Ухвала суду № 27477254, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К-29891/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальне паркування"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009

по справі № 22-а-7855/09 (2а-7783/08)

за позовом Комунального підприємства "Муніципальне паркування"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2008 задоволено адміністративний позов: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.05.2008 №0001932305/0 та №0001922305/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2008 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, скаргу -без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.03.2008 по 25.04.2008 на підставі направлення від 18.03.2008 №332, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 12.05.2008 №3063/2305/31060190, в якому встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 117372, 40 грн.; п. 4.1. ст. 4. пп. 6.1.1. п. 6.1, ст. 6, п. 1.18, ст. 1, п.п. 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70033,0 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001932305/0 від 22.05.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 105045,00 грн. (у тому числі 70030,00 грн. за основним платежем; 35015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями)

- №0001922305/0 від 22.05.2008, яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання по платежу - податок на прибуток у сумі 169913,00 грн. (у тому числі 113275,00 грн. за основним платежем; 56638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

З акта перевірки вбачається, що нарахування сум податкового зобов'язання позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями обумовлено тим, що відповідач включив до складу податкових зобов'язань загальну суму виручки від надання послуг з паркування автотранспорту - суму доходу від 1,00 грн., з яких 0, 51 грн. - збір за парковку автотранспорту та 0,49 грн. - експлуатаційні витрати.

Також, у зв'язку з організацією діяльності по експлуатації ділянок платного паркування автотранспорту та стягнення збору за парковку автотранспорту, між позивачем та суб'єктами господарювання було укладено договори підряду на експлуатацію місць платного паркування, за умовами яких контрагенти перераховують на розрахунковий рахунок позивача із встановленої єдиної плати за годину паркування 0,51 збір за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн.).

3а період з 2005-2007 роки за господарськими договорами було перераховано на розрахунковий рахунок позивача - 403385 грн., в т.ч. збір за парковку автотранспорту 205726 грн., експлуатаційні витрати (49% від 1 грн.) 197658 грн., в т.ч. ПДВ 32943 грн. Сума виручки по касовим апаратам -2764472 грн., в тому числі, збір за паркову автотранспорту -1409880 грн., експлуатаційні витрати (49% від 1 гривні) -1354591 грн., в тому числі ПДВ -225765 грн. В період з квітня по грудень 2007 року було перераховано на розрахунковий рахунок позивача -245483 грн., в тому числі, збір за паркову автотранспорту 174298 грн., експлуатаційні витрати (26% від 0,49 грн.) -52331 грн., експлуатаційні витрати (19% від 0,49 грн.) -11801 грн., експлуатаційні витрати (9% від 0,49 грн.) -7054 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно включено до суми доходу позивача (об'єкту оподаткування) експлуатаційні витрати у повному обсязі (0,49 грн. від 1,00 грн.), та не вірно визначено базу оподаткування, оскільки із встановленої єдиної плати за годину паркування -1,00 грн., позивач отримував за укладеними господарськими договорами 0,51 грн. - збір за паркову автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн.).

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявні договори підряду, укладені позивачем із суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, предметом яких є експлуатація СПД-ФО ділянок платного паркування. Виходячи зі змісту зазначених договорів, позивач кожен місяць на розрахунковий рахунок отримував 1,00 грн. без ПДВ за кожну годину паркування, з них 0,51 грн. збір за паркування, який перераховувався до місцевого бюджету та 0,49 грн. на експлуатаційні витрати.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, незважаючи на покладення, за договором підряду, всіх експлуатаційних витрат, пов'язаних з утримання та експлуатації платних місць паркування на СПД-ФО, позивач отримував від цього суб'єкту кошти для використання на ці ж потреби.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати визначаються, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом п.5.3 зазначеної норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи відсутні відповідні документи на підтвердження понесення позивачем експлуатаційних витрат у розмірі 0,49 грн. за кожну годину паркування, які отримані за договорами підряду із СПД-ФО, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що згідно з п.п.5.1 та 5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», отримані позивачем від СПД-ФО 0,49 грн. за кожну годину паркування не є його валовими витратами.

Отже, через відсутність у позивача протягом звітного періоду будь-яких документального підтверджених витрат та отримання від СПД-ФО за договорами підряду 0,49 грн. за кожну годину паркування, всі отриманні за такими договорами кошти є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Визначене призначення платежу цих коштів, а саме, на експлуатаційні витрати, не впливає на порядок їх оподаткування та не змінює розмір об'єкту оподаткування.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної ціни, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ, не врахував приписи п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та невключення до 0,49 грн. експлуатаційних витрат.

За наведених обставин, доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальне паркування" - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль