Постанова № 27476441, 09.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2012 р. Справа № 2-а-4132/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Фінкевича В.Г., Руденка В.А.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" (далі - позивач, ПрАТ "Херсонський НПЗ") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. № 0004382200, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на 21174807,50 грн., з яких за основним платежем на 16939846 грн., за штрафними санкціями на 4234961,50 грн., № 0004372200, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на прибуток на 26468509,38 грн., з яких за основним платежем на 21174807,50 грн., за штрафними санкціями на 5293701,88 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги і пояснили, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з ПП "Імперія Гів" у листопаді 2010 року, висновки відповідача про нікчемність угод з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначили, що позивач придбав у ПП "Імперія Гів" товар (техніку та обладнання), який в подальшому реалізував іншим суб"єктам господарювання. ПрАТ "Херсонський НПЗ" надавало до перевірки документи на підтвердження придбання товару та подальшого їх використання. Товариством виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, так як для формування податкового кредиту у перевірених періодах позивач використав безтоварні операції з поставки товару від ПП "Імперія Гів". Вказане підприємство не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Директором та засновником підприємства є ОСОБА_4. В рамках розслідування кримінальної справи, порушеної за ч.2 ст.205 КК України, складено протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 05.07.2011 р., з якого слідує, що він погодився стати засновником та керівником ПП "Імперія Гів" на пропозицію знайомого за грошову винагороду. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП "Імперія Гів" не має. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 р. скасовано реєстраційну дію від 03.08.2010 р., якою проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП "Імперія Гів", пов"язану зі зміною засновника на ОСОБА_4 Зазначила, що відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПрАТ "Херсонський НПЗ" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Херсоні та є платником податку на додану вартість та на прибуток.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 30.05.2012 р. № 1004/22-6/34785383 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ "Херсонський НПЗ" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час взаємовідносин з ПП "Імперія Гів" за період з 01.08.2010 р. по 30.06.2011 р.

Відповідно до вказаного акту перевірки ДПІ у м.Херсоні встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість листопада 2010 року у сумі 16939846 грн. та валових витрат у сумі 84699230 грн. сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання товарів у ПП "Імперія Гів", яке не декларує наявність трудових ресурсів та власних або орендованих засобів виробництва та зберігання товарів.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій від ПП "Імперія Гів" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ПП "Імперія Гів" позивачеві та подальшої реалізації позивачем товарів іншим суб"єктам господарювання, що свідчить про порушення вимог ст.ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст.5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з вимогами п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.2997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168), який був чинним на час спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 25.11.2010 р. між ПП "Імперія Гів" та ПрАТ "Херсонський НПЗ" укладено договори купівлі-продажу №№ 2511/1, 2511/2. Відповідно до цих договорів позивач придбав товар на загальну суму 101639076 грн., в тому числі ПДВ - 16939846 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 25.11.2010 р. № ИГ-251110, податковими накладними від 25.11.2010 р. №№ 251109, 251108. Позивач повністю розрахувався з ПП "Імперія Гів" за поставлений товар у безготівковій формі.

Придбаний товар у подальшому проданий позивачем іншим суб"єктам господарювання. Так, спочатку товар було продано ТОВ "Континент Нафто Трейд" згідно договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р. № 565, що підтверджується актом прийому-передачі товару та видатковою накладною від 25.11.2010 р. № 1, податковою накладною від 25.11.2010 р. № 100/1. У зв"язку з тим, що ТОВ "Континент Нафто Трейд" не було дотримано п.5.2 договору купівлі-продажу і протягом 10 днів не було здійснено оплату, відповідно до акту приймання-передачі від 09.12.2010 р. весь товар було повернуто позивачу, що відображено в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Згідно довідки від 10.04.2012 р. № 694/22-5/33681103 Луцькою об"єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби підтверджено повне документальне відображення в податковому обліку операцій з придбання та повернення товарно-матеріальних цінностей ПрАТ "Херсонський НПЗ".

В подальшому товар було продано ТОВ "Акцент-Електро", ТОВ "Компанія "Благотранс", ТОВ "АС Техніка", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ТОВ "Рекламне агентство "Євростандарт", ТОВ "Укроборонсервіс", ТОВ "Укрдім", ТОВ "ВСК Геос", ТОВ "Бізнес стандарт універсал", ПП "Альфа-Л", ТОВ "Супреммум", ТОВ "Спільне інвестування", ПП "Інвестиційна компанія "Декаролайн".

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В ЄДРПОУ відсутній запис щодо відсутності ПП "Імперія Гів" за місцезнаходженням.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ПП "Імперія Гів", товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Згідно з вимогами п.6 розділу 1, п.5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 Положення № 168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на порушення стосовно директора ПП "Імперія Гів" кримінальної справи за ч.2 ст.205 КК України, оскільки постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 05.10.2012 р., яка залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 22.10.2012 р., постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

Також безпідставним є посилання представника відповідача на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 р., якою скасовано реєстраційну дію від 03.08.2010 р. щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП "Імперія Гів", пов"язану зі зміною засновника на ОСОБА_4 та припинено юридичну особу, так як постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. дану постанову скасовано, в задоволенні позову ДПІ у м.Херсоні відмовлено.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "Херсонський НПЗ" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 р. №№ 0004382200, 0004372200 обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 13.06.2012 р. №№ 0004382200, 0004372200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Херсонський нафтопереробний завод" (код ЄДРПОУ 34785383) судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1