Постанова № 27485534, 16.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11661/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКуделько Н.Є. при секретаріВітушко Л.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Грищенко І.В. Потьомкіної Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - позивач, ТОВ «МІК») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Криворізька північна МДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2012 року №0000052220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1410095 грн., №0000062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1237994грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту від 27.08.2012р. №92/222/19096149 про результати виїзної планової перевірки ТОВ «МІК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 01.06.2012р. Вважають дані рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки дані рішення відповідачем були прийняті на підставі того, що податковими органами було встановлено недодержаність контрагентом позивача - ТОВ Консент-2007» п.3 ст.5, п.1 ст.7, ст.207 ГК України, ст.ст.187, 188, 198 ПК України, ст.203, 215, 288, 626, 629, 655 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, нереальність проведення господарських операцій ТОВ "Консент 2007» з контрагентами постачальником та покупцями, встановлено юридичну дефектність первинних документів. На думку позивача, такий висновок не відповідає дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Щодо правовідносин з ТОВ «ЕКО», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна». Між ТОВ «МІК» та ТОВ «ЕКО» та ТОВ «МЕТРО кеш енд Кері Україна» укладено договори про надання маркетингових послуг та договори поставки товару. Однак, це два нетотожні між собою види договорів, які не доповнюють одне одного. Перевіряючи не надали оцінки п.1.1 Договору між ТОВ «МІК» (замовник за договором) та ТОВ «ЕКО» (виконавець за договором), де виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару, поставленного замовником згідно договору поставки № 2334 від 01.03.2009 року в торговій мережі виконавця за напрямками, погодженими сторонами в договорі. Таким чином, поставляючи товар ТОВ «МІК» одночасно замовляло маркетингові послуги для перевірки необхідності поставки продукції торгівельної марки в такій же кількості. Більш того, перевіряючи не взяли до уваги додаткову угоду між суб'єктами господарювання, відповідно до якої сторони домовилися про те, що під товаром, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець надає маркетингові послуги на попит товару торгівельної марки «Хочу ще», «Добра випічка» тощо, який буде реалізовуватися через торгівельні мережі виконавця, що відображено і в аналізі про маркетингові дослідження торгівельних марок замовника. Посилання в акті перевірки щодо не виконання поставлених договором завдань по збільшенню ТОВ «МІК» обсягів продажу товарів, а саме не доведено, що результати проведеної роботи ТОВ «Еко» по передпродажній підготовці товарів посприяли збільшенню обсягів продажу товарів та отриманню ТОВ «МІК» максимального прибутку, зростанню іміджу, задоволенню попитів споживачів товару та просуванню товару на ринку аналогічних товарів. В актах виконання робіт відсутні висновки та рекомендації по проведеним дослідженням по збільшенню обсягів продажу товарів є хибним, оскільки до перевірки в податкових органів не входить аналіз проведення маркетингових досліджень. Крім того, окрім підписання актів перевірки з маркетингових досліджень, виконавець надавав замовнику й висновки своїх досліджень, які не знайшли своє відображення в спірному акті. Теж саме стосується й договорів з ТОВ «МЕТРО кеш енд Кері Україна». Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими. На підставі вищенаведеного просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, обставини викладені у позовній заяві підтвердила, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що висновки зазначені в акті від 27.08.2012р. №92/222/19096149 про результати виїзної планової перевірки ТОВ «МІК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 01.06.2012р. є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Криворізька північна МДПІ при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2012 року №0000052220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1410095 грн., №0000062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1237994грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «МІК» 16.12.2008р. зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12,т.1), та перебуває на обліку в Криворізькій північній МДПІ (а.с.17, т.1).

ТОВ «МІК» є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2009р. №100159843 (а.с.11,т.1).

Судом встановлено, що з 09.07.2012р. по 10.08.2012р. на підставі направлень від 09.07.2012 р. № 260\222, № 261\222, № 262\222, № 265\225, від 18.07.2012р. №273\220, від 25.07.2012р. №268\172 виданих Криворізькою північною МДПІ, завідувачем сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД, радником податкової служби III рангу Гайдей З.В., головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби II рангу Корнієнко С.П., головним державним податковим ревізором -- інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби 11 рангу Котенко О.В., старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби II рангу Ралко О.І., заступником начальника відділу контролю за СГ що здійснюють операції в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб, раднику податкової служби III рангу Ільченко М.В., старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб Зайдовим Б.П. згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 , ст.77, ст.81, ст.82 Податкового Кодексу України та згідно з наказом Криворізької північної МДПІ від 27.06.2012р № 458, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на III кв. 2012р проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МІК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 01.06.2012р. (а.с.16,т.1).

За результатами перевірки 27.08.2012р. Криворізькою північною МДПІ складено акт № 92/222/19096149 (а.с.16-138,т.1).

У ході виїзної планової перевірки ТОВ «МІК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного законодавства за період з 01.10.2010р. по 01.06.2012р. було встановлено порушення:

1) п.5.1. ст.5; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138; п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового Кодексу України в результаті чого ТОВ «МІК» занижено податок на прибуток всього у сумі 1347961 грн.;

2) п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «МІК» занижено податок на додану вартість всього у сумі 1078719 грн. (а.с.136-138,т.1).

На підставі акту перевірки, Криворізькою північною МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року:

1) №0000052220 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «МІК» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1410095 грн., у тому числі за основним платежем 1347961грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62134 грн. (а.с.13,т.1);

2) №0000062220 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «МІК» з податку на додану вартість у розмірі 1237994грн., у тому числі за основним платежем 1078719грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 159275 грн. (а.с.14,т.1).

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ «МІК» та ТОВ «ЕКО», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» були укладені договори на отримання ТОВ «МІК» послуг (а.с.221-254,т.1, а.с.108-123,т.4), згідно яких зазначені контрагенти виконали свої договірні обов'язки, які були прийняті ТОВ «МІК» по актам прийому виконаних робіт, які були сплачені ТОВ «МІК», та виписані видаткові та податкові накладні, зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Також, в ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ «МІК» та ТОВ Консент-2007» укладено договір № 29/02 ПК від 10.02.2011р. про поставку продуктів харчування (цукор-песок) (а.с.174,т.5), згідно якого ТОВ Консент-2007» поставило зазначений товар, який був прийнятий ТОВ «МІК» по актам прийому виконаних робіт, та сплачений ТОВ «МІК» згідно платіжних доручень, виписані видаткові та податкові накладні, зазначені обставини підтверджуються наданими в ході судового розгляду письмовими доказами.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, від 03.04.1997р. (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"283/97-ВР, 22.05.1997р. (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999р.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Отже, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Крім того, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати договори, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків.

Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину.

Таким чином, тези, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати господарські операції, здійснені позивачем з його контрагентами такими, що не мали ділової мети та отримання прибутку, а тому є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

На підставі аналізу вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, у діях ТОВ «МІК» при укладенні договорів з ТОВ Консент-2007», ТОВ «ЕКО» та ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», була наявна господарська мета, а саме, використання продукції та послуг у власній господарській діяльності, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Оцінуючи, усі доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень п.5.1. ст.5; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138; п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового Кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року №0000052220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1410095 грн., №0000062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1237994грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 2146,00 гривень.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України №2755-VI, від 02.12.2010р., Законом України "Про податок на додану вартість"N168/97-ВР, від 03.04.1997р.(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"283/97-ВР, 22.05.1997р.(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999р., ст.ст.8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької Північної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 10 вересня 2012 року №0000052220 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Мік" з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1410095 грн., у тому числі за основним платежем 1347961грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62134 грн., №0000062220 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Мік" з податку на додану вартість у розмірі 1237994грн., у тому числі за основним платежем 1078719грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 159275 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" у рахунок повернення судового збору 2146,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2012 року.

Суддя Н.Є. Куделько