Постанова № 27480083, 15.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2012 року 14:25 № 2а-12477/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрус-Алко”

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрус-Алко” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Петрус-Алко”) звернулось до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Святошинському районі міста Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2012 року №0001542220 та №0001552220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12477/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 жовтня 2012 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 01 жовтня 2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; відповідач свого представника не направив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 01 жовтня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 25 травня 2012 року №0001542220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Петрус-Алко” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 212 353,75 грн., у тому числі за основним платежем –169 883,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –42 470,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 25 травня 2012 року №0001552220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.3, 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ “Петрус-Алко” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 55 368,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 03 травня 2012 року №134/22-20/36942172 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Петрус-Алко” (код ЄДРПОУ 36942172) щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ “Південні традиції” (код ЄДРПОУ 3750936) за період з 01.09.2011 по 30.11.2011” (далі по тексту –Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем частини п’ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України та зазначено, що правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ “Петрус-Алко” та ТОВ “Південні традиції” протягом періоду з 01.09.2011 по 30.11.2011 є нікчемними, та як наслідок недісними з моменту їх вчинення; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “Петрус-Алко” занижено податок на додану вартість на загальну суму 169 883,00 грн. в тому числі за період вересень 2011 року у сумі 152 096,00 грн., за період листопад 2011 року у сумі 17 787,00 грн.; пунктів 200.3, 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ “Петрус-Алко” завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 55 368,00 грн., в тому числі за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на загальну суму 55 368,00 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача –ТОВ “Південні традиції”, складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановлено, що посадові особи та саме підприємство за юридичною адресою не знаходяться, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання та складські приміщення для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ “Південні традиції” здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаним контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, а тому податкові накладні, виписані ТОВ “Південні традиції”, не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції з ТОВ “Південні традиції” є реальними та підтверджуються первинними документами; в момент нарахування податкового кредиту контрагент був юридичною особою та платником податку на додану вартість; висновки Акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ “Петрус-Алко” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Петрус-Алко” з його контрагентом, обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправомірного, на думку відповідача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Південні традиції”.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ “Південні традиції” (постачальник) та, ТОВ “Петрус-Алко” (покупець) укладено договір поставки від 13 вересня 2011 року №001/11, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію.

Копії податкових та видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, датовані вереснем –листопадом 2011 року, свідчать про те, що ТОВ “Південні традиції” поставило ТОВ “Петрус-Алко” алкогольну продукцію в асортименті.

Крім того в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, в якості підтвердження переміщення поставленої продукції від ТОВ “Південні традиції” (постачальника) до ТОВ “Петрус-Алко” (покупця).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Південні традиції”, у зв’язку з придбанням алкогольної продукції.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем в матеріали справи, копія господарського договору та копії податкових та видаткових накладних, не дають суду можливості встановити з якою метою алкогольна продукція замовлялась саме в такому обсязі та як в подальшому використовувалась в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з ТОВ “Південні традиції”.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту зберігання придбаного товару та оприбуткування в якості запасів за спірними господарськими операціями, оскільки наявні в матеріалах справи довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру не дають суду підстав вважати, що придбана у ТОВ “Південні традиції” алкогольна продукція у відповідній кількості та асортименті зберігалась в зазначених місцях зберігання.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв та сертифікати відповідності, які містяться в матеріалах справи, не дають можливості ідентифікувати товар придбаний позивачем у ТОВ “Південні традиції” згідно договору поставки від 13 вересня 2011 року №001/11.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу суду не надано документів на підтвердження наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ “Південні традиції” товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “Південні традиції” носять реальний характер, а придбана алкогольна продукція використана в межах господарської діяльності позивача.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ “Південні традиції”, суд вбачає, що ТОВ “Петрус-Алко” неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за вересень –листопад 2011 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “Петрус-Алко” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Петрус-Алко” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрус-Алко” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко