Ухвала суду № 27477217, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Київ К/9991/43637/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року

у справі № 2а-14700/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна»(далі -позивач, ТОВ «Студіо Модерна») звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 липня 2011 року № 0002902302 та № 0002912302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському району м. Києва від 29.07.2011 року № 0002902302 та № 0002912302.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в період з 06.07.2011 року по 12.07.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проводилась позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Студіо Модерна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Альта Клатронік» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено Акт № 7983/23-02/33104763 від 15.07.2011 року.

Перевіркою встановлено, порушення пп. 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 117 868 грн. та п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в сумі 147 336 грн.

У вказаному акті відповідач посилається на те, що перевіркою господарських операцій позивача виявлено господарські операції з ознаками сумнівності, укладені із ТОВ «Альта Клатронік».

ТОВ «Студіо Модерна» подавались заперечення до акту перевірки, проте вони не були взяті податковим органом до уваги.

29.07.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002902302, яким визначено ТОВ «Студіо Модерна» податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 147 336 грн. за основним платежем та 36 834 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0002912302, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 117 868 грн. за основним платежем та 29 467 грн. штрафних (фінансових санкцій).

ТОВ «Студіо Модерна» оскаржувало зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

Також, судами встановлено, що 11.11.2009 року між ТОВ «Альта Клатронік» (постачальник) та ТОВ «Студіо Модерна» (покупець) укладено договір № 2215, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язався оплатити товар.

На виконання цього договору ТОВ «Альта Клатронік» передало ТОВ «Студіо Модерна» товар на підставі накладних, які наявні в матеріалах справи. Всього у вересні 2010 році ТОВ «Альта Клатронік» за видатковими накладними поставило ТОВ «Студіо Модерна» товарів на загальну суму 589 343,80 грн., в т.ч. ПДВ 117 868,77 грн.

ТОВ «Студіо Модерна» надано копії платіжних доручень про сплату зазначених сум, податковим органом не заперечувалась зазначена обставина.

ТОВ «Альта Клатронік» видало ТОВ «Студіо Модерна» податкові накладні (наявні в матеріалах справи). В ході проведення перевірки податковий орган виходив із того, що в господарських операціях ТОВ «Альта Клатронік» з його постачальниками вбачаються ознаки фіктивності, а тому відсутні підстави для формування зобов'язань за господарськими операціями укладеними останнім із позивачем.

Факт поставки та оплати підтверджуються видатковими накладними, а також банківським виписками.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТОВ «Альта Клатронік»за місцем реєстрації.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За даними бухгалтерського обліку у вересні 2010 року ТОВ «Студіо Модерна» придбало у ТОВ «Альта Клатронік» за Договором № 2215 від 11.11.2009 року біля 7000 одиниць різного товару на загальну суму 589 343,87 грн.. В подальшому цей товар був реалізований кінцевим покупцям на загальну суму 687 662,40 грн., тобто з прибутковістю близько 16,7 %.

Факт подальшої реалізації придбаного товару у ТОВ «Альта Клатронік» підтверджують первинні документи більш ніж по 7000 операціях. Враховуючи неможливість доручення до матеріалів справи всіх цих первинних документів, ТОВ «Студіо Модерна» надало в матеріали справи Реєстр правочинів з продажу придбаного у ТОВ «Альта Клатронік» у вересні 2010 року товару кінцевим покупцям, а також копії первинних документів по деяким операціям.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи фактичне здійснення ТОВ «Студіо Модерна» та ТОВ «Альта Клатронік» господарських операцій на виконання договору № 2215 від 11.11.2009 року, у відповідача не було правових підстав для висновку про нікчемність договору та укладення його з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не надано доказів невиконання ТОВ «Студіо Модерна» перед ТОВ «Альта Клатронік» зобов'язань по договору № 2215.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з підрядником в безготівковій формі на суму 589 340 грн., а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат на цю суму.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Альта Клатронік» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в касаційній скарзі посилається на обставини здійснення господарської діяльності TOB «Оптдевайс», TOB «Транс-Грейн», TOB «Доорс».

Проте, TOB «Студіо Модерна» в господарські правовідносини із цими підприємствами не вступало та будь-якого відношення до них не має.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що «оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.»

Крім цього, податковий орган в касаційній скарзі не навів жодних доказів на підтвердження того, що TOB «Студіо Модерна» діяло без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти його постачальника у другому-п'ятому ланцюзі, або що діяльність TOB «Студіо Модерна» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на це, у TOB «Студіо Модерна» не було жодних підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові та видаткові накладні TOB «Альта Клатронік» за вересень 2010 року, що засвідчують виконання договору поставки.

З огляду на наведені положення законодавства суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, дійшли висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.2007 року).

Податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які не взяли до уваги твердження відповідача, що операції між ТОВ «Студіо Модерна» та ТОВ «Альта Клатронік» були безтоварними, та не мали на меті створити правові наслідки, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи, договором, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстром правочинів.

Також, позивачем надано копії постанов Солом'янського районного суду міста Києва від 31.10.2011 року у справі № 3-9694/11, якою закрито провадження у справі щодо притягнення головного бухгалтера ТОВ «Студіо Модерна»ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за відсутністю в його діях складу правопорушення та від 24.11.2011 року у справі № 3-9690/11 про закриття провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Студіо Модерна» ОСОБА_2

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не надано доказів визнання договорів укладених між ТОВ «Студіо Модерна» та ТОВ «Альта Клатронік» в судовому порядку недійсними.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також зазначила, що спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки від 23.12.2011 року не наводиться.

Крім того, відповідач не навів жодної норми закону з посиланням на чине законодавство України, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності провочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, 662, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковими повідомленнями-рішеннями від 29.07.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва безпідставно визначені суми грошового зобов'язання ТОВ «Студіо Модерна» з податку на прибуток та податку на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-14700/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приход