Постанова № 27478280, 14.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5004/305/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Волинської області 03.07.2012 Рівненського апеляційного господарського суду 25.09.2012у справі господарського суду№ 5004/305/12 Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус ОСОБА_4третя особа із самостійними вимогами на предмет спору Луцька міська рада

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Луцької міської ради 1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_7 4. ОСОБА_8 5. ОСОБА_9 6. ОСОБА_10 7. ОСОБА_11 8. ОСОБА_12 9. ОСОБА_13 10. ОСОБА_14 11. ОСОБА_15 12. ОСОБА_16 13. ОСОБА_17 14. ОСОБА_18 15. ОСОБА_19 16. ОСОБА_20 17. ОСОБА_21 18. ОСОБА_22 19. ОСОБА_23 20. ОСОБА_24 21. ОСОБА_25 22. ОСОБА_26 23. ОСОБА_27 24. ОСОБА_28 25. ОСОБА_29 26. ОСОБА_30 27. ОСОБА_31 28. ОСОБА_32 29. ОСОБА_33 30. ОСОБА_34 31. ОСОБА_35 32. ОСОБА_35 33. ОСОБА_36 34. ОСОБА_37 35. ОСОБА_38 36. ОСОБА_39 37. ОСОБА_40 38. ОСОБА_41 39. ОСОБА_42 40. ОСОБА_43 41. ОСОБА_44 42. ОСОБА_45 43. ОСОБА_46 44. ОСОБА_47 45. ОСОБА_48 46. ОСОБА_49

за участюПрокуратури міста Луцька про визнання виконавчих написів приватного нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 такими, що не підлягають виконанню у судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаповідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Луцької міської ради - прокуратуриЦегульська М.О.; повідомлений, але не з'явився; ОСОБА_51; ОСОБА_45; ОСОБА_39; ОСОБА_52;ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 такими, що не підлягають виконанню.

22.05.2012 Луцька міська рада звернулась до господарського суду Волинської області як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.07.2012 у справі № 5004/305/12 (суддя Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. -головуючий суддя, судді Коломис В.В., Огороднік К.М.), позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору задоволено; виконавчі написи нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 визнано такими, що не підлягають виконанню; Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України надійшли дві касаційні скарги: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № 5004/305/12 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № 5004/305/12 в частині задоволення позову Луцької міської ради, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відмовляючи у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 26.11.2009 у справі № 02/45-92, яке є правовстановлюючим документом, ТОВ "Волиньметбуд" втратило право власності на 2-й, 3-й та 4-й поверхи гуртожитку № 2 по вулиці Ковельській, 3 його суб'єктивне право оспорюваними виконавчими написами нотаріуса, вчиненими 19.01.2012, не порушено.

Вищий господарський суд України не може погодитись з наведеним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2007 між ПАТ "Західінкомбанк" та КП "Промбуд-6" укладено кредитний договір № 1602/07-612.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань КП "Промбуд-6" 31.03.2008 та 10.04.2008 між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "Волиньметбуд" було укладено договори іпотеки № 2121 та № 422 (відповідно), згідно з якими ТОВ "Волиньметбуд" передало ПАТ "Західінкомбанк" в іпотеку частину приміщень четвертого та третього поверхів гуртожитку № 2, який знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Ковельська, 3.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 вказаного Закону).

19.01.2012 Приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за заявою ПАТ "Західінкомбанк" для погашення боргу КП "Промбуд- 6" в сумі 8 349 970, 90 грн. було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на передане в іпотеку ТОВ "Волиньметбуд" нерухоме майно, а саме: - за виконавчим написом № 85 звернено стягнення на частину приміщень 3-го поверху гуртожитку № 2 (№ приміщень з 1-102 по 1-129, з 1-131 по 1-140 загальною площею 453,4 кв. м., в спільному користуванні приміщення площею 30,6 кв. м., а саме приміщення 1-го поверху: тамбур I пл. 1,5 кв. м., сходова II пл. 7,3 кв. м., сходова 1-55 пл. 7,7 кв. м., тамбур 1-56 пл. 2,6 кв. м., II поверху: сходова 1-62 пл. 3, 1 кв. м., сходова 1-86 пл. 2,8 кв. м., III поверху: сходова 1-130 пл. 2,6 кв. м., сходова 1-101 пл. 3,0 кв. м.); - за виконавчим написом № 87 звернено стягнення на частину приміщень 4-го поверху гуртожитку № 2 (№№ приміщень з 1-141 по 1-186 загальною площею 458,9 кв. м., в спільному користуванні приміщення площею 30,6 кв. м., а саме приміщення 1-го поверху: тамбур I пл. 1,5 кв. м., сходова II пл. 7,3 кв. м., сходова 1-55 пл. 7,7 кв. м., тамбур 1-56 пл. 2,6 кв. м., II поверху: сходова 1-62 пл. 3, 1 кв. м., сходова 1-86 пл. 2,8 кв. м., III поверху: сходова 1-130 пл. 2,6 кв. м., сходова 1-101 пл. 3,0 кв. м.).

Частиною 3 ст. 15 ГК України передбачено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

У поданій позовній заяві позивач просить суд визнати виконавчі написи нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 такими, що не підлягають виконанню.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач зазначав, що спірні виконавчі написи нотаріуса порушують його охоронювані законом права та інтереси як іпотекодавця (майнового поручителя) за договорами іпотеки № 2121 та № 422.

Як вбачається з матеріалів справи, договори іпотеки № 2121 та № 422 у судовому порядку недійсними визнані не були.

Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про те, що суб'єктивне право Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" не порушено оспорюваними виконавчими написами нотаріуса.

Отже, відмовляючи у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" за відсутності правових підстав для цього, господарські суди першої та апеляційної інстанцій обмежили Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" у захисті свого права і фактично ухилилися від здійснення визначених законодавством повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Згідно з пунктом 7 частини 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Всупереч наведеним вимогам, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов Луцької міської ради (третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору) про визнання виконавчих написів нотаріуса № 85 та № 87 від 19.01.2012 такими, що не підлягають виконанню, не навели норм чинного законодавства, якими вони керувались та якими обґрунтовувався такий висновок.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № 5004/305/12.

Справу № 5004/305/12 направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА