Постанова № 27486228, 18.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року 2а-5843/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 -фізичної особи-підприємця

до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000321701.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Акта перевірки, яким встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у контрагентів ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт». За твердженням посадових осіб податкового органу, укладені між позивачем та цими контрагентами правочини є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт»правочинів є безпідставними, оскільки угоди виконані реально, товар переданий постачальниками і оплачений позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. На час укладення угод з позивачем вказані контрагенти були зареєстровані суб'єктами господарської діяльності у встановленому законодавством порядку та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач та представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства. Представник відповідача зазначив, що позивач не має права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість сплаченого у складі ціни придбаного товару у ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт», оскільки відсутні докази, які б підтверджували реальність придбання товару за укладеними договорами. Крім того, у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси і необхідні основні фонди. Також, представники відповідача зазначили, що під час перевірки позивача було використано матеріали перевірок ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт», здійснених Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя та Державною податковою інспекцією у місті Херсоні, за результатами яких не встановлено факту передачі товару позивача даними підприємствами.

У судове засідання 18.10.2012 уповноважені представники відповідача не з'явились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 18.10.2012 в якому податковий орган просив суд відкласти розгляд даної справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засідання представника податкового органу.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Як вбачається із клопотання відповідача, податковим органом не зазначено поважності причин неприбуття у судове засідання його представників та не надано доказів неможливості їх явки у судове засідання.

За таких обставин судом не визнано поважною причину неявки представників відповідача у судове засідання 18.10.2012.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована 18.05.2007 державним реєстратором Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області та відповідно до Свідоцтва НОМЕР_4 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, оброблення неметалевих відходів та брухту, монтаж та встановлення збірних конструкцій, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля відходами та брухтом, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, надання інших комерційних послуг.

У позивача наявна ліцензія НОМЕР_5, яка видана Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на здійснення господарської діяльності: збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини на необмежений строк (том 1, а.с.-18).

Посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 01.11.2011 № 10/1701/НОМЕР_2 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивач укладав правочини з ТОВ «Продсоюз -7»і ТОВ «ТФ «Діаніт», предметом яких була поставка вторсировини.

У зв'язку з цим, позивачем включено до складу податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Продсоюз-7»продукції за червень 2011 року суму податку на додану вартість 2100407,20 грн. та за липень 2011 року -суму податку на додану вартість 1852654,20 грн.; за операціями з придбання у ТОВ «ТФ «Діаніт»продукції за липень 2011 року -суму податку на додану вартість 538134,67 грн.

Як вбачаться з Акта перевірки, під час її проведення відповідачем використано матеріали перевірки ТОВ «Продсоюз -7», проведеної Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя.

Відповідно до Акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продсоюз -7»від 17.10.2011 № 825/2310/36836835886, складеного Державною податковою інспекцію у Хортицькому районі міста Запоріжжя, вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «Продсоюз-7»правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого операції з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними. Також встановлено, що у ТОВ «Продсоюз-7»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій.

Крім того, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя отримано лист від ДПА у Запорізькій області від 12.10.2011 № 10285/7/26-31, в якому повідомляється, що 26.10.2011 до УПМ ДПА у Запорізькій області надійшло звернення від ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_3), в якому той повідомив, що не мав і не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Продсоюз-7».

Співробітниками УПМ ДПА у Запорізькій області встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, ОСОБА_5 за даною адресою не мешкає. Від ВПМ ОДПІ у м. Бердянськ отримано скановану копію акту перевірки місцезнаходження ТОВ «Продсоюз-7», в якому зазначено, що за адресою 71163, Запорізька область, Бердянський район, с. Старопетрівка, вул. Щорса 10 знаходиться одноповерховий будинок, вікна і двері якого -зачинені, ознак знаходження офісу підприємства -немає, будинок знаходиться у занедбаному стані, територія, що прилягає до будинку -забруднена.

Відносно ТОВ «Діаніт», відповідачем досліджено дані Акта перевірки ТОВ «ТФ «Діаніт»від 06.10.2011 № 9848/7/23-204, складеного Державною податковою інспекцію у місті Херсоні, відповідно до якого, перевіркою встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. За результатами перевірки Державна податкова інспекція у місті Херсоні дійшла висновку про те, що укладені ТОВ «ТФ «Діаніт»правочини порушують публічний порядок і є нікчемними.

За наслідками розгляду матеріалів перевірок Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя і Державної податкової інспекції у місті Херсоні, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачам та ТОВ «Продсоюз -7»і ТОВ «ТФ «Діаніт»правочинів і встановив порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за червень, липень 2011 року у розмірі 4491196,07 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000321701, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5088894,29 грн., з яких: 4491196,07 грн. -за основним платежем і 597698,22 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

В ході слухання справи судом ухвалою від 15.02.2012 було витребувано від Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя документи на які посилається податковий орган в Акті перевірки.

До суду від Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя ДПС надійшов лист від 26.06.2012 № 4231/10/10-012, разом з яким були надані копії Акта перевірки місцезнаходження платників податків ТОВ «Продсоюз-7» (код 36835886) від 13.09.2011, який складено ВПМ ОДПІ у м. Бердянськ, та листа від 12.10.2011 № 10285/7/26-31 ДПА у Запорізькій області.

