Постанова № 27485682, 14.11.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 год. 20 хв.

"14" листопада 2012 р. Справа № 2а-3242/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 3400 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановами №№ 139896, 139897 від 19.04.2012 року в загальному розмірі 3600 гривень.

Позов мотивовано тим, що 03.04.2012 року та 05.04.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено допущені відповідачем порушення вимог положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг перевезення пасажирів по маршруту «Надвірна -Івано-Франківськ»без оформлених документів, а саме: паспорту маршруту. Виявлені порушення зафіксовані в актах за № 041705 від 03.04.2012 року та за №041738 від 05.04.2012 року. За наслідками розгляду вказаних актів, 19.04.2012 року позивачем винесено постанови за №№ 139896, 139897 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 3400 гривень, за вчинені правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 3400 гривень відповідачем добровільно не сплачена.

19.10.2012 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця проживання відповідача (індекс АДРЕСА_1), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

25.10.2012 року на адресу суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходили.

Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів -у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області адміністративний позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 3400 гривень, підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог.

Надвірнянською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.07.2001 року (а. с. 7). Відповідачем обрано вид підприємницької діяльності «інший пасажирський наземний транспорт»

03.04.2012 року та 05.04.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за №041705 від 03.04.2012 року та в акті за №041738 від 05.04.2010 року факт експлуатації відповідачем легкового автомобіля марки Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 без наявності паспорту маршруту, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивачем, у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлені порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за № 139896 від 19.04.2012 року та постановою про застосування фінансових санкцій за № 139897 від 19.04.2012 року, застосовано фінансові санкції на загальну суму 3400 гривень. Відповідачем фінансові санкції не сплачено.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Згідно статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника -ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацом 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлено, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Абзац 2 частини 2 статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає, що водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом, зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що паспорт маршруту -документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанови в порядку передбаченому пунктом 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після їх винесення чи до суду не оскаржувалися.

Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем спеціальних пасажирських перевезень наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановами за №№ 139896, 139897 від 19.04.2012 року в загальному розмірі 3400 гривень, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індекс АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету на рахунок №31110106700002 УДКСУ в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250 фінансові санкції в розмірі 3400 (трьох тисяч чотирьохсот) гривень за постановами про застосування фінансових санкцій за №№ 139896, 139897 від 19.04.2012 року.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: Остап'юк С.В.