Рішення № 2748097, 14.05.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.08р.

Справа № 39/28-08

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

до відповідача -1: Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області , с. Карпівка, Шикорівського району, Дніпропетровської області

до відповідача-2: Приватного підприємства Інгулецький ринок "Гала" м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

Третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" м. Кривий Ріг , Дніпропетровської області

про визнати не дійсним рішення

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Кривцова Є.І., дов. № 82 від 19.11.200в7р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Попов В.О., директор

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі Позивач) звернулося з позовною заявою до Виконавчого комітету Миколаївської селищної Ради Широківського району Дніпропетровської області (надалі Відповідач-1) та Приватного підприємства Інгулецький ринок „Гала” (надалі Відповідач-2) про визнання недійсним рішення Відповідача-1 № 69 від 31.10.2002 року „Про визнання права власності на обкат нерухомості”, та визнання права державної власності на об’єкти нерухомого майна: сміттезбірник інв. № 815136(810127) загальною площею 19,5 кв.м.; сарай інв. № 815278(810156) загальною площею 43,5 кв.м.; вбиральня інв. № 815279(810157), що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 11.

Протягом розгляду справи, позивач декілька разів уточнював свої позовні вимоги, в остаточній редакції уточнень, поданих суду 15.04.2008, Позивач просить визнати недійсним рішення від 11.12.2002 року № 69 Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, в частині визнання за Приватним підприємством „Інгулецький ринок „Гала” права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме, лабораторію –літ А-1; будівлю контролерів - літ Б-1; вбиральню - літ. Д, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а, у м. Кривий Ріг, та визнати право державної власності на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а у м. Кривий Ріг, а саме: лабораторію –літ. А-1 (колишня назва - сарай інв. № 81527(810156), згідно з даними регіонального відділення; будівлю контролерів - літ Б-1 (колишня назва –сміттезбірник інв. № 815136(810127), згідно з даними регіонального відділення; вбиральню - літ. Д (колишня назва –вбиральня інв. № 815279(810157), згідно з даними регіонального відділення.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву суду не подав, повноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим вирішити справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 проти позову заперечує, вважає вимоги позивача в частині визнання недійсним рішення Відповідача-1 № 69 такими, що суперечать вимогам ч. 2 ст. 13 ЦК України. Заперечуючи позовні вимоги, Відповідач-2 також зазначає про ненадання Позивачем технічної документації на спірні об’єкти державної власності, та не доведення факту управляння зазначеним державним майном. Обґрунтовуючи свої заперечення, Відповідач-2 вказує, що спірне майно було збудовано ним на відведеній для цієї мети земельній ділянці, в зв’язку з чим, в силу вимог ст. 331 ЦК України він набув право власності на зазначене майно.

Представником відповідача-2 в судовому засіданні 13.05.2008 заявлено про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Відповідача-1 № 69 від 11.12.2002 року.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошувалася перерва із 13.05.2008 по 1405.2008, згідно ст.. 77 ГПК України.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 14.05.2008 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Як убачається зі змісту наданого до матеріалів справи плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у відповідності до Указу Президента України від 26.011.1994 року № 699/94 „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних сертифікатів”, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській області 09.10.1998 року, в процесі приватизації Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, зі статутного фонду товариства були вилучені ряд об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури житла, в тому числі: сміттезбірник інв. № 815136(810127); сарай інв. № 815278(810156), та вбиральня інв. № 815279(810157) у магазина „Мрія”, що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Перемоги, 11.

Таким чином, зазначені об’єкти не увійшли до статутного фонду ВАТ „Інгулецький ГЗК”, та залишилися в державній власності з перебуванням на балансі Третьої особи (ВАТ „Інгулецький ГЗК”).

28.05.1999 року між третьою особою, як балансотримувачем державного майна, яке не увійшло до його статутного фонду та Відповідачем-2 був укладений договір оренди нерухомого майна № 964-20, згідно якого Відповідач-2 отримав в строкове платне користування приміщення сараю, туалету, та сміттезбірник за адресою пр. Перемоги 11 м. кривому Розі.

20.09.2002 року зазначений договір було переукладено на новий термін, шляхом підписання між Третьою особою та Відповідачем-2 договору оренди нерухомого майна № 3214-20, за яким вищезгадані об’єкти були передані відповідачеві-2 в строкове володіння та користування строком до 20.09.2003 року.

Листом від 26.02.2004 року, на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Відповідач-2 повідомив, що ним в процесі підготовки ринку було переобладнано майно, яке являється предметом договору оренди № 964-20 від 28.05.1999 року, в наслідок чого сміттезбірник було перебудовано під приміщення контролерів-касирів, сарай перебудовано під ветеринарно-санітарну лабораторію, а вбиральню відремонтовано.

В силу вимог ч. 3 ст. 23 Закону України „Про оренд державного та комунального майна”, орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до п. 6.4. договору оренди № 694-20 від 28.05.1999 року, та п. 6.3. договору оренди № 3214-20 від 20.09.2002 року. Орендатор (Відповідач-2) має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, лише з дозволу Орендодавця.

Як убачається з матеріалів справи, проведені Відповідачем-2 поліпшення орендованого майна, в порушення вимог чинного законодавства та умов договорів оренди № 694-20 від 28.05.1999 року, та № 3214-20 від 20.09.2002 року були проведені без згоди орендодавця.

