Ухвала суду № 27476885, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2012 р. м. Київ К-18103/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоград -Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010

у справі № 2-а-6756/07 ( 22-а-37137/08 )

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Новоград -Волинський м'ясокомбінат»

до Новоград -Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Новоград-Волинської ОДПІ форми «С» №0001842201/3 від 04.10.2007, № 0001832201/3 від 04.10.2007.

Новоград-Волинська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 складено акт від 21.05.2007 № 387/05-53/23-20/00443424.

Підставою для визначення позивачеві рішенням від 04.10.2007 № 0001832201/3 відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР пені в сумі 293760,00 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог ст. 2 цього Закону, яке полягало у порушенні термінів надходження імпортної продукції.

Підставою для визначення позивачеві рішенням від 04.10.2007 № 0001842201/3 відповідно до вимог п.п. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.10.2000 № 209/4430, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 680,00 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», яке полягало у порушенні строків декларування валютних цінностей за ІІІ-ІV квартали 2005 року, І-ІІІ квартали 2006 року.

Між позивачем (покупець) та компанією «KJM TRADE»Sp.z.o.o (Польща) (продавець) укладено контракт № 08-04-ІМ, відповідно до якого нерезидент продав, а позивач придбав на умовах поставки СІР Новоград-Волинський (ІНКОТЕРМС 2000) м'ясопродукти.

У березні від продавця позивачеві надійшла партія товару, на які позивач оформив попередні вантажні митні декларації типу ІМ. З 28.03.2005 по 30.03.2005 вказаний товар поставлено під митний контроль в Житомирській митниці.

На виконання контракту позивач платіжним дорученням від 05.04.2005 № 9 перерахував продавцеві передоплату в сумі 68000 доларів США та платіжним дорученням від 13.04.2005 № 11 -в сумі 30000 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З наведеного випливає, що ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»поширюється на імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки. Обов'язок отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України виникає у резидента у разі, коли відстрочення поставки товару перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що імпортні операції резидента (позивача) не підпадають під операції, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, оскільки спочатку відбулася поставка товару, а після цього його оплата резидентом.

При цьому суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції, викладеною у касаційній скарзі, стосовно того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митому оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Закон України момент здійснення імпорту пов'язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (від 11.07.2002) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Пункт 2 ст. 1 даного Митного кодексу під «ввезенням в Україну та вивезенням з України»розуміє сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Тобто поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Оскільки, як було вказано раніше, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення імпорту пов'язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, а в даному випадку моментом здійснення імпорту є перетин товаром митного кордону України, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними посилання податкової інспекції у касаційній скарзі на встановлені судом першої інстанції обставини, які свідчать про те, що після перетину товаром митного кордону України (переміщення через митний кордон України) та поставлення його під митний контроль перехід права власності на товар до позивача не відбувся у зв'язку зі зміною сторонами міжнародного контакту його умов.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград -Волинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло