Постанова № 27477569, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К-10554/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010

у справі № 2-а-40476/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.03.2009 № 0000721500/0, від 25.03.2009 № 0000721500/1, від 08.05.2009 № 0000721500/2, від 21.2009 № 0000721500/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 131448, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2009 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: ст. 19 Конституції України, п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2009 № 0000721500/00 грн. податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 131448,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 23.02.2009 № 308/15-32512299, про порушення позивачем вимог п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5, п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805. Порушення полягало у тому, що позивач не сплатив на спецрахунок для цільового використання суми податку на додану вартість, відображені у скороченій податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року.

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0000721500/1, від 08.05.2009 № 0000721500/2 та від 21.2009 № 0000721500/3 про визначення також податкового зобов'язання на ту ж саму суму.

Відповідно до абз. 1, абз. 3 п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до 01.01.2009 сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість здійснюється щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Абзацом 6 п. 5 вказаного Порядку передбачено, що не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

При цьому абз. 2 п. 6 вказаного Порядку передбачено обов'язок переробного підприємства разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подавати як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка.

Згідно із цим же абзацом вказаного пункту Порядку суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що переробне підприємство, реалізовуючи молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти не сплачує податок на додану вартість до бюджету, а декларує податкові зобов'язанні за спеціальною податковою декларацією та спрямовує суму податку на додану вартість за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі шляхом перерахування податку на додану вартість на відповідний небюджетний рахунок, подаючи до податкового органу відповідне документальне підтвердження такого перерахування.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та/або щодо яких переробним підприємством не надано підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Пунктом 9 вказаного Порядку контроль за правильністю визначення сум податку на додану вартість та їх перерахування за платіжними дорученнями на небюджетні рахунки покладено на органи державної податкової служби.

За таких обставин, необхідно визнати правомірним визначення позивачеві податковим органом до сплати до Державного бюджету України не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що визначення до стягнення такого платежу як «не перераховані переробним підприємством на небюджений рахунок суми податку на додану вартість»у якості податкового зобов'язання на підставі п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та до того ж, ще й у якості «штрафних (фінансових) санкцій», є неправомірним.

Відповідно до п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В ході перевірки не було встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податкових деклараціях, а фактично було встановлено таке порушення як «використання переробним підприємством не за цільовим призначенням суми податку на додану вартість за реалізовану ним продукцію» і наслідком такого порушення є стягнення таких коштів до державного бюджету шляхом їх визначення податковим органом переробному підприємству до стягнення у рішенні.

Застосування до переробного підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі неперерахованого переробним підприємством на небюджений рахунок податку на додану вартість законодавством також не передбачено.

Враховуючи наведене, спірні податкові повідомлення-рішення у частині визначення позивачеві до сплати 131448,00 грн. у якості податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню. У задоволені решти позову щодо визначення податковим органом позивачеві до сплати до держбюджету 131448,00 грн. слід відмовити.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції є помилковою тільки у частині, що стосується визначення податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві до сплати 131448,00 грн. у якості податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити дану постанову, задовольнивши позов частково та скасувавши дані податкові повідомлення-рішення лише у частині визначення до сплати використаних позивачем не за цільовим призначенням сум податку як податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

«Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2009 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 02.03.2009 № 0000721500/0, від 25.03.2009 № 0000721500/1, від 08.05.2009 № 0000721500/2 та від 21.07.2009 № 0000721500/3 скасувати у частині визначення до сплати 131448,00 грн. як податкового зобов'язання зі штрафних санкцій.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Куп'янський м'ясокомбінат»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).»

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло