Постанова № 27476063, 08.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7521/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Зубової Т.П. (довіреність № 00249 від 05.10.2012 року);

Євтушенко О.Г. (довіреність № 00264 від 23.10.2012 року),

від відповідача: Цуцкова І.В. (довіреність № 03642/10 від 02.04.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс» (далі - Позивач або ТОВ «НВГ «Східний Альянс») звернулось до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби (далі - Відповідач або Алчевська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке.

З 09.08.2012 року по 30.08.2012 року відповідачем на підставі наказу № 346 від 04.07.2012 року (зі змінами до нього згідно наказу № 410 від 07.08.2012 року з продовженням терміну відповідно до наказу № 441 від 23.08.2012 року) була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «НВГ «Східний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «НВГ «Східний Альянс» за перевіряємий період занизило суму податку на прибуток на 41928,00 грн., чим порушило норми п.4.1 ст.4. п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.6 п.5.3, п.п.5.3.9.п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, та в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями»), п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України занизило сплату податку на додану вартість за січень 2011 року на 25859,00 грн. та березень 2011 року - 432943,00 грн. Крім цього, на порушення п.173.3 ст.173 п.п.168.1.2 п. 168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 абзацу «а» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. з суми доходу отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 06.09.2012 року за № 964/223/34903283. Позивачем у акті була зроблена письмова відмітка про незгоду із висновками контролюючого органу та надані зауваження. 14.09.2012 року позивачем подано до Алчевської ОДПІ письмові заперечення до Акта перевірки, та 20.09.2012 року отримано відповідь позивача за № 15468/223/04 на заперечення.

20.09.2012 року Алчевської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001382310 про сплату 41928,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 9378,75 грн.; № 0001392310 про сплату 458802,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн.; № 0000341710 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію письмовими заперечення на позовну заяву (том №3, аркуші справи 1-9).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 09.08.2012 року по 30.08.2012 року відповідачем на підставі наказу № 346 від 04.07.2012 року (зі змінами до нього згідно наказу № 410 від 07.08.2012 року з продовженням терміну відповідно до наказу № 441 від 23.08.2012 року) та направлень на перевірку № 496/223, № 495/223, № 494/223, № 493/223, № 491/223, № 497/223, № 492/223 від 09.08.2012 року, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «НВГ «Східний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства (том 3 аркуші справи 15-27).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «НВГ «Східний Альянс» за перевіряємий період занизило суму податку на прибуток на суму 41928,00 грн., чим порушило норми п.4.1 ст.4. п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.6 п.5.3, п.п.5.3.9.п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, та в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями»), п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, занизило сплату податку на додану вартість за січень 2011 року на 25859,00 грн. та березень 2011 року - 432943,00 грн. Крім цього, на порушення п.173.3 ст.173 п.п.168.1.2 п. 168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 абзацу «а» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. з суми доходу отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна (том 1 аркуші справи 23-62).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 06.09.2012 року за № 964/223/34903283. Позивачем у акті була зроблена письмова відмітка про незгоду із висновками контролюючого органу та надані зауваження. 14.09.2012 року позивачем подано до Алчевської ОДПІ письмові заперечення до Акта перевірки, та 20.09.2012 року отримано відповідь позивача за № 15468/223/04 на заперечення (том 1 аркуші справи 23-63, 68-75).

20.09.2012 року Алчевської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001382310 про сплату 41928,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 9378,75 грн.; № 0001392310 про сплату 458802,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн.; № 0000341710 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн. (том 1 аркуші справи 63-67).

Розглядаючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001382310 від 20.09.2012 року (податок на прибуток приватних підприємств) суд виходить з такого.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0001382310 від 20.09.2012 року, прийняте у відношенні позивача необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, згідно з висновками, викладеними в акті відповідача ТОВ «НВГ «Східний Альянс» за перевіряємий період занизило суму податку на прибуток на 41928,00 грн., чим порушило норми п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.6 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон № 334) та пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не заслуговує на увагу суду висновок відповідача в частині того, що підприємство у складі валових витрат безпідставно врахувало вартість товару по накладній від 01.03.2011 року за № 2, постачання яких зі сторони ПП «Фріланс» не відбувалось, в сумі: 11950,00 грн.

На підтвердження реальності господарської операції, суду були надані копії наступних первинних документів: договір № 2К від 01.03.2011 року, укладений від між ТОВ «НВГ «Східний Альянс» та ПП «Фріланс» на поставку меблі, видаткова накладна № 2 від 01.03.2011 року, рахунок-фактура № 92 від 01.03.2011року, податкова накладна № 2 від 01.03.2011 року, товарно-транспортна накладна та банківська виписка від 10.03.2011 року (том 1 аркуші справи 138-143, 174-211). При цьому, фактично, на підставі укладеного договору та специфікації до нього ТОВ «НВГ «Східний Альянс» придбало у ПП «Фріланс», офісні меблі та обладнання на суму 65580,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10930,00 грн. Оплата була здійснена у повному обсязі, товар отримано позивачем, що підтверджується наступними бухгалтерськими документами: бухгалтерською довідкою від 09.10.2012 року № 00254, № ПН-0000055 від 01.03.2011 року, № ПН-0000054 від 01.03.2011 року, № ВЄ-0000006 від 01.03.2011 року, ВЄ-0000007 від 01.03.2011 року, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.03.2011 року (том 3 аркуші справи 28-34).

Таким чином, усі передбачені законодавством та договором вимоги щодо укладення та виконання договору сторони виконали у повному обсязі.

Крім того, придбані у ПП «Фріланс» меблі та оргтехніка оприбутковані в бухгалтерському обліку. На зазначені основні засоби заведені інвентарні картки, придбані товари знаходяться в офісному приміщенні позивача за адресою: м. Алчевськ, вул.Леніна.б.5, де і відбувалась виїзна планова документальна перевірка, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, документально підтверджено реальність господарської операції позивача із ПП «Фріланс» у визначений період на загальну суму 65580,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10930,00 грн.

Також, на думку перевіряючих ТОВ «НВГ «Східний Альянс» на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону № 334 у складі валових витрат (рядок 05.2 декларації «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів») врахувало витрати по ПП «Елліон Біт» в сумі - 148303,00 грн. Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на підставі Постанови Алчевського міського суду від 24.10.2011 року по справі № 1-642/2011 у відношенні засновника ПП «Елліон Біт» ОСОБА_5, і як наслідок, на думку перевіряючих, тягнуть за собою відсутність реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом.

З такою позицією податкового органу суд не може погодитися, оскільки позивач не може нести певні негативні економічні наслідки за дії свого контрагента у разі несплати останнім чи навмисного ухилення від сплати належних податків та зборів.

Судом встановлено, що на момент вчинення господарських операцій із ПП «Елліон Біт», останній був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та мав свідоцтво платника ПДВ, що є достатнім для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявність обвинувального вироку щодо особи, яка є засновником фіктивної фірми, не може свідчити про недійсність всіх укладених цим підприємством правочинів та оформлених бухгалтерських документів, оскільки такі обставини підлягають встановленню та доведенню.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначеною постановою суду встановлено, що ОСОБА_5 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його ім'я ПП «Елліон Біт» без мети здійснення підприємницької діяльності за і за грошову винагороду. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_5 зареєстрований також директором підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав.

Таким чином, гр. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення чи набуття суб'єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

Стаття 205 КК України передбачає кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Однак, зазначена постанова суду не містить даних про певні наслідки вчинення ОСОБА_5 діяння, передбаченого ст.205 КК України із посиланням на укладені господарські договори між позивачем та ПП «Елліон Біт» (том 3 аркуші справи 13, 14).

Натомість, позивачем надані суду первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій із ПП «Елліон Біт».

Так, на підставі укладеного між ТОВ «НВГ «Східний Альянс» та ПП «Елліон Біт» договору № 13/М від 07.07.2008 року. 06.01.2009 року позивачем було придбано металопрокат на суму 13011,18 грн. з ПДВ. На підтвердження цього позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: рахунок-фактура від 06.01.2009 року № СФ-000016, видаткова накладна № РН-000016 від 06.01.2009 року та податкова накладна № 27 від 06.01.2009 року. Надалі, 26.11.2009 року на підставі видаткової накладної № РН-У000248 ТОВ «НВГ «Східний Альянс» придбало у ПП «Елліон Біт» металопрокат на суму 79281,60 грн. з ПДВ. На підтвердження цієї господарської операції також було надано суду належним чином оформлені первинні документи: товарно-транспортна накладна, податкова накладна № У0000296 від 26.11.2009 року. Факт оплати за товар, підтверджується банківською випискою від 27.11.2009 року (том 1 аркуші справи 98-127).

На підтвердження товарності зазначеної операції з ПП «Елліон Біт», позивачем також надані докази подальшої реалізації придбаних товарів, що повністю відповідає основній меті господарської діяльності позивача, а саме:отримання прибутку (том 1 аркуші справи 226-245).

Крім того, на підставі договору № 12/К від 07.07.2008 року ПП «Елліон Біт» на замову ТОВ «НВГ «Східний Альянс» виготовило та передало позивачу металоконструкції та креслення до них, вартість яких була сплачена на підставі рахунків № СФ-000018 від 26.01.2009 року на суму 58823,94 грн. з ПДВ, СФ-000020 від 02.02.2009 року на суму 46751,95 грн. з ПДВ, СФ-000021 від 02.02.2009 року на суму 67000,00 грн. з ПДВ. Разом на загальну суму 172 575,89 грн. з ПДВ. До перевірки були надані зазначені договори, рахунки, акти приймання виконаних робіт № ОУ-0000002, № ОУ-000027 та ОУ-00058, податкові накладні № 30 від 26.01.2009 року, № 27 від 02.02.2009 року та № 58 від 02.02.2009 року, банківські виписки про оплату робіт, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні (том 1 аркуші справи 98-127, 226-245, том 2 аркуші справи 1-230).

Товарність зазначеної операції також підтверджується тим, що зазначені металоконструкції були виготовлені на замовлення ЗАТ «Криворожаглострой», і в подальшому поставлені контрагенту по видатковій накладній за № РН-0000001 від 06.01.2009 року (том 1 аркуші справи 226-245).

Стосовно нікчемності здійснених правочинів, суд вважає за необхідно зазначити, що статтею 67 ГК України передбачено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів. Відповідно до ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати внутрішній волі.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, жоден із зазначених правочинів, укладених ТОВ «НВГ «Східний Альянс» з його контрагентами не суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст.219-221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами вільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції помірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Крім того, відповідно до п.140.2 ст.140 ПК України встановлена вимога для того щоб податковим органом були застосовані наслідки недійсності договору, а саме: має бути відповідне рішення суду.

Згідно з ст.10 Закону України від 14.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» передбачені відповідні повноваження ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих ДПІ подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Більш того, ст.61 Конституції України, проголошує принцип індивідуального характеру відповідальності. Тобто, лише особа, винна у вчиненні правопорушення несе відповідальність.

Таким чином, порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 не може являтися доказом відсутності факту здійснення господарських операцій між юридичними особами ТОВ «НВГ «Східний Альянс» та ПП «Елліон Біт».

Пунктом 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Хоча жодним законодавчим актом не передбачений обов'язок платника податків щодо перевірки справжності підписів посадових осіб - контрагентів, дійсності та справжності статутних, облікових ті інших документів, що були видані відповідними державними органами.

Таким чином, позивачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, в тому числі витребувані підтверджуючі податковий статус контрагента документи.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, оглянуті в судовому засіданні первинні документи оформлені належним чином та цілком правомірно використані для підтвердження даних податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, обчислення та сплати податку на прибуток.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх внутрішнього використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат є або дата списання банківських коштів або дата оприбуткування товарів.

По-перше, суд зазначає, що правомірність нарахування валових витрат позивачем підтверджується не тільки, видатковими накладними контрагентів, а і платіжними дорученнями підприємства щодо списання банківських коштів, що не заперечувалось сторонами.

По-друге, згідно з вимогами п.11.2 ст.11 Закону № 334 позивач оприбуткував отримані від контрагентів товари і правомірно нарахував валові витрати.

Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону № 334 валові витрати платника податків повинні бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Крім того, згідно з п.11.2. ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів. Виконуючі вимоги п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону № 334 позивач, при отриманні товарів оприбутковував їх, що є певним та додатковим доказом зазначених валових витрат підприємства.

Крім того, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону № 334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом. У разі коли балансова вартість таких запасів (товарів) на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Керуючись цією нормою Закону, позивачем було збільшено свої валові доходи оприбутковуючи отримані товарно-матеріальні цінності від зазначених контрагентів.

Стаття 138 ПК України містить в собі склад витрат та порядок їх визнання, відповідно п.138.1. - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст.140 і статтею 141 цього кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.10 ст.138 ПК України містить перелік інших витрат, до складу яких включаються: згідно з пп.138.10.2: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона. Таким чином, для включення сум до витрат, достатній лише зв'язок витрат з господарської діяльністю підприємства та наявність відповідних розрахункових документів, підтверджуючих сплату сум.

За таких обставин, всі первинні бухгалтерські документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, надають право на віднесення зазначених сум до складу валових витрат, були надані податковому органу у повному обсязі, що підтверджується їх відображенням в акті перевірки.

Отже, відсутні будь-які підстави для винесення у відношенні позивача податкового повідомлення-рішення № 0001382310 від 20.09.2012 року (податок на прибуток приватних підприємств), а відтак винесене відповідачем рішення є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001392310 від 20.09.2012 року (податок на додану вартість).

По-перше, згідно з висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки ТОВ «НВГ «Східний Альянс» за перевіряємий період на порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон № 168), п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України занизило сплату податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 25 859,00 грн. та за березень 2011 року на суму 52943,00 грн.

Суд не погоджується із висновками податкового органу в частині заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 25859,00 грн. та за березень 2011 року на суму 52943,00 грн. та вважає, що ці доводи не відповідають вимогам чинного законодавства України та матеріалам справи.

Як вбачається із акту перевірки, що на порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 підприємством у складі податкового кредиту враховано ПДВ в сумі - 422013,00 грн. по податковим накладним, які оформлені із порушенням встановленого порядку , а саме: у наведених накладних не вірно зазначено податковий номер покупця ТОВ «НВГ «Східний Альянс».

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168 зазначене, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Оглянуті в судовому засіданні оригінали податкових накладних від 09.03.2011 року № 0000250/014, від 09.03.2011 року № 0000251/014, від 11.03.2011 року № 0000263/014, від 12.03.2011 року № 0000267/014, від 14.03.2011 року № 0000270/014, від 17.03.2011 року № 0000280/014, від 18.03.2011 року № 0000286/014, від 21.03.2011 року № 0000294/014, від 22.03.2011 року № 0000304/014, від 28.03.2011 року № 0000330/014, від 29.03.2011 року № 0000336/014, від 31.03.2011 року № 0000352/014 та оригінал свідоцтва платника ПДВ позивача, відповідають встановленим вимогам закону (том 1 аркуші справи 76-97).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що встановлені в акті перевірки порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, а саме врахування у складі податкового кредиту ПДВ в сумі - 422013,00 грн. по податковим накладним, які оформлені із порушенням встановленого порядку (у наведених накладних не вірно зазначено податковий номер покупця ТОВ «НВГ «Східний Альянс ») є помилкою перевіряючих осіб, а тому до уваги судом не береться.

Таким чином, відповідачем не заперечувалось, що висновок перевіряючих про те, що ТОВ «НВГ «Східний Альянс» завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2011 року на суму 422013,00 грн. на підставі отриманих від АТ «УГМК» податкових накладних, зроблений помилково. Зазначені в акті обставини не відповідають дійсності, на що було наголошено платником податку при підписанні акту перевірки, шляхом подання зауважень до нього та копій податкових накладних за березень 2011 року, отриманих від АТ «УГМК». На безпідставність цих висновків було також зазначено у запереченнях до акту, однак, податковим органом ці обставини було проігноровано.

Слід зазначити, що з 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, у зв'язку з чим втратили чинність Закон № 168 та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року.

