Постанова № 27476466, 01.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 листопада 2012 р. № 2-а- 10334/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Якубенко Ю.В

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНЖБУД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінжбуд» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило суд: скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0000742270 від 20.04.2012 р., яким ТОВ «Спецінжбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2985186,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 2477104,00 грн., штрафні санкції у розмірі 508082,50 грн. та податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0000752270 від 20.04.2012 р., яким ТОВ «Спецінжбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2848669,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 2848669,00 грн., штрафні санкції у розмірі 0 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірно формував витрати за перевіряємий період, реальність правочинів між ним та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, у зв"язку з чим висновки акту перевірки не відповідають дійсності а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі даного акту підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Дала пояснення відповідно до зазначених у позові обставин.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і дату судового засідання, у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на позов, в яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки усі операції з надання послуг позивачу його контрагентом ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецінжбуд» з питання правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період з 01.03.2011 р. по 30.10.2011 р., за результатами якої складено акт №34/1-22-70-36556392 від 30.03.2012 р., яким встановлені наступні порушення ТОВ «Спеціжбуд»:

1. п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «Спецінжбуд» занижено податок на прибуток підприємств у загальній сумі 2848669,00 грн., а саме по періодах: 2 квартал 2011 р. у сумі 511494,00 грн.; 3 квартал 2011 р. у сумі 974755, 00 грн.; 4 квартал 2011 р. у сумі 1362420,00 грн.

2. п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України , ТОВ «Спецінжбуд» завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 2477104,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27) на загальну суму 2477104,00 грн., а саме по періодах: у травні 2011 р. у сумі 444778,00 грн.; у серпні 2011 р. у сумі 500038,00 грн.; у вересні 2011 р. у сумі 347575,00 грн.; у жовтні 2011 р. у сумі 1184713,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення - рішення: №0000742270 від 20.04.2012 р., яким ТОВ «Спецінжбуд» збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 2985186,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 2477104,00 грн., штрафні санкції у розмірі 508082,50 грн., та №0000752270 від 20.04.2012 р., яким ТОВ «Спецінжбуд» збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 2848669,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 2848669,00 грн., штрафні санкції у розмірі 0 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а також п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС зробила за рахунок визнання договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», такими, що носять характер недійсних правочінів, оскільки не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В свою чергу, у відповідності до п. 198.1. ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198. Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, вказаним пунктом також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» було укладено наступні договори підряду: №04/05-11 від 04.05.2011 р.; №2605-ТТ від 05.05.2011 р.; №1611-СК від 20.07.2011 р.; №1711-СК від 22.08.2011 р.; №1811-СК від 20.09.2011 р.; №29/09-11 від 29.09.2011 р.

На виконання умов вищевказаних договорів підряду ТОВ «Промбуд-монтажінвест» були виконані відповідні будівельні роботи, що підтверджується складеними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, наявними у матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані акти приймання виконаних робіт складені за типовою формою №КБ-2в, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 р. №554, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства. До актів додані інші необхідні документи - довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма №КБ-3), приймально-здавальні акти на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей (форма №01), відомості ресурсів (форма №4б ДБН Д1.1.-1-2000, Додаток Ж), розрахунки загальновиробничих витрат, тощо.

Також, судом встановлено, що за виконані будівельні роботи позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Промбуд-монтажінвест» грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку, наявними у матеріалах справи.

Суд зазначає, що ТОВ «Промбуд-монтажінвест» були виписані на адресу позивача відповідні податкові накладні на загальну суму 14862621,00 грн., в т. ч. ПДВ у сумі 2477104,00 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Промбуд-монтажінвест» містять всі обов'язкові реквізити та повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.

Враховуючи наявність належним чином складених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, податкових накладних, які мають всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок взаємовідносин із ТОВ «Промбуд-монтажінвест», внаслідок чого Позивачем нібито занижено податок на прибуток підприємств у загальній сумі 2848669,00 грн. та завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 2477104,00 грн., є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, суд відзначає, що позивачем були укладені договори підряду з ТОВ «Техекс», а саме: №1401-ТТ від 01.12.2010 р., №1601-ТТ від 01.12.2010 р., №2001-ТТ від 01.12.2010 р., №12/10 від 01.12.2010 р., №1801-ТТ від 01.12.2010 р.,1201-ТТ від 01.12.2010 р., №2201-ТТ від 01.12.2010 р., №60/3 від 18.02.2010 р., №05/11 від 28.04.2011 р., №2505-ТТ від 20.04.2011 р., та з ТОВ «БК «Техекс» №25-АХ від 04.07.2011 р.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань за раніше укладеними договорами підряду з ТОВ «БК «Техекс» та ТОВ «Техекс», позивачем було укладено з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» договори підряду: №04/05-11 від 04.05.2011 р., №2605-ТТ від 05.05.2011 р., №1611-СК від 20.07.2011 р., №1711-СК від 22.08.2011 р., №1811-СК від 20.09.2011 р. та №29/09-11 від 29.09.2011р., які і були предметом перевірки органом податкової служби.

Судом також встановлено, що позивачем та його контрагентами ТОВ «БК «Техекс» та ТОВ «Техекс» свої зобов'язання за договорами підряду було виконано у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, копіями виписок банку та актів приймання виконаних робіт складених за типовою формою №КБ-2в, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 р. №554, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що будівельні роботи, виконані ТОВ «Промбуд-монтажінвест» згідно договорів підряду №04/05-11 від 04.05.2011 р., №2605-ТТ від 05.05.2011 р., №1611-СК від 20.07.2011 р., №1711-СК від 22.08.2011 р., №1811-СК від 20.09.2011 р., №29/09-11 від 29.09.2011 р., були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Стосовно твердження відповідача про те, що договори підряду, укладені між позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», носять характер недійсних правочинів, оскільки не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч. ч. 1, 3, 5 ст 203 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентом, визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що про фактичне виконання робіт за договорами підряду свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та податкового кодексу України.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

Суд зазначає, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем також не надано.

Крім того, суд зазначає, що з абз. 1 розділу 1 акту перевірки позивача від 30.03.2012 року № 34/1-22-70-36556392 та наказу від 05.03.2012р. № 19 про її проведення вбачається, що вона була призначена у зв"язку з отриманням постанови Голови Апеляційного Суду м. Києва Чернушенко А.В. від 26.01.2012р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецінжбуд" з питань повноти нарахувань та своєчасності сплати до бюджету України належних податків і зборів у період з 01.03.2011р. по 30.10.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

Суд зазначає, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем не надано до суду доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду, за результатами розгляду кримінальної справи порушеної за матеріалами, які слугували підставою для ухвалення постанови про проведення перевірки. В акті перевірки теж не зазначено інформації про набрання законної сили вказаним судовим рішенням та взагалі про його існування.

Отже, за даних обставин, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України відповідач не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної за матеріалами, які слугували підставою для ухвалення постанови про проведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНЖБУД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000742270 від 20.04.2012 року та № 0000752270 від 20.04.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 06 листопада 2012 року.

Суддя Панов М.М.