Разом із тим, в порушення вимог ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оренд державного та комунального майна”, яка передбачає, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно, Відповідачем-1 було прийнято рішення № 69 11.12.2002 року „Про визнання права власності на об’єкти нерухомості”, на підставі якого Відповідачеві-2 видано свідоцтво про право приватної власності на об’єкти нерухомого майна, в тому числі лабораторію літ. А-1, будівлю контролерів літ. Б-1, вбиральню літ. Д., які фактично являється перебудованим об’єктом оренди за договором № 964-20 від 28.05.1999 року, та перебувають в державній власності, що підтверджується листом Відповідача-2 від 26.02.2004 (том 2, а.с. 13).

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону „України „Про власність”, який був чинним на час прийняття Відповідачем-1 оскаржуваного рішення про визнання за Відповідачем-2 права власності на спірне майно, власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Враховуючи те, що переобладнання (поліпшення) орендарем орендованого майна без згоди орендодавця, не визначено законодавством як підстава для переходу права власності на це майно від орендодавця к орендареві, рішення Відповідача-1 в частині визнання за Приватним підприємством „Інгулецький ринок „Гала” права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме, лабораторію –літ А-1; будівлю контролерів - літ Б-1; вбиральню - літ. Д, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а, у м. Кривий Ріг, слід визнати таким, що не відповідає вимогам законодавства, та порушує право власності держави, що є підставою для задоволення позову щодо визнання його недійсним в зазначеній частині.

Суд відхиляє заперечення Відповідача-2 щодо виникнення в нього права власності на спірне майно з підстав передбачених ст. 331 ЦК України, а саме в наслідок створення нової речі, адже як убачається з матеріалів справи, в даному випадку мало місце створення нової речі в наслідок поліпшення орендованого майна зробленого без згоди орендодавця (ст. 778 ЦК України), що не тягне за собою виникнення права власності наймача. Окрім того, суд вважає недоречним застосування до спірних правовідносин зазначених положень ЦК України, адже як свідчить факт прийняття оскаржуваного рішення в грудні 2002 року, здіснення Відповідачем-2 переобладнання орендованого майна мало місце під час діє Цивільного кодексу УРСР, який не передбачав таких підстав набуття права власності.

Суд також відхиляє заперечення Відповідача-2 з посиланням на пропуск Позивачем строку позовної давності щодо пред’явлення позову про визнання недійсним рішення Миколаївської селищної ради від 11.12.2002 року № 69, адже в силу вимог ч. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, правила якого про позовну давність мають застосовуватися до спірних правовідносин згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Окрім вимог щодо визнання недійсним рішення Відповідача-1 в частині визнання за Відповідачем-2 права власності на спірне майно, Позивач просить суд визнати право державної власності на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а у м. Кривий Ріг, а саме: лабораторію –літ А1 (колишня назва - сарай інв. № 81527(810156); будівлю контролерів - літ Б-1 (колишня назва –сміттезбірник інв. № 815136(810127); вбиральню - літ. Д (колишня назва –вбиральня інв. № 815279(810157).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою...

Факт прийняття Відповідачем-1 рішення про визнання за Відповідачем-2 права власності на майно, яке фактично являється державною власність свідчить про невизнання зазначеними особами права власності держави на спірне майно, в зв’язку з чим Позивач, як орган уповноважений державою щодо управління державним майном, обґрунтовано звернувся з даним позовом про визнання права власності.

Разом із тим суд не убачає підстав для задоволення позову в частин визнання права державної власності на об’єкт - будівля контролерів - літ Б-1 (колишня назва –сміттезбірник інв. № 815136(810127), виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, та не спростовано сторонами в судовому засіданні, рішенням Криворізької міської ради від 26.12.2005 року № 3680 „Про внесення змін і доповнень до рішення міськради від 26.12.2000 року „Про згоду на прийняття від ВАТ „Інгулецький ГЗК” до комунальної власності міста житлового фонду та об’єктів інфраструктури, що його обслуговують”, об’єкт - сміттезбрник інв. № 815136(810127) було передано до комунальної власності міста Кривий Ріг на баланс Комунального житлового підприємства № 6.

Таким чином, в силу зазначеного рішення, яке є чинним на час розгляду даної справи (доказів оскарження не надано) спірний об’єкт нерухомості - будівля контролерів - літ Б-1 (колишня назва – сміттезбірник інв. № 815136(810127), перейшов до комунальної власності, в зв’язку з чим у суду відсутні провів підстави для визнання права державної власності на вказаний об’єкт.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення від 11.12.2002 року № 69 Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області (53742, Дніпропетровська обл., Широківський район, с. Карпівка, вул. Центральна, буд. № 97-А), в частині визнання за Приватним підприємством „Інгулецький ринок „Гала” (50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каткова, 10, код ЄДРПОУ 24423834) права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме, лабораторію –літ А-1; будівлю контролерів - літ Б-1; вбиральню - літ. Д, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а, у м. Кривий Ріг.

Визнати право державної власності на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: пр. Перемоги, 11а у м. Кривий Ріг, а саме:

лабораторію –літ А-1 (колишня назва - сарай інв. № 81527(810156), згідно з даними регіонального відділення;

вбиральню - літ. Д (колишня назва –вбиральня інв. № 815279(810157), згідно з даними регіонального відділення.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області (53742, Дніпропетровська обл., Широківський район, с. Карпівка, вул. Центральна, бд. № 97-А)

- 21 грн. 25 коп. державного мита на користь Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005)

- 29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області р/р 31211259700005 МФО 805012 ЄДРПОУ 24246786)

Стягнути Приватного підприємства „Інгулецький ринок „Гала” (50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каткова, 10, код ЄДРПОУ 24423834)

- 21 грн. 25 коп. державного мита на користь Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005)

- 29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області р/р 31211259700005 МФО 805012 ЄДРПОУ 24246786)

Видати накази.

В решті позову відмовити.

Суддя

О.В. Ліпинський

Рішення підписано 14.05.2008