Ухвала суду № 27472746, 07.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року справа №2а/0570/10637/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

при секретарі Газарян А.В.

з участю представника позивача Чебаненко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/10637/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів задля працевлаштування необхідної кількості інвалідів. Невиконання передбаченого законодавством нормативу працевлаштування інвалідів тягне за собою адміністративно-господарські санкції та нарахування пені.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь суддів-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань, останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до ст.ст.3,17 Кодексу адміністративного судочинства України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII).

КП «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» - є юридичною особою, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ 03328267), знаходиться за юридичною адресою: 84601, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 51.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів КП «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» за 2011 рік № 10-ПІ від 10.02.2012 року, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 379 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 13, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 15 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 10201 грн 50 коп осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 26916 грн. 88 коп, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 53833 грн 78 коп (а.с. 8).

У зв'язку з несплатою КП «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» адміністративно - господарських санкцій Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало підприємству пеню в сумі 1260 грн 09 коп за період з 16.04.2012 року по 10.08.2012 року.

КП «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління Горлівської міської ради» протягом 2011 року регулярно щомісяця надавало звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Горлівського міського центру зайнятості.

Окрім того, відповідачем подавалися оголошення до засобів масової інформації - газет «Кочегарка» та «Вечірня Горлівка» щодо запрошення інвалідв на роботу (а.с.30-32). Колегія суддів вважає, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості надавалась вчасно протягом 2011 року.

Доказів відмови підприємства у працевлаштуванні інвалідів за 2011 рік суду не надано.

Таким чином, відповідач вжив передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів, інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

На відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача в ході розгляду справи надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53833,78 грн за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 1260,09 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/10637/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/10637/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 12 листопада 2012 року.

Головуючий суддя: Бишов М.В.

Судді: Шальєва В.А.

Компанієць І.Д.