Ухвала суду № 27480255, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/88456/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року

у справі № 2-а-508/10/2170

за позовом Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Вендельн Україна»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 19 січня 2010 року № 0000012301/0, від 19 січня 2010 року № 0000022301/0, від 19 січня 2010 року № 0000032301/0 та від 20 січня 2010 року № 0000061501/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 19 січня 2010 року: № 0000012301/0 -у розмірі 117045,00 грн., № 0000022301/0 -у розмірі 500762,00 грн., № 0000032301/0 -у розмірі 11375,00 грн., та від 20 січня 2010 року № 0000061501/0 -у розмірі 33572,54 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Білозерському районі Херсонської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Вендельн Україна», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області провела позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Вендельн Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: жовтень -грудень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 3/23-020/23702294 від 14 січня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 629182,00 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року -117045,00 грн., за листопад 2008 року -500762,00 грн. та за грудень 2008 року -11375,00 грн.

19 січня 2010 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області на підставі вказаного вище акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення, якими згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ДП «Вендельн Україна»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, а саме: за жовтень 2008 року на 117045,00 грн.( № 0000012301/0), за листопад 2008 року на 500762,00 грн. (№ 0000022301/0), за грудень 2008 року на 11375,00 грн. (№ 0000032301/0).

Також, ДПІ у Білозерському районі Херсонської області провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ДП «Вендельн Україна», поданої за листопад 2009 року, за результатами якої був складений акт № 4/1501/23702294 від 20 січня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 33572,54 грн.

20 січня 2010 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області на підставі вказаного вище акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000061501/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ДП «Вендельн Україна»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2009 року на 33572,54 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з підприємствами, які, в свою чергу, співпрацювали з суб'єктами підприємництва, що ухиляються від сплати податків, з огляду на те, що господарська діяльність позивача, посередників та їх постачальників в одному сегменті ринку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним, оскільки ДП «Вендельн Україна» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «НВП «Норма-Хім»та ПП ОСОБА_1, а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати), або його контрагентами в ланцюгу постачання, несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з актів перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 662754,00 грн. слугували висновки податкового органу про те, що позивачем неправомірно заявлена до бюджетного відшкодування вказана сума податку на додану вартість, оскільки неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами постачальників позивача, а саме -ПП «НВП «Норма-Хім»та ПП ОСОБА_1 по ланцюгу постачання, оскільки зазначені суб'єкти господарювання не є виробниками продукції, а посередниками.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем продукції та оплата її вартості (у тому числі і податку на додану вартість) придбаної позивачем у ПП «НВП «Норма-Хім»та ПП ОСОБА_1, підтверджується податковими накладними (т.1 арк. справи 119-170), видатковими накладними (т.1 арк. справи 171-198), виписками банку (т.1 арк. справи 96-118) та рахунками-фактурами (т.2 арк. справи 215-241).

Транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля (т.2 арк. справи 62-214).

Зберігання придбаної позивачем у ПП «НВП «Норма-Хім»та ПП ОСОБА_1 продукції підтверджується реєстрами надходження соняшника на ТОВ «ДСК»(т.3 арк. справи 6-21), актами приймання та довідками приймання (т.3 арк. справи 21-29), з яким у позивача був укладений договір складського зберігання зерна № 061108-1Р від 12 листопада 2008 року.

В подальшому, придбана позивачем у ПП «НВП «Норма-Хім»та ПП ОСОБА_1 продукція була реалізована ДП «Вендельн Україна»на експорт, що підтверджується вантажними митними деклараціями, сертифікатами радіоактивності, екологічними деклараціями, сертифікатами відповідності та фітосанітарними сертифікатами (т.3 арк. справи 33-34, 38-47).

Вказані докази підтверджують реальність операцій.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Твердження ДПІ у Білозерському районі Херсонської області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області відносно директора ДП «Вендельн Україна»порушено кримінальну справу № 330501-11(2) відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки вироку у зазначеній кримінальній справі податковим органом не надано, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Білозерському районі Херсонської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна