Рішення № 27482984, 05.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/12127-2012

05.11.12

За позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Спільного україно-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетики та чарівності «Пані Анєлє»

про стягнення 57 255, 61 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з?явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного україно-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетики та чарівності «Пані Анєлє» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 84 (на умовах відстрочки платежу) від 15 вересня 2005 р. у розмірі 57 225, 61 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01010, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 2/44 та отримані представником останнього, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Вищий господарський суд України у п. 11 Інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений двома місяцями для розгляду спору. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники процесу були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки, поданих сторонами документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2005 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Спільним українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю «Центр естетики та чарівності «Пані Анєлє»укладено договір купівлі-продажу № 84 (на умовах відстрочки платежу), за умовами якого позивач зобов’язався продавати, а відповідач –купувати товар, асортимент, кількість і вартість якого вказується у накладних, та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п. 4.3. договору відповідач здійснює оплату вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 доби від дати приймання товару.

Відповідно до п. 4.5. договору до повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару, будь-яке наступне перерахування відповідачем грошових коштів в оплату за товар, зараховується позивачем, як сплата за партію товару, яку одержав відповідач раніше інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної вказано в платіжному дорученні.

Строк дії договору, відповідно до п. 7.3, встановлено до 31.12.2006 р.

Пунктом 7.5. договору передбачено його продовження на новий термін у разі відсутності письмової заяви про його розірвання не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо оплати отриманого від Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю товару, зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 57 255, 61 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару на загальну суму 57 255, 61 грн. за період з 22.03.2011 р. до 24.12.2011 р. на підставі видаткових накладних, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Між тим, доказів оплати товару, поставленого за вищевказаними накладними, відповідачем суду не надано.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів на підтвердження виконання зобов’язань щодо оплати вартості отриманого товару, або наявності об’єктивних причин неможливості його виконання не надав.

Тож, оскільки матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за договором № 84 (на умовах відстрочки платежу) від 15.09.2005 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення із Спільного україно-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетики та чарівності «Пані Анєлє» заборгованості у розмірі 57 255, 61 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Стягнути з Спільного україно-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетики та чарівності «Пані Анєлє» (01010, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 2/44, код ЄДРПОУ 23394645) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9, код ЄДРПОУ 14364757) заборгованість у розмірі 57 255, 61 (п’ятдесят сім тисяч двісті п’ятдесят п’ять грн. 61 коп.) грн. та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев’ять грн. 50 коп.) грн. –судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.