідним зазначити, що протест прокурора не є обов'язковою умовою для скасування акту органом, який його видав. У вказаному законі передбачена можливість органу, який видав акт, відхилити протест.

Щодо правомірності дій Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області щодо визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 01.08.2002 року №152 "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду", суд зазначає наступне.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.5, ч.7 ст.118 Конституції України, виконавчу владу в областях в районах здійснюють місцеві державні адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Частиною восьмою вказаної статті визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Приписам статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

В статті 6 вищевказаного закону встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

У статті 41 вищевказаного закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Також слід зазначити, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

За приписами ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (ч.1 ст.43); дія актів місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, або окремих положень цих актів зупиняється у разі невиконання або не оскарження у встановленому законом порядку рішень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики (ч.2 ст.43); розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.; накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

З положень наведеної норми закону слідує, що волевиявлення у вигляді скасування актів може бути здійснено головою районної державної адміністрації лише відносно наказів керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, повноваженнями по перегляду рішень, прийнятих головою РДА, керівник райдержадміністрації не наділений.

В силу приписів ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" спірне розпорядження №334 від 21.05.2012 року може бути скасовано в позасудовому, тобто адміністративному порядку, лише головою Харківської обласної державної адміністрації.

Тобто, органи виконавчої влади, до яких віднесені також районні державні адміністрації, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Таким чином, судом встановлено, голова Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області фактично скасував раніш видане своє розпорядження.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Стаття 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" містить вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.

Отже, законодавством чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Суд дійшов висновку про те, що скасування власного розпорядження головою районної державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі своїх повноважень та суперечить вимогами чинного законодавства.

Таким чином, нормами чинного законодавства, не передбачені повноваження щодо надання голові районної державної адміністрації повноважень на скасування своїх розпоряджень.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, частиною 1 статті 38 Закону "Про місцеві державні адміністрації" на місцеві державні адміністрації покладений обов'язок забезпечувати додержання прав і свобод громадян.

Крім того суд зазначає, що згідно протесту прокурора від 15.08.2012 року №34-796 вих. №12 вбачається, що при винесенні розпорядження №152 від 01.08.2002 року Шевченківської районної держаної адміністрації не було враховано п.4 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається", затвердженого Декретом КМУ №26-29 від 31.12.1992 року, згідно з яким гідротехнічні споруди передавати в оренду заборонено.

Однак в судовому засіданні не встановлено, а прокурором не підтверджено жодним доказом факту передачі в оренду фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 саме гідротехнічних споруд.

З матеріалів справи вбачається та прокурором не заперечується, що згідно з договором оренди земельної ділянки водного фонду від 21.11.2002 року, зазначено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було надано Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області в оренду земельну ділянку, розташовану на території Сподобівської сільської ради, загальною площею -39,7790 га, в тому числі води - 33,1000 га, гідротехнічні споруди - 0,3950 га, прибережної смуги -62840 га, із них пасовищ -3,4440 га, захисних насаджень -2,8400 га.

Таким чином посилання прокурора Шевченківського району Харківської області у протесті №34-796 вих. №12 від 15.08.2012 року та посилання голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області у розпорядженні №312 від 23.08.2012 року на п.4 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається", затвердженого Декретом КМУ №26-29 від 31.12.1992 року є помилковим, так як гідротехнічні споруди до оренди розпорядженням Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області від 01.08.2002 року за №152 взагалі не надавались.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку у відповідача були відсутні підстави для визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 08.12.2010 року №1152 за наслідками розгляду протесту прокурора Шевченківського району Харківської області.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та з огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо скасування розпорядження №312 від 23.08.2012 року "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.08.2002 року №152" є такими, що не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: Шевченківська районна прокуратура Харківської області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 23.08.2012 року №312 "Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.08.2002 року №152".

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61001, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 19 листопада 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.