Ухвала суду № 27472547, 09.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року справа №2а/1270/6576/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/6576/2012 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092200 від 04.07.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.08.2012 року звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 04.07.2012 року, у зв'язку з невідповідністю висновків акту перевірки дійсним обставинам.

В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом в порушення норм чинного законодавства при визнанні факту надання позивачем всіх первинних документів, зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту. На думку позивача такий висновок був зроблений на підставі акту Ленінської МДПІ у м.Луганську про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами підприємства за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000092200 від 04.07.2012 року про визначення зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20287,00 грн., за штрафними санкціями 5072,00 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Державне відкрите акціонерне товариство «Стахановпромтранс» (далі по тексту - ДВАТ «Стахановпромтранс») зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 18.10.1996 року за № 13921200000000644, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 24, 25). Позивач перебуває на податковому обліку в Стахановській ОДПІ Луганської області з 24.05.1994 року за № 48Р, як платник податку на додану вартість.

Відповідач - Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

20 червня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДВАТ «Стахановпромтранс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Іріда» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 20.06.2012 року складено акт № 76/22-00179364 (а. с. 26-40).

За висновками акту перевіркою виявлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 20287,00 грн..

Зазначена перевірка була проведена у зв'язку з ненаданням ДВАТ «Стахановпромтранс» в повному обсязі документів, зазначених в листі на ім'я голови правління ДВАТ «Стахановпромтранс» від 14.05.2012 року № 2661/10/22 (а. с. 143).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на запит Стахановської ОДПІ Луганської області від 14.05.2012 року, позивач листом від 22.05.2012 року № 03-53, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «НВФ «Іріда», були надані договір поставки, специфікації, видаткові та податкові накладні, товарно - транспорті накладні, реєстр отриманих та виданих накладних, платіжні доручення та інші документи податкової та бухгалтерської звітності (а. с. 146).

В ході проведення перевірки ДВАТ «Стахановпромтранс» податковим органом були використані дані акту перевірки Ленінської МДПІ в м.Луганську від 23.03.2012 року № 347/23-37057419 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Метастіл», ТОВ «Гарбол» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року та з ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (а. с. 149-154). В результаті такої перевірки встановлено, що господарські операції між ТОВ «НВФ «Іріда» та ДВАТ «Стахановпромтранс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій та наявності матеріально - технічної бази. Такий висновок зроблено на підставі того, що контрагент ТОВ «НВФ «Іріда» по ланцюгу постачання, а саме ПП «Д.С.Л.», має ознаки фіктивності, зареєстрований на підставну особу та за юридичною адресою не знаходиться, а тому податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «НВФ «Іріда», є недійсними, не підтверджують реальність проведених господарських операцій з ДВАТ «Стахановпромтранс».

На підставі акту перевірки від 20.06.2012 року № 76/22-00179364 Стахановською ОДПІ Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 04.07.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 25359,00 грн., у тому числі за основним платежем - 20287,00 грн., за штрафними санкціями - 5072,00 грн. (а.с. 41, 147).

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «НВФ «Іріда» 09.06.2011 року було укладено договір поставки № 090601, згідно якого ТОВ «НВФ «Іріда», як продавець, зобов'язується передати у власність ДВАТ «Стахановпромтранс», а ДВАТ «Стахановпромтранс», як покупець, прийняти і оплатити товар, найменування, кількість, ціна якого визначено в специфікаціях. Крім того, 25.10.2011 року між зазначеними вище підприємствами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 09.06.2011 року (а.с. 42-43, 44).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки від 09.06.2011 року, ТОВ «НВФ «Іріда» на адресу позивача були поставлені накладки, костилі путьові, клеми з болтами, шпали дерев'яні, колодки тормозні, кількість та ціна яких визначені в специфікаціях № 1-4 (а.с. 45-48). Продавцем були виписані податкові накладні, які заповнені та зареєстровані дотриманням вимог Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 49-54).

Розрахунки з постачальником ТОВ «НВФ «Іріда» позивачем були проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1117 від 11.10.2011 року на суму 27900,00 грн., № 1163 від 18.10.2011 року на суму 15000,00 грн., № 1182 від 26.10.2011 року на суму 39762,00 грн., № 1183 від 26.10.2011 року на суму 39060,00 грн. (а.с. 55-58).

Відповідно до товарно - транспортних накладних № 50 від 13.10.2011 року, № 52 від 11.10.2011 року, № 51 від 17.10.201 року , від 08.10.2011 року, 02.10.2011 року, 26.10.2011 року перевезення матеріалів зі складу продавця здійснювалось автотранспортом ДВАТ «Стахановпромтранс» (а.с. 60 - 67).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в ході проведення перевірок ДВАТ «Стахановпромтранс» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, оскільки під час передачі товару ТОВ «НВФ «Іріда» були виписані видаткові накладні № ИД-1710001 від 17.10.2011 року, № ИД-1710002 від 17.10.2011 року, № ИД-131000 від 13.10.2011 року, № ИД-2710003 від 27.10.2011 року, № ИД-2510002 від 25.10.2011 року, № ИД-2610011 від 26.10.2011 року, № ИД-2610010 від 26.10.2011 року, № ИД-2710004 від 27.10.2011 року, наявність яких на час перевірки податковим органом не заперечується (а.с. 68-75).

Крім того, отримання матеріалів від ТОВ «НВФ «Іріда» на складі покупця ДВАТ «Стахановпромтранс» підтверджується долученими до матеріалів справи приходними ордерами (а.с. 76-83). Поставлені товари в подальшому були використані ДВАТ «Стахановпромтранс» в своїй господарській діяльності, а саме для ремонту залізно-дорожніх колій, що підтверджується вимогами про надання матеріалів під звіт та звітами про використання матеріалів на відповідних дільницях колії (а.с. 84-100, 101-130).

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що факт відсутності контрагента ПП «Д.С.Л.» за юридичною адресою та неможливість у зв'язку з цим провести його перевірку, є підставою для визнання угоди, укладеною між ним та позивачем, нікчемною.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому як першої так й апеляційної інстанцій.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що взаємовідносини між позивачем ДВАТ «Стахановпромтранс» та його контрагентом ТОВ «НВФ «Іріда» з постачання товарно - матеріальних цінностей мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000092200 від 04.07.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/6576/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/6576/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін