Ухвала суду № 27484255, 23.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1607/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайдер - Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербукс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Інтеріорз" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року позивачі -Товариство з обмеженою відповідальністю "Слайдер - Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербукс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Про інтеріорз»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, в якому просили прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва податкове повідомлення -рішення № 0000042303 від 25.01.2012 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер -Плюс»157988,00 грн. податку на додану вартість та 1,00 грн. штрафної санкції визнати протиправним (недійсним) повністю з дня його прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербукс»підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства; видатковими накладними, розрахунки між контрагентами підтверджуються наявними у справі банківськими виписками; на підтвердження подальшого використання придбаних книг у своїй господарській діяльності позивачем надано договори купівлі -продажу іншим юридичним особам -ТОВ «РЕАЛ»Гіпермаркет Україна», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а також транспортні накладні та товарні накладні, видані на виконання вищезазначених договорів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, у період з 28.12.2011 року по 04.01.2012 рік ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Слайдер-Плюс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтербукс»(код ЄДРПОУ 34578440) за березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 37/23-322-34727625 від 06.01.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки) (том І, а.с. 17-30).

25 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042303, яким ТОВ «Слайдер-Плюс»за порушення п. 198.1, п. 198.2, ст.198 Податкового кодексу України, було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 157 989,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 157 988,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (том І, а.с. 16).

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Слайдер-Плюс»було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за березень 2011 року у розмірі 157 988,00 грн., сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Інтербукс», яке в свою чергу уклало з ТОВ «Про Інтеріорз»фіктивні правочини з метою надання податкової вигоди третім особам.

Як вказано в Акті перевірки, підписи на податкових накладних за березень-квітень 2011 року виписаних ТОВ «Про Інтеріорз», з яким мав взаємовідносини постачальник позивача (ТОВ «Інтербукс»), виконані не директором підприємства - гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином, за висновком податкового органу в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Інтербукс»підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Інтербукс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищевказаного, ТОВ «Слайдер-Плюс», на думку податкового органу, неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 157 988,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «Слайдер - Плюс» та його контрагентом та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2010 року між ТОВ «Інтербукс»(Продавець) та ТОВ «Слайдер-Плюс»(Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу друкованої продукції № 16, згідно якого Продавець зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити товар (книжкову продукцію) у кількості, за ціною, в терміни та на умовах передбачених цим Договором та додатками до нього (том II, а.с. 43-44).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.04.2011 року до Договору купівлі-продажу друкованої продукції № 16, даний Договір вважається дійсним з моменту підписання сторонами і діє один рік до 30.04.2012 року.

Згідно умов Договору поставка товару здійснюється партіями, асортимент товару, що постачається, його кількість та ціна, визначається за окремими накладними, що є додатками до цього Договору.

У відповідності до умов вказаного Договору ТОВ «Інтербукс»поставило на користь ТОВ «Слайдер-Плюс»товари (книжкову продукцію) на суму 947 926,43 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 864 від 01.03.2011 р. на суму 4 850,12 грн., в тому числі ПДВ - 808,35 грн., № 865 від 01.03.2011 р. на суму 10 221, 59 грн., в тому числі ПДВ - 1 703,60 грн., № 869 від 01.03.2011 р. на суму 37 894,79 грн., в тому числі ПДВ -6 315,80 грн., № 870 від 01.03.2011 р. на суму 2 207, 53 грн., в тому числі ПДВ - 3 679, 42 грн., № 871 від 01.03.2011 р. на суму 427,34 грн., в тому числі ПДВ - 71,22 грн., № 872 від 01.03.2011р. на суму 8 444,84 грн., в тому числі ПДВ - 1 407,47 грн., № 873 від 01.03.2011 р. на суму 9 835,48 грн., в тому числі ПДВ - 1 639,25 грн., № 874 від 01.03.2011р. на суму 19 759,91 грн., в тому числі ПДВ - 3 293,32 грн., № 875 від 01.03.2011 р. на суму 5 500, 93 грн., в тому числі ПДВ - 916,82 грн., № 876 від 01.03.2011 р. на суму 302 523,59 грн., в тому числі ПДВ - 50 420,60 грн., № 877 від 01.03.2011 р. на суму 41 824,34 грн., в тому числі ПДВ - 6 970,72 грн., № 878 від 01.03.2011 р. на суму 202 752,73 грн., в тому числі ПДВ - 33 792,12 грн., № 879 від 01.03.2011 р. на суму 113 746,49 грн., № 880 від 01.03.2011 р. на суму 63 859,92 грн., в тому числі ПДВ - 10 643,32 грн. (том II, а.с. 45-114).

Розрахунок за отримані товари ТОВ «Слайдер-Плюс»провело шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Інтербукс»грошових коштів у розмірі 947 926,43 грн., що підтверджується банківськими виписками (том IV, а.с. 199-205).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтербукс»виписало ТОВ «Слайдер-Плюс»податкові накладні на загальну суму 947 926,43 грн., в тому числі ПДВ - 157 988,00 грн., а саме: від 01.03.2011 року № 93 на суму 4850,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 808,35 грн.); № 94 на суму 9169,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 1528,24 грн.); № 95 на суму 2925,95 грн. (в т.ч. ПДВ - 487,66 грн.); № 96 на суму 92112,42грн. (в т.ч. ПДВ - 15352,07 грн.), № 97 на суму 10221,59 грн. (в т.ч. ПДВ - 1703,60 грн.); № 98 на суму 37 894,79 грн. (в т.ч. ПДВ - 6315,80 грн.); № 99 на суму 22076,53 грн. (в т.ч. ПДВ - 3679,42 грн.); № 100 на суму 427,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 71,22 грн.); № 101 на суму 8444,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 1407,47 грн.); № 102 на суму 9835,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 1639,25 грн.), № ЮЗ на суму 19759,91 грн. (в т.ч. ПДВ - 3293,32 грн.); № 104 на суму 5500,93 грн. (в т.ч. ПДВ - 916,82 грн.); № 105 на суму 302523,59грн. (в т.ч. ПДВ - 50420,60 грн.), № 106 на суму 41824,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 6970,7 грн.); № 107 на суму 202752,73 грн. (в т.ч. ПДВ - 33792,12 грн.); № 108 на суму 113746,49 грн. (в т.ч. ПДВ - 18957,75 грн.); № 109 на суму 63859.92 грн. (в т.ч. ПДВ - 10643,32 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Інтербукс»(том II, а.с. 115-182).

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 749850 від 14.02.2012 року, основним видом діяльності ТОВ «Слайдер - Плюс»є оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (КВЕД 51.47.2) (том II, а.с.211-213).

Зі змісту видаткових накладних, оформлених між ТОВ «Слайдер -Плюс»та ТОВ «Інтербукс», вбачається, що предметом поставки останнім на користь ТОВ «Слайдер-Плюс»була книжкова продукція, тобто розглядувані операції здійснено в межах звичайної діяльності позивача (том І, а.с.45-114).

Окрім того, на підтвердження виконання сторонами умов Договору купівлі - продажу № 16 від 30.04.2010 року, реальності здійснення господарської діяльності та використання придбаного товару (книжкової продукції) у власній господарській діяльності позивачем було надано до суду першої інстанції договори купівлі -продажу іншим юридичним особам, а саме: ТОВ «РЕАЛ»Гіпермаркет Україна», ТОВ «Новус Україна»та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що також підтверджується відповідними товарними накладними, транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (том III, а.с. 106-221).

Як вбачається з товарних накладних на книжкову продукцію, складених між ТОВ «Слайдер-Плюс»та вищенаведеними контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх покупців включала в себе також суму податку на додану вартість.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 (чинного на момент складання вищевказаних податкових накладних) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Також варто зазначити, що на запит суду першої інстанції було надано декларації з податку на додану вартість ТОВ «Інтербукс»за березень 2011 року, з яких вбачається, що останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Слайдер-Плюс»у розмірі 157 987,74 грн., що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період. (том II, а.с. 231-235).

Також судом першої інстанції правомірно було встановлено, що відповідно до долученого до матеріалів справи Акта перевірки ТОВ «Інтербукс»встановлено, що загальна чисельність працюючих на вказаному підприємстві згідно звітів 1-ДФ в І кв. 2011 року становить 11 чол., в II кв. 2011 року - 15 чол. (том І, а.с.38-52).

Згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «Інтербукс»за І кв. 2011 року останнім задекларовано наявність основних засобів 4-ої групи, у зв'язку з чим нараховані амортизаційні відрахування (том II, а.с. 227-228).

Вказаним спростовуються доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, сировини, матеріалів та інших адміністративно-господарських можливостей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмовлення у задоволенні позову Товариству з обмеженою працездатністю «Інтербукс» та Товариству з обмеженою працездатністю «Про Інтеріорз»виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.

Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042303 від 25 січня 2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 157 988,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 гривні.

Згідно п. 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно по п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

З вказаного вбачається, що податковим повідомленням-рішенням визначається сума грошового зобов'язання конкретному платнику податків, який в силу п. 56.2, п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України наділяється правом оскаржити таке рішення в адміністративному та/або судовому порядку.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відносно конкретного платника податків - ТОВ «Слайдер-Плюс»та створює правові наслідки саме для вказаної юридичної особи, породжуючи підстави для змін у її майнового стану, таке рішення може бути оскаржене саме цією особою.

Стосовно інших співпозивачів у справі - ТОВ «Про Інтеріорз»та ТОВ «Інтербукс»- судом першої інстанції правомірно встановлено, що вказаним підприємствам спірним податковим повідомленням-рішенням жодних податкових зобов'язань нараховано не було. Спірне рішення не порушує їх права та інтереси, не створює для них жодних правових наслідків, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Про Інтеріорз»та ТОВ «Інтербукс»задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.