Будь-яких документів від Державної податкової інспекції у м. Херсоні до суду не надходило.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частині друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і нарахував штрафні (фінансові) санкції виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «Діаніт», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії договорів, рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних виписаних позивачу даними підприємствами у зв'язку з поставкою вторсировини контрагентами, а також копії рахунків на оплату товару (том 1, а.с. 65-136).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що від своїх контрагентів -ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»-позивач отримував товар на складах даних контрагентів, відразу після чого організовував їх поставку до своїх покупців -ТОВ «Папір-Мал», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»та ВАТ «Луцький картонно руберойдовий комбінат».

На підтвердження даної обставини, представник позивача надав суду копії:

- договору купівлі-продажу від 15.03.2010, укладеного між позивачем і ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», предметом якого є посавтка мукулатури марки МС-5Б;

- договору купівлі-продажу мукулатури від 01.09.2009 № 12, укладеного між позивачем і ТОВ «Папір-Мал», предметом якого є поставка сировини і макулатури;

- договору поставки макулатури від 11.01.2010, укладеного між позивачем і ТОВ «Житомирський картонний комбінат», предметом якого поставка макулатури;

- договору поставки від 01.04.2011 3 1044, укладеного між позивачем і ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Крім того, представником позивача надано суду копії специфікацій до вказаних договорів, копії накладних на макулатуру і копії актів приймання макулатури по кількості і якості (том 2, а.с.15-87).

Також, позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких позивачем поставлено макулатуру ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Папір-Мал», ТОВ «Житомирський картонний комбінат», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та їх використання в господарській діяльності і подальшої реалізації у вигляді переробленої продукції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду.

У свою чергу, позивачем надані суду та залучені до матеріалів справи роздруківки сторінок з офіційного інтернет сайту ДПА України і сайту Державного реєстру підприємств і організацій України, на яких розміщена інформація, що ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»є діючими і належним чином зареєстрованими підприємствами, і що на момент вчинення і виконання правочинів були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт»недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт».

Так, позивачем надано суду копію листа Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.12.2011 № 8412/7/26-50, згідно з яким податковий орган повідомив позивача про те, що відносно нього відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України за відсутністю складу злочину по акту перевірки від 01.11.2011 № 10/1701/НОМЕР_2.

В матеріалах справи також наявні фотокартки складського приміщення і полігону, на яких розміщена вторсировина, а також копії Актів обстеження полігону твердих побутових відходів від 11.10.2011, складених посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби.

Вказані фотокартки і Акти обстеження підтверджують наявність вторинної сировини, яку реалізовує позивач.

Посилання податкового органу на відсутність мети у ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при придбанні товару не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів наявності вироків суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт».

Суд звертає увагу на те, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами -ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»- базуються виключно на підставі висновків Актів перевірок інших податкових органів. При цьому, податковий орган не досліджував фактичні обставини укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Посилання податкового органу на пояснення директора ТОВ «Продсоюз-7»ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_3) відносно того, що він не мав і не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Продсоюз-7», не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення керівника підприємства, що містяться у зверненні, наданому до УПМ ДПА у Запорізькій області, 26.10.2011, є лише одним із засобів доказування в справі, однак вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочинів є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем і ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»мали реальний характер -товари надані для прийняття продавцем і прийняті покупцем, факт отримання товарів і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичної особи -представника, яка учиняла підпис на договорі та інших первинних бухгалтерських документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичною особою з однієї із сторін, слід оцінювати з точки зору наявності у цієї фізичної особи відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б засвідчували, що підписи від імені директора ТОВ «Продсоюз-7»на первинних бухгалтерських документах виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою,

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт», є безпідставними.

Посилання відповідача на постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Циби Н.Д. від 26.10.2011 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, не приймаються судом до уваги, оскільки дана постанова була скасована, що вбачається з наданих позивачем листа Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2012 № 25414/12-Вих/4/2610/1388/2012/КК20 та Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2012 у справі № 2610/7853/2012.

Твердження відповідача про те, що у ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, що у даних контрагентів відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди не приймаються судом до уваги, оскільки не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відносно тверджень податкового органу про не підтвердження суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Продсоюз -7», ТОВ «ТФ «Діаніт», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення і виконання правочинів між позивачем та ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт») об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі -експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт», відповідають вимогам Податкового кодексу України.

При цьому, позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд підтримує доводи позивача, що, дотримавшись всіх вимог, які є передумовою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з придбання, зокрема, у ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт», товарів, позивач не може бути позбавлений права на такий податковий кредит. Також суд погоджується з доводами позивача, що позивачу не може бути відмовлено в праві на податковий кредит лише через недотримання його контрагентами -ТОВ «Продсоюз-7»та ТОВ «ТФ «Діаніт»-вимог податкового законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 № НОМЕР_1, підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби від 16.11.2011 № 0000321701.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця судовий збір у розмірі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 жовтня 2012 р.