Постанова № 27479557, 10.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1866/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої -судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання -Яремчука Д.П.,

за участю представників:

позивача -Демченко О.М.,

відповідача -Крамаренко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Приватна агрофірма «МЮННТ»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (по тексту -позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Приватна агрофірма «МЮННТ»(по тексту -відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пені у розмірі 26 676,84 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, які використовують найману працю та на яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції. Відповідачем не своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (22.05.2012 р.), згідно якого норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, оскільки на підприємстві норматив працевлаштування інвалідів становить 6 робочих місць, а фактично на підприємстві інвалідів працевлаштовано 4.

Відповідачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 26 480,74 грн. в добровільному порядку сплачені не були.

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 196, 10 грн..

Представник позивача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначавши, що нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів про такі робочі місця, проте не обов'язок пошуку інвалідів з метою їх працевлаштування.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту -КАС України) у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 12 липня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

П.5 ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 року №81, основними завданнями відділення є участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Кіровоградської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ (по тексту -Закон №875-XII), діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що ПП «ПА «МЮННТ»(код -20660017) зареєстроване як юридична особа 06.09.2000 року Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи /а.с.189/.

Відповідач не своєчасно подав звіт (22.05.12 р.), згідно якого норматив по працевлаштуванню інвалідів ним не виконується. Як вбачається зі Звіту в 2011 році на підприємстві працювало 4 інваліда, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 6 чоловік (161 х 0,04 = 6 чол.).

Таким чином, кількість не зайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів складає 2 чоловіка.

Згідно звіту середньорічна заробітна плата у відповідача у 2011 р. становила: 2131700,0 : 161 = 13240,37 грн., а кількість робочих місць, на яких не працевлаштовані інваліди - 2 робочих місця, тому сума адміністративно-господарських санкцій складає: 13240,37 х 2 = 26 480,74 грн. /а.с.8/.

Також, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 196, 10 грн. /а.с.9/.

Таким чином, за приписами частини першої статті 19 Закону №875-XII, у відповідача у 2011 році повинно було працювати 6 осіб, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, а фактично працювало тільки 4 інваліда, тобто 2 робочих місця було не зайнято, за що позивачем застосовано адміністративно-господарські санкції.

Частиною першою та другою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи, що відповідачем норматив по працевлаштуванню інвалідів у 2011 році виконаний не був, йому визначено адміністративно-господарські санкції у розмірі 210 494,43 грн. та пеню у розмірі 1 136,70 грн. за їх несвоєчасну сплату.

Проте, суд не погоджується з даними обставинами з наступних підстав.

Так, частинами першою-третьою статті 18 Закону №875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 8 статті 69 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. №436-ІV встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

За змістом частини першої статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи з системного аналізу викладених вище норм, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції за порушення нормативів щодо працевлаштування інвалідів можуть застосовуватися до тих суб'єктів, які не виконують вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів, не здійснюють заходів щодо інформування відповідних органів державної влади про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тобто не здійснюють усіх передбачених законом заходів щодо виконання нормативів з працевлаштування інвалідів.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить з загальних норм права відносно юридичної відповідальності та встановленні у діях або бездіяльності відповідача ознак складу адміністративно-господарського правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Одним із елементів правопорушення є вина.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2005 року було затверджено типове положення про комісію з організації роботи по працевлаштуванню та соціальній захищеності інвалідів в ПП ПА «МЮННТ»; положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів /а.с.30-31, 33-35/.

01.09.2006 року відповідачем видано наказ №13-в «Про створення робочих місць та працю інвалідів», яким: створено робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів, які звертаються на підприємство; визнано службу охорони та службу молодшого обслуговуючого персоналу такими видами виробництва, де доцільно застосовувати працю інвалідів; повідомляти районні центри зайнятості та органи місцевого самоврядування про наявність робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами /а.с.32/.

Так, відповідачем в 2011 році до районного центру зайнятості направлялись звіти №3-ПН, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 року за №420 «Звіт про наявність вакансій», в яких ним зазначалось про наявність на підприємстві робочих місць та потребу в працівниках, що мають статус інвалідів /а.с.36-47/.

Як зазначив представник відповідача, на підприємстві була можливість працевлаштувати інвалідів, про що повідомлялись центральні органи влади з питань праці та соціального захисту населення, однак інваліди для працевлаштування не направлялись.

Згідно довідки Новгородківського районного центру зайнятості №01-236 від 07.06.2012 року протягом 2011 року за сприянням у працевлаштуванні до центру зайнятості зверталось десять осіб з обмеженими фізичним можливостями, двоє з яких були направлені на працевлаштування до відповідача, але обоє відмовилися від працевлаштування із особистих причин /а.с.28/.

Згідно довідки №818 від 08.06.2011 року управління праці та соціального захисту населення Новгородківської РДА громадяни, яким надано статус інвалідів для сприяння у працевлаштуванні до управління не звертались і до відповідача не направлялись /а.с.29/.

На думку суду, вказані вище обставини свідчать про те, що відповідачем на протязі 2011 року виконувались всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому на нього не може бути покладено відповідальність у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки у його діях (бездіяльності) відсутній один з елементів складу адміністративно-господарського правопорушення, а саме вина.

Така правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 23.08.2007 р., рекомендації президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування».

Суд зазначає, що у разі здійснення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у встановленій законом кількості, регулярного інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів, своєчасної подачі звітності до органів Фонду соціального захисту інвалідів, на думку суду, є необґрунтованим застосовування адміністративно-господарських санкцій до такого суб'єкта, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок особи, яка використовує найману працю, здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

Реалізація прав інвалідів на працевлаштування забезпечується шляхом їх безпосереднього звернення до роботодавців та державної служби зайнятості, направлення державною службою зайнятості інвалідів для працевлаштування на підприємства, організації та установи.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд вважає, що належними доказами створення робочих місць для інвалідів можуть слугувати документи про створення таких робочих місць, а доказами вжиття заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів є інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, своєчасне подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів.

На підставі викладеного вище вбачається, що у 2011 році відповідачем норматив щодо працевлаштування інвалідів виконано не було з підстав, від нього незалежних.

З огляду на викладене, твердження представника позивача про те, що відповідачем не було здійснено усіх передбачених чинним законодавством заходів для виконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів, суд вважає необґрунтованим.

Також, представником позивача не надано доказів відмови відповідача у прийнятті інвалідів на роботу, у разі направлення їх органами працевлаштування, тому суд вважає, що позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність (законності) застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем доведено та підтверджено відповідними доказами вжиття ним усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки судом визнано необґрунтованим (незаконними) дії позивача щодо застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно неправомірним буде і стягнення пені.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 70-72, 86, 94, 158, 163-165 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі виготовлено та підписано 12 липня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько