Ухвала суду № 274849, 24.11.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

20 листопада 2006 року

Справа № 2-27/10324-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Волкова К.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: Ресницький В.У.,дов.№б/н від 14.11.2005

відповідача: Фунтіков Д.Г., дов.№3748/9/10.0 від 11.07.2005

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 16.08.2006 по справі № 2-27/10324-2006А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" (Приморський парк, кафе "Літо", місто Ялта,98600)

(пошт.від.Ореанда, місто Ялта, пансіонат "Гліцінія, адмін.корпус., каб.№2, 98658)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта,98600)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 16.08.2006 року у справі № 2-27/10324-2006А позов Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задоволено.

Судом визнані нечинними податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Ялта №0004222301/0 і № 0004232301/0 від 16.08.2005.

Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Гліцинія - 2001" 85,00 гривень держмита.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

З 29.07.2005 по 11.08.2005 співробітниками Державної податкової інспекції у м. Ялта, на підставі направлення № 614 від 29.07.2005, згідно вимогам пункту 1 статті 11, статті 111, статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства ЗАТ «Гліцинія-2001»за період з 01.10.2003 по 31.03.2005.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем допущені наступні порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого були занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток в 1 кварталі 2004 на суму 37500 грн;

- пп. „а” п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого були занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму: 120,50 грн.;

- пп.7.2.1 п 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого були занижені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2887 грн., зокрема по податкових періодах: за грудень 2004 –4 грн.; січень 2004- 9 грн.; березень 2004- 75 грн.; квітень 2004- 91 грн.; травень 2004- 898 грн.; червень 2004- 84 грн.; лютий 2005-39 грн.; березень 2005- 1687 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 160/23-01/31683355 від 11.08.2005, на підставі якого були прийняті ДПІ у м. Ялта спірні податкові повідомлення -рішення:

- № 0004222301/0 від 16.08.2005 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 2887 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1444 грн. за порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 0004232301/0 від 16.08.2005 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток у сумі: 37620,50 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 18991 грн. за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. „а”п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем були представлені до перевірки податкові накладні, підтверджуючі сплату податку.

Посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним, з наступних причин.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати ряд обов'язкових реквізитів.

Дана норма Закону регулює зобов'язання продавця при заповненні і видачі податкової накладної, а не зобов'язання покупця, яким у даному випадку є ЗАТ «Гліцинія-2001».

Акт перевірки не містить посилань на те, які саме реквізити відсутні в податкових накладних. Відповідач зробив тільки загальний висновок про те, що відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення в податковий кредит витрат по сплаті ПДВ.

Судова колегія вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними. Податкові накладні дають можливість відповідачу ідентифікувати контрагентів позивача, встановити достовірність підтвердження здійснення господарських операцій та сплати ПДВ.

Аналогічні виводи висловлені в Постанові Верховного Суду України від 06.12.2005 у справі № 21-105.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок, щодо дотримання податкового і валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429, факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства повинні бути висловлені в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують наявність виявлених фактів.

Таким чином, посилання ДПІ у місті Ялта в акті перевірки (стор.18-19) на те, що ЗАТ «Гліцинія - 2001»включені до складу податкового кредиту суми податку, не підтверджені відповідними податковими накладними суперечисть первинним документам у матеріалах справи.

Між ЗАТ «Гліцинія - 2001»та СПД Грінцевічем А.Е. був укладений договір № 23/01 від 23.01.2004, згідно умов якого СПД Грінцевич А.Є. взяв на себе зобов'язання інформаційного, консультативного, довідкового абонементного обслуговування з питань стану цін на санаторно –курортні, туристичні послуги, стан рекреаційного комплексу у м. Ялта.

На виконання вказаного договору в лютому 2004 року ЗАТ «Гліцинія - 2001»перерахувало СПД Грінцевічу А.Є. 150000 грн., а 27 лютого 2004 року. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі виконаних робіт.

Думка відповідача про те, що позивачем порушені пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і необгрунтовано віднесені до складу валових витрат, витрати, пов'язані з отриманням послуг від СПД –фізичної особи Грінцевіча А.Є., судова колегія вважає помилковими, які не витікають з положень Закону, оскільки відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва і обігу –це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 Закону визначено, що господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу.

Підпунктом 5.2.1 пункти 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 –ВР від 22.05.1997 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Із змісту вказаної норми Закону видно, що однією з умов включення витрат підприємства до складу валових витрат є мета їх здійснення.

Згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п.5.10 ст.10), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ухвали Вищого господарського суду України по справі № 5/1176-2/100 від 08.07.2004, не передбачено необхідності доведення платником податку безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язаними з такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), на що вказує пункт 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що визначені в цьому Законі не дозволяється.

Як випливає з матеріалів справи, послуги, одержані ЗАТ «Гліцинія - 2001»від СПД Грінцевіча А.Є. пов'язані з підготовкою і організацією роботи підприємства в літній період.

Згідно пп.5.3.9 ст.5 Закону не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини другої ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 ст.9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт їх здійснення.

Судова колегія вважає, що при укладенні договору між позивачем та СПД Грінцевічем А.Є. слід керуватися нормами Цивільного кодексу України, а саме частиною 1 ст.901 ГК України, в якій вказується, що документом, що підтверджує отримання послуг, є відповідний акт.

Враховуючи викладене, для віднесення до складу валових витрат вартості одержаних послуг, досить акту виконаних робіт, який і був наданий позивачем до перевірки (стр.12-13).

Аналогічні висновки висловлені в податковому роз'ясненні ДПІ у м. Києві за дорученням ДПА України (№24986/7/15-0317 від 15.122005).

У відповідача не було правових підстав не приймати представлений позивачем до перевірки акт виконаних робіт за договором із СПД Грінцевічем А.Е. та виключати з складу валових витрат витрати, понесені позивачем за даним договором.

01 грудня 2003 року між ЗАТ «Гліцинія 2001»і компанією-нерезидентом Holding GmbH»(Австрія) був укладений кредитний договір.

За користування кредитом ЗАТ «Гліцинія 2001»29 березня 2004 року сплатило нерезиденту Holding GmbH»відсотки в сумі: 854,79 дол. США.

Судова колегія вважає безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем пп. ”а” п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з наступних підстав.

Згідно вказаної норми закону будь-які доходи, одержані нерезидентом з джерелом їх походження в Україні, від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і по ставках, визначених цією статтею.

Під доходами, одержаними нерезидентом з джерелом їх походження в Україні, слід розуміти: відсотки, дисконтні доходи, які виплачуються на користь нерезидента, зокрема відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до пункту 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої їм особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження в Україні, одержаного таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, визначених в пункті 13.1 цієї статті по ставці у розмірі 15% від їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набули чинності.

Відповідно до пункту 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування, підписаної 16.10.1997, ратифікованої 17.03.1999, що набула чинності 20.05.1999 відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і платяться резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуватимуться в цій другій Державі.

При цьому такі відсотки можуть також оподатковуватися в Договірній Державі, в якому вони виникають, і відповідно згідно законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником відсотків, податок, який стягується таким чином, не повинен перевищувати: 5% від валової суми відсотків у всіх інших випадках.

Відповідно до вимог Конвенції при перерахуванні 854,79 дол. США резиденту Австрійської Республіки необхідно було сплатити податок в сумі 854,79 грн. х 5% / 95% = 44,99 дол. США.

Враховуючи, що офіційний курс НБУ на дату перерахування коштів складав 5,3293 грн. за 1 дол. США, сума податкового зобов'язання склала 239,77грн (44,99 дол. США х 5,3293). При цьому фактично перераховане 686грн. (а.с..22).

Таким чином, ЗАТ «Гліцинія 2001»при перерахуванні відсотків нерезиденту завищені податкові зобов'язання на 446,23 грн.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені правила, відмінні від тих, що містяться в законах України, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення в контракт податкових положень, згідно яким підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання по сплаті податків з доходів нерезидентів.

Відповідно до ст.69, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді матеріалів справи, судова колегія використовувала також висновок експерта № 262 від 10.04.2006, у даній справі, згідно якого заниження (недонарахування) податку на прибуток та податок на добавлену вартість у ЗАТ «Гліцинія-2001»не підтверджується.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права правильно ухвалено рішення про задоволення позову, оскільки податковим органом необгрунтовано визначені суми податкового зобов'язання по податку на прибуток і податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2006 у справі № 2-27/10324-2006А залишити без змін.

Повний текст ухвали буде складено 24.11.2006.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді К.В. Волков

І.В. Черткова