Постанова № 27476622, 05.11.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 р. Справа № 2a-1870/8321/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Будакова В.М.,

свідка - Машталєр А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом виробничо-комерційного приватного підприємства "Грод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Грод" (далі по тексту - позивач, ВКПП "Грод") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0003561503/10853 від 08.05.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 513741,25 грн., а також стягнути з відповідача судовий збіру в розмірі 2146,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність операцій між ВКПП «Грод» та ТОВ «Оіл Рівер» з придбання пшениці не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.60-62), зазначив, що відсутність даних про наявність у позивача складських приміщень, відсутність у нього трудових ресурсів свідчить про безтоварність господарської операції між ВКПП «Грод» та ТОВ «Оіл Рівер». Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ВКПП «Грод» було сформовано податковий кредит на суму 410993,00 грн. на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "Оіл Рівер". Разом з тим декларації на прибуток підприємства за 2010 рік, що надавались до ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Оіл Рівер" визнані недійсними. На думку відповідача, правочини, оформлені ВКПП "Грод" протягом перевіряємого періоду з покупцями товарів не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є недійсними.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах було проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт № 1700/15-319/14007649 від 20.03.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ВКПП "Грод" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с.8-11).

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003561503/10853 від 08.05.2012 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 513741,25 грн., у тому числі за основним платежем - 410993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102748,25 грн. (а.с.12).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення послугували наступні обставини.

Посадовими особами податкового органу сформовані висновки про неможливість здійснення ТОВ "Оіл Рівер" поставки товарів на адресу позивача у зв'язку з відсутністю у нього транспортних засобів, власних та орендованих складських приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а тому є підстави вважати, що операції між ВКПП "Грод" та ТОВ "Оіл Рівер" носять безтоварний характер, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

В ході перевірки було встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ВКПП "Грод" було сформовано податковий кредит на суму 410993,00 грн. по контрагенту ТОВ "Оіл Рівер". Декларації на прибуток ТОВ "Оіл Рівер" за 2010 рік до ДПІ у Печерському районі м. Києва визнані не дійсними.

Таким чином, на переконання посадових осіб ДПІ у м. Сумах, ВКПП "Грод" було завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2010 року на суму 410993,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитись з такими висновками посадових осіб податкового органу з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" укладено договір купівлі-продажу № П-26/07-4 від 26.07.2010 (а.с.30). Згідно умов даного договору Продавець (ТОВ "Оіл Рівер") зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (ВКПП "Грод") прийняти та оплатити пшеницю 3 кл., врожаю 2009 року на умовах договору.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача ТОВ "Оіл Рівер" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право складати податкові накладні з ПДВ. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим Закону України «Про податок нап додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

На виконання умов Договору ТОВ "Оіл Рівер" 28 липня 2010 року відвантажило на адресу ВКПП "Грод" товар на загальну суму 2465960,38 грн. (в т.ч. ПДВ 410993,40 грн.).

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача у АТ «Рйффайзен банк Аваль» (а.с.38).

Факт здійснення господарської операції підтверджується: видатковою накладною № PH 0000482 від 28.07.2010 (а.с.34), податковою накладною від 28.07.2010 за № 576 (а.с.35), актом прийому-передачі зерна від 28.07.2010 (а.с.36), карткою № 43 від 28.08.2010 на аналіз зерна (а.с.37), договором складського зберігання № 3/77 від 19.07.2010 (а.с.39-42), складською квитанцією на зерно № 1778 від 28.07.2010 (а.с.43).

При цьому варто зазначити, що для здійснення зазначеної господарської операції відсутня необхідність його транспортування та потреба в значних людських ресурсах, оскільки продавець (ТОВ "Оіл Рівер") зберігав його на складі ДП ДАК «Хліб України» «Сумський комбінат хлібопродуктів» лише переоформивши його на позивача, про що свідчать наведені вище складські документи. Після придбання зазначеного зерна позивач також зберігав його на цьому ж складі.

Крім того, ТОВ «Грод», придбане у ТОВ "Оіл Рівер" зерно, використав у власній господарській діяльності. Так між позивачем та ТОВ "Альфред С.Топфер" було укладено договір купівлі-продажу № 170/1-53921 від 27.07.2010 (а.с.63-64). Згідно умов даного договору Продавець (ВКПП "Грод") зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (ТОВ "Альфред С.Топфер") прийняти та оплатити пшеницю 3 кл., врожаю 2009 року на умовах договору.

На виконання умов Договору ВКПП "Грод" 28.07.2010 відвантажило на адресу ТОВ "Альфред С.Топфер" товар на загальну суму 2728726,66,38 грн. (в т.ч. ПДВ 454787,78 грн.).

Факт здійснення господарської операції підтверджується: накладною № 175 від 28.07.2010 (а.с.67), податковою накладною від 28.07.2010 за № 175 (а.с.65), актом прийому-передачі зерна від 28.07.2010 (а.с.68), договором складського зберігання № 3/27 від 15.06.2010 (а.с.71-76), додатковою угодою № 1 від 15.06.2010 до договору складського зберігання (а.с.77), складською квитанцією на зерно № 1742 від 28.07.2010 (а.с.66).

Таким чином, в судовому засіданні були досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне виконання господарської операції з постачання ТОВ "Оіл Рівер" на адресу позивача пшениці в липні 2010 року.

Серед іншого, в акті перевірки посадовими особами податкового органу наводиться інформація, що декларації на прибуток ТОВ "Оіл Рівер" за 2010 рік до ДПІ у Печерському районі м. Києва визнані не дійсними. При цьому, жодних підтверджуючих даних з цього приводу представником відповідача не надано, у зв'язку з чим дані обставини судом не можуть бути прийняті до уваги.

При цьому, безпосередньо при проведенні перевірки та формуванні її висновків, на підставі яких і було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, посадовими особами ДПІ у м. Сумах не досліджувались фактичні обставини виконання правочину з постачання пшениці ТОВ "Оіл Рівер" на адресу позивача. Крім того, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання пшениці між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" були досліджені в ході перевірки.

Разом з тим, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані, зокрема Законом України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент їх виникнення.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також використання придбаного товару для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання зазначеного вище договору між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" відбулась поставка товару на підприємство позивача, згідно специфікації, товар був оплачений та використаний в подальшому в господарській діяльності, відповідно суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Окремо варто зауважити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про ПДВ» та Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновків посадових осіб податкового органу про те, що господарська операція з постачання пшениці від ТОВ "Оіл Рівер" не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемною по ланцюгу постачання до вигодонабувача, слід зазначити наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність такого умислу у позивача.

Окремо варто зауважити, що в матеріалах справи наявна постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 по справі №18363/11/2670. Предметом розгляду даної справи були правовідносини, що виникли між ТОВ «Оіл Рівер» та ТОВ «Столицяінвестбуд» з приводу придбання зернових культур в липні 2010 року. В ході розгляду даної справи було визнано правомірним формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Столицяінвестбуд» за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оіл Рівер» (а.с.85-87). Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 вказана вище постанова залишена без змін (а.с.88-91).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду, що підтверджується квитанцією № 383 від 05.10.2012 (а.с.2), підлягає відшкодуванню ВКПП "Грод" шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків ДПІ у м. Сумах.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов виробничо-комерційного приватного підприємства "Грод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0003561503/10853 від 08 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 410993, 00 грн. за основним платежем та 102748,25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційного приватного підприємства "Грод" судові витрати в розмірі 2146,00 грн., шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сумах.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 09.11.12 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов