Постанова № 274709, 06.11.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2006 року

Справа № 2-11/9085-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Градової О.Г.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

3- особи - Міністерство транспорту та зв'язку України - не з'явився

Департамент розвитку і координації систем транспорту і зв'язку - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 07.09.-08.09.2006 у справі №2-11/9085-2006

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул.К.Маркса, 108, місто Дніпропетровськ, 49602)

Кримська дирекція залізничних перевезень державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Павленка, 34, місто Сімферополь, Автономна

Республіка Крим,95006)

до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, місто Керч,98312)

3-тя особа-Міністерство транспорту та зв'язку України (пр. Перемоги, 14, місто Київ 135,01135)

про стягнення 1724923,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-08.09 2006 року (суддя Цикуренко А.С.) у справі №2-11/9085-2006 у позові Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (Кримської дирекції залізничних перевезень) до Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт”, 3-тя особа- Міністерство транспорту та зв’язку України в особі Департаменту розвитку і координації систем транспорту і зв’язку про стягнення 1724923,17 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство „Придніпровська залізниця” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, оскільки вищезгадане рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 23.10.2006 була оголошена перерва до 25.10.2006.

Ухвалою від 25.10.2006 справа була відкладена на 30.10.2006.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Сторони надали клопотання про розгляд справі без участі своїх представників. Сторони не скористувались своїм процесуальним правом у справі на участь своїх представників в засіданні суду апеляційної інстанції. Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін, що не з'явились.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а також проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесенні оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи та на підставі встановлених в них фактичних обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Придніпровська залізниця” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2002 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та Державним підприємством „Керченський морський торговельний порт" укладений договір №ПР/4ТХ-02-451/НЮ-1417п про порядок оплати послуг залізничного транспорту за перевезення вантажів та надання додаткових послуг (з доповненнями від 18.07.2003, 22.03.2004, 09.04.2004, 25.06.2004, протоколом розбіжностей від 05.06.2004).

Предметом договору є надання позивачем послуг, пов'язаних з обробкою вагонів з зовнішньоторговельними, транзитними вантажами, по яким відповідач виступає одержувачем або відправником за дорученням вантажовласника, та з господарськими вантажами Порту, та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно пункту 2 договору Порт зобов'язується пред'являти у визначні терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажі вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Порта та надавати Порту додаткові послуги пов'язані з перевезенням вантажів.

Відповідно до пункту 3.1 договору плата за перевезення, додаткові збори, користування вагонами послуги та розмір штрафів визначається Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом №1, з урахуванням коефіцієнтів оголошених Укрзалізницею, калькуляціями, наказом Міністерства транспорту України №53 від 02.02.1999 „Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць", наказами начальника залізниці та іншими нормативно-правовими актами і документами.

Між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та Державним підприємством „Керченський морський торговельний порт" 15.06.2004 (05.03.2005) укладено договір №ПР/МД-4м/2-04/НЮ 3679дч про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Керч-Порт Придніпровської залізниці з протоколом розбіжностей від 30.07.2004.

Предметом договору є наступне : позивач здає/приймає, а відповідач приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського (річкового), залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або для його контрагентів.

Позивач і відповідач зобов'язуються дотримуватися технології робіт з приймання і видачі всіх вантажів, викладеної у цьому договорі та в Єдиному технологічному процесі роботи Станції і Порту, з питань планування, інформаційного забезпечення, узгодження навантаження, розвантаження вагонів, інших питань, пов'язаних з технологією роботи.

У квітні 2006 на адресу відповідача поступав вантаж у вагонах і контейнерах - вугілля, кокс, гематит, феросиліцій.

За спірний період, мало місце накопичення вагонів на шляхах ст.Керч-Порт.

Згідно п.8,9,10 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, про затримку навантажених вагонів і контейнерів на станціях підходу з вини вантажовласника (порту) залізницею (Кримською дирекцією ж/д перевезень) видані накази, порту передані повідомлення, станціями затримки складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23А, а на станції призначення Керч-Порт складені акти загальної форми ГУ-23.

Відповідно до пункту 12 Правил, у загальний час, за яке відповідачу нарахована плата за користування, включений час затримки вагонів на підходах і час знаходження їх безпосередньо на під'їзному шляху порту під вивантаженням.

Відповідно до пункту 7.1 договору №ПР/МД-м4/2-04/НЮ-3679дч від 05.03.2005 з протоколом узгодження розбіжностей від 30.07.2004 вагони, які з вини порту недозаявлені до добової норми вивантаження і простоюють на ст. Керч - Порт і на підходах до неї в «покинутих»потягах в очікуванні подачі в порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами, зберігання і охорону вантажу в них.

Відповідно до пункту 3.2 договору про порядок оплати послуг залізничного транспорту за перевезення вантажів і надані додаткові послуги №ПР/4ТХ-02-451/НЮ-1417п від 14.11.2002 у міру виконання перевезення і надання послуг портом вноситься збір за зберігання вантажу.

Позивач вважав, що відповідач порушив вищезгадані нормативні документи та умови договорів, з 12.04.2006 нарахував суму заборгованості Порту по сплаті збору за зберігання вантажу у вагонах і контейнерах тих, що простоюють на станції призначення Керч-Порт і на підходах - ст.Джанкой і Керч у розмірі 580 966,60 грн., а також 1 459 473,40 грн. плати за користування вагонами.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що добова норма вивантаження не була встановлена, тобто сторонами вона не узгоджена. На підставі даного висновку суд не погодився з затвердженням позивача, щодо розміру добової норми вивантаження у кількості 340 вагонів.

Проте з даними висновками суду першої інстанції судова колегія апеляційного суду не може погодитись на підставі наступного.

Відповідно до пункту 3.2 договору про порядок оплати послуг залізничного транспорту за перевезення вантажів і надані додаткові послуги №ПР/4ТХ-02-451/НЮ-1417п від 14.11.2002 у міру виконання перевезення і надання послуг портом вноситься збір за зберігання вантажу.

Суд першої інстанції порушуючи норми статті 43 Господарського процесуального кодексу України, дав неправильну оцінку наданим сторонами документам про кількість вивантажених вагонів порту в квітні 2006, прийшовши до помилкового висновку про перевищення залізницею плану завезення вантажів в порт в спірний період.

Фактично, на квітень 2006 з урахуванням додатково погоджених портом об'ємів, план відвантаження склав 5071 вагон, при цьому відвантаження відправниками на адресу порту склало 4 420 вагонів за місяць. Внаслідок чого, план завезення в квітні 2006 залізницею (перевищений) не був.

Згідно «Правил експлуатації, планомірного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав», затверджені Протоколом наради уповноважених представників залізничних адміністрацій держав-учасників СНД і Балтії 24.05.1996 у місті Москві, регламентують взаємостосунки по експлуатації вагонів приналежності залізничних адміністрацій і розрахункам за їх користування при знаходженні цих вагонів на території інших залізничних адміністрацій, і не встановлюють порядок взаємостосунків і відповідальність між залізничними адміністраціями і вантажовідправниками, вантажоодержувачами.

Пункт 1.25 вказаних Правил, визначає причини можливої відмови в прийомі вагонів на стиках між залізничними адміністраціями, у тому числі «вагонів, пред'явлених понад погоджені розміри добового плану». В даному випадку добовим планом є план обміну поїздів по стику між залізничними адміністраціями, який визначається пропускною спроможністю залізничної ділянки і не має відносин до плану завезення транзитних, експортних вантажів в порти.

Чинячи висновок про неможливість встановити міру відповідальності відповідача через неузгодження між позивачем і відповідачем добової норми вивантаження, суд необгрунтовано не взяв до уваги умов договору від 15.06.2004 (05.03.2005) з протоколом узгодження розбіжностей від 30.07.2004 і Єдиний технологічний процес (ЄТП) роботи станції і Порту.

Згідно пункту 4.4.договора: «Норма вивантаження на кожні доби встановлюється змінно-добовим планом, який складається на підставі погоджених об'ємів завезення вантажу на місяць, виходячи з наявності вагонів в порту, на станції і на підходах до неї рівномірно протягом доби в розмірі не більш переробляючої здатності вантажних фронтів з урахуванням роду вантажу згідно ЄТП роботи станції і порту».

Станцією Керч-Порт змінно-добовий план узгоджувався відповідно до вказаного пункту, не більше 340 вагонів. Переробляюча здатність вантажних фронтів порту по навалювальних вантажах - 340 вагонів в доба, визначена ЄТП і доповненням № 1 до договору №ПР/МД-м4/2-04/НЮ-3679дч від 05.03.2005, прийнятим в редакції порту відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крім у справі № 2-14/3015-2005 від 08-22.02.2005.

При цьому, як видно з таблиці планування і вивантаження в квітні 2006, наданої в суд Портом, навіть при добовому плані завезення 199 вагонів (починаючи з 17.04.2006), змінно-добовий план відповідачем встановлювався в розмірах менших, ніж план завезення, і фактичне вивантаження складало менше ніж план завезення.

Судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду з урахуванням вимог апеляційної скарги призначила проведення звірки розрахунків між позивачем і відповідачем по платі за користування вагонами і по збору за зберігання вантажів згідно визначення від 25.10.2006.

Згідно наданого акту звірки між сторонами, відповідачем визнана плата за користування вагонами в сумі 265449,77 грн. і 234550,23 грн. - сума збору за зберігання вантажу.

Окрім цієї вимоги позивача підтверджуються договорами, актами затримки вагонів в квітні 2004, актами загальної форми ст. Керч - Порт, накопичувальними картками, повідомленнями про затримку вагонів, розрахунком.

Враховуючи висловлене, судова колегія прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції не в повному об'ємі з'ясовані обставини по справі, внаслідок чого прийнято незаконне рішення про відмову в позові в повному об'ємі.

При даних обставинах судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Придніпровська залізниця” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-08.09.2006 у справі № 2-11/9085-2006 змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт” ( р/р 26008019089 Кримська філія АБ „ЕКСПРЕС-БАНК” місто Сімферополь, ОКПО 01125554, МФО 384674,місто Керч, вул. Кирова,28) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (р/р 26006000012 в Дніпропетровській філії АБ „Експрес-Банку”, МФО 306964, код ЕДРПОУ 01073828, ОКПО 01073828,місто Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, 49600)- 500 000 грн. основного боргу, у тому числі 265449,77 грн. плата за користування вагонами, 243550,23 грн. збір за зберігання вантажу, 7569,25 грн. судових витрат і 8621,60 грн. держмита за апеляційне оскарження.

Доручити видати наказ господарському суду Автономної Республіки Крім.

В решті частини позову –відмовити.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді О.Г. Градова

І.В. Черткова