Пункт 201.1 ст.201 ПК Українр передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена |у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, реєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Отже, у відсутність порушень п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 та кореспондованих з ними норм Податкового кодексу України, підприємством цілком правомірно у складі податкового кредиту враховано ПДВ в сумі - 422013,00 грн. по податковим накладним за березень 2011 року, отриманим від АТ «УГМК».

По-друге, в акті перевірки значиться, що на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України позивачем у складі податкового кредиту за січень 2011 року зайво враховано ПДВ в сумі -25858,67 грн. по податковим накладним , які були отримані від ПП «Елліон-Біт» - 18958,67 грн. та ПП «Ангелон» - 6900,00 грн.

По взаємовідносинам з ПП «Елліон-Біт» враховано наступні податкові накладні: від 02.02.2009 року № 58 на суму ПДВ - 11166,67 грн., в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року під № 35; від 02.02.09 № 27 на суму ПДВ - 7792,00 грн. в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року під № 36.

Про відсутність зазначених порушень при формуванні податкового кредиту позивачем свідчать наступні обставини.

Реальності господарських операцій на підставі укладених договорів позивача з ПП «Елліон Біт», що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними судом вже зазначено вище та не потребує додаткового обґрунтування.

Більш того, з 13.02.2012 року по 15.02.2012 року податковим органом вже була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Науково-виробнича група «Східний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Під час перевірки податківцями встановлено, що позивачем в період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року занизило нарахування податку на додану вартість на суму 18959,00 грн., включивши до податкового кредиту у січні 2011 року податкові накладні від ПП «Елліон Біт» № 58 від 02.02.2009 року на суму 11167,00 грн. та № 27 від 02.02.2009 року на суму 7792,00 грн., чим порушило норми п.6 ст.198 розділу V ПК України. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 21.02.2012 року за № 424/160-34903283 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробнича група «Східний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року», а 05.03.2012 року у відношенні позивача було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000131600 про сплату позивачем 18959,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій - 1 грн.

Позивач не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0000131600 від 05.03.2012 року та оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1270/3861/2012 за позовом ТОВ «НВГ «Східний Альянс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області ДПС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000131600 від 05.03.2012 року у задоволені вимог позивача було відмовлено (том 1 аркуші справи 128-133).

Однак, Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «НВГ «Східний Альянс» було задоволено в повному обсязі. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року по справі № 2а/1270/3861/2012 - скасовано. Адміністративний позов ТОВ «НВГ «Східний Альянс» був повністю задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000131600 від 05.03.2012року (том 1 аркуші справи 134-137).

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України обставини встановлені в адміністративній справі № 2а/1270/3861/2012 є обов'язковими при розгляді цієї справи.

При цьому, заслуговує на увагу суду той факт, що під час розгляду справи в судовому порядку податковим органом не оспорювалась реальність господарської операції ТОВ «НВГ «Східний Альянс» з ПП «Елліон Біт», за результатами здійснення якої ПП «Елліон Біт» видано податкові накладні від 02.02.2009 року № 58 на суму ПДВ 11166,67 грн. та № 27 на суму ПДВ 7791,99 грн.

Таким чином, правомірність включення податкових накладних № 58 від 02.02.2009 року на суму ПДВ 11166, 67 грн. та № 27 від 02.02.2009 року на суму 7791,99 грн., отриманих від ПП «Елліон Біт» не підлягає доказуванню відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України.

Крім того, чинне законодавство не містить положень в частині залежності права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбаних товарів (робіт), на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами вимог ведення бухгалтерського, податкового обліку та господарської діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне певні негативні наслідки саме щодо цієї юридичної особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

По-третє, стосовно правомірності включення податкових накладних, отриманих від ПП «Ангелон» на суму 6900,00 грн., а саме: податкової накладної № 0000011 від 15.01.2010 року на суму 3566,67 грн. та податкової накладної № 0000008 від 12.01.2010 року на суму 3333,33 грн.

Висновок про неправомірність включення зазначених податкових накладних базується на даних експертизи від 10.12.2010 року інших документів стосовно зображення на них підписів від імені директора ПП «Ангелон» ОСОБА_6, однак зазначеної експертизи в якості доказу по справі суду надано взагалі не було.

При цьому, слід зауважити, що жоден закон або іншій нормативно-правовий акт не вимагає від підприємств проведення перевірки справжності підписів контрагентів на первинних та інших документах, проведення почеркознавчих експертиз, а також здійснення інших дій (в тому числі щодо підписання документів від імені ПП «Ангелон» ОСОБА_6 чи третьою особою). Однак, позивачем були здійснені всі заходи щодо перевірки статусу контрагента ПП «Ангелон», повноважень його посадових осіб. Таким чином, на думку суду, позивачем було вжито усіх залежних від нього заходів для перевірки свого контрагента, в тому числі витребувані підтверджуючі податковий статус документи, а в ЄДР були обліковані відповідні дані, в тому числі щодо уповноваженою від ПП «Ангелон» особи - директора ОСОБА_6

Суд вважає неналежним та недопустимим доказом по справі копію допиту свідка ОСОБА_6, оскільки представник відповідача в судовому засіданні не зміг зазначити джерело походження цього документу та не було надано суду його оригіналу (том 3 аркуші справи 10-12).

Оглянуті в судовому засіданні податкові накладні № 0000011 від 15.01.2010 року на суму 3566,67 грн. та № 0000008 від 12.01.2010 року на суму 3333,33 грн. оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. ПП «Ангелон» на момент вчинення господарських операцій із підприємством позивача був зареєстрований у якості юридичної особи, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, яке було видано відповідним податковим органом, що підтверджує право цієї юридичної особи на виписку податкових накладних. Таким чином, ТОВ «НВГ «Східний Альянс» правомірно включило зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту (том 1 аркуші справи 144, 145).

Крім того, документальним підтвердженням реальності господарських операцій, що відбулися між ТОВ «НВГ «Східний Альянс» та ПП «Ангелон» є наступні первинні документи. Позивач, на підставі рахунку № СФ-АУ00008 від 12.01.2012 року перерахував на рахунок ПП «Ангелон» 41400,00 грн. за постачання швелеру. По факту здійснення попередньої оплати ПП «Ангелон» виписало податкові накладні за № АУ 0000008 від 12.01.2010 року та № 0000011 від 15.01.2012 року. На підставі укладеного договору № 1/ПДР від 12.04.2012 року працівниками ПП «Ангелон» були виконані ремонтні роботи в приміщенні офісу позивача. Роботи були прийняті за актом, підписаним обома юридичними особами без зауважень. Оскільки у визначений час швелер, сплачений на підставі рахунку № СФ-АУ00008 від 12.01.2012 року на адресу позивача поставлений не був, на підставі листа № 0030/04 від 30.04.2010 року, керуючись ст.601 ЦК України, зустрічні грошові зобов'язання були зараховані. До податкових накладних № АУ 0000008 від 12.01.2010 року та № 0000011 від 15.01.2012 року були зроблені відповідні коригування (том 1 аркуші справи 144, 145, 212-225, 122-127).

Стосовно податкової накладної, отриманої від ПП «Фріланс», а саме за № 2 від 01.03.2011 року на суму ПДВ 10930,00 грн. На підставі укладеного договору та специфікації до нього позивач придбав у ПП «Фріланс» офісні меблі та обладнання на суму 65580,00 грн. в т.ч. ПДВ - 10930,00 грн. Оплата була призведена у повному обсязі, про що свідчить банківська виписка від 10.03.2011 року, товар отримано.

Таким чином, усі передбачені законодавством та договором вимоги щодо укладення та виконання договору сторони виконали у повному обсязі. ПП «Фріланс», що є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва, отриманого у встановленому законом порядку, була виписана податкова накладна № 2 від 01.03.2011 року та надана покупцеві - ТОВ «НВГ «Східний Альянс». За таких обставин, позивач правомірно врахував її у складі податкового кредиту за березень 2011 року. При цьому, судом не встановлено порушень позивачем при формуванні зазначеного податкового кредиту вимог п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України на які посилається контролюючий орган.

Розглядаючи правомірність нарахування податкового кредиту позивачем згідно податкових накладних отриманих від зазначених підприємств-контрагентів позивача необхідно керуватись нормами Закон № 168, що був діючим на момент виникнення права позивача на податковий кредит та п.198.1, п.198.2, 198.3 ПК України, чинного з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Водночас вказані норми кореспондуються з нормами п.198.3 ст.198 ПК України.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (дійсним на момент її виписки), зі змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 469 від 08.10.1998 року, № 311 від 02.08.2001 року та № 244 від 30.06.2005 року, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Стаття 9 Закону № 168 передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковими органами.

Отже, правомірність нарахування податкового кредиту підтверджується нормами перелічених законів. ТОВ «НВГ «Східний Альянс» перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість з 20 квітня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100116880, виданого 20.05.2008 року, позивач має індивідуальний податковий номер -349032812062 та на підставі зазначених первинних документів та отриманих належним чином складених податкових накладних від контрагентів правомірно сформувало податковий кредит у визначений період, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001392310 від 20.09.2012 року (податок на додану вартість).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000341710 від 20.09.2012 року (податок на доходи фізичних осіб).

На думку суду, має місце порушення позивачем п.173.3 ст.173 п.п.168.1.2 п.168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 абзацу «а» п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, а саме: підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн., з суми доходу отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

Так, відбулася угода придбання автомобілю у фізичної особи. При цьому, під час продажу фізичною особою самостійно сплачений податок з доходу фізичних осіб, що підтверджується копією квитанції (том 1 аркуші справи 146, 147, 246, 247).

Згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2011 року № 1КА ТОВ «НВГ«Східний Альянс» придбано у фізичній особі ОСОБА_7 легковий транспортний засіб «Шкода Супер Б». Ціна транспортного засобу згідно договору складала - 136000,00 грн. При цьому, податок на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. податковим агентом (ТОВ «НВГ«Східний Альянс») перераховано до бюджету не було.

Відповідно п.173.3 ст.173 ПК України, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента.

Тобто, у даному випадку податковим агентом є позивач - ТОВ «НВГ«Східний Альянс», а відтак сплачувати відповідний податок до бюджету повинен саме позивач, а ні фізична особа ОСОБА_7

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 розділу І ПК, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), само зайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно п.18.1 ст.18 розділу І цього кодексу, податковим агентом визначається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з п.п.162.1.2 п.162.1 ст.162 розділу IV ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент, а саме: ТОВ «НВГ«Східний Альянс».

Відповідно до п.173.1 ст.173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п.167.2 ст.167 цього Кодексу.

Згідно з п.167.2 ст.167 ПК України ставка цього податку становить 5 відсотків бази оподаткування доходу.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платники податку зобов'язані сплачувати податки та збори в строках та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України передбачене, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п.164.2.4 п.164.2 ст.164 ПК України до загально місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням ст.173 Кодексу.

Абзацом а п.176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час виплати за її рахунок.

Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Таким чином, на порушення п.173.3 ст.173, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168, абзацу а) п.176.2 ст.176 ПК України позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1360,00 грн. з суми доходу отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000341710 від 20.09.2012 року (податок на доходи фізичних осіб), винесене відповідачем у відношенні ТОВ «НВГ«Східний Альянс» є правомірним, а відтак вимоги в цій частині позивача є необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, висновки відповідача під час проведення перевірки позивача є лише частково обґрунтованими, відносно лише податкового повідомлення-рішення № 0000341710 від 20.09.2012 року (податок на доходи фізичних осіб) стосовно порушень з боку ТОВ «НВГ Східний Альянс».

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого урядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001382310 від 20.09.2012 року (податок на прибуток приватних підприємств) та № 0001392310 від 20.09.2012 року (податок на додану вартість), а тому вони підлягатимуть скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2012 року № 0001382310 та № 0001392310, прийняті Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс» на підставі акту перевірки від 06.09.2012 року № 964/223/34903283.

В решті позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс», відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича група «Східний Альянс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1430,66 (одна тисяча чотириста тридцять гривень шістдесят шість копійок) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі 13 листопада 2012 року.

СуддяА.А. Лагутін