Рішення № 27470258, 08.11.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/12008/2012

2/412/4884/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Браги А.В.,

при секретарі -Стець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2012 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник позивача із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві послався на те, що 30 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 014/1969/2/16560, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 118 000, 00 доларів США, зі із сплатою відсотків в розмірі 12,50% річних, строком користування до 29 травня 2028 року. Відповідно до зазначеного кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів. Оскільки відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконує, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості, яка станом на 13 серпня 2012 року складає 172 740,64 доларів США, що по курсу НБУ станом на 13 серпня 2012 року еквівалентно 1 380 715,93 гривень. Також представник позивача просив суд покласти на відповідача судові витрати (а. с. 4-6).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Також в заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», як кредитором, правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір № 014/1969/2/16560, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 118 000, 00 доларів США. В свою чергу, відповідач зобов'язався повернути кредит до 29 травня 2028 року, здійснюючи щомісячно частково погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів до 15 числа кожного місяця, як це передбачено графіком платежів. За умовами вказаного договору за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Дані обставини підтверджуються копією зазначеного кредитного договору та графіком погашення кредиту, наявними в матеріалах справи (а.с.10-14).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки з фізичною особою №014/1969/2/16560/1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстром № 1658, відповідно до п. 1.2 якого, предметом іпотеки є нерухоме майно: домоволодіння, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 (а.с.18-22).

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, що підтверджується копією заяви-анкети про надання споживчого кредиту №289, наявною в матеріалах справи (а.с.32-33).

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач істотно порушив умови кредитного договору, своєчасно не сплативши чергові платежі.

24 жовтня 2008 року, позивачем отримано заяву відповідача за вх. № 12.0.1/53, відповідно до якої відповідач визнавав заборгованість та висловив прохання про надання відстрочки по кредитному платежу строком на один місяць, після закінчення якого проводився всього один платіж сума якого була меншою за мінімальний (а.с.37).

Крім того, 12 лютого 2009 року відповідачем за вх. № 12.1.0/46 було надано клопотання, відповідно до якого останній визнав заборгованість за кредитним договором та зобов'язувався погасити заборгованість в повному обсязі за рахунок реалізації предмету іпотеки (а.с.36).

23 лютого 2010 року, в зв'язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору та несплатою обов'язкових платежів, позивачем відповідачу було відправлено засобами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта»повідомлення - вимогу про порушення основного зобов'язання по кредитному договору від 22 лютого 2010 року за вих.№12.1.0/104, в якій позивач вимагав дострокового виконання порушеного відповідачем зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк. Факт отримання вказаного повідомлення підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про вручення відповідачу 25 лютого 2010 року (а.с.34-35). Втім, відповідачем, всупереч діючому законодавству, кредитному договору, зобов'язання не були виконані.

У зв'язку з цим, позивач був змушений звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на договір іпотеки, відповідно до п. 5.4 договору іпотеки, згідно з яким, сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

18 березня 2010 року, приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки №014/1969/2/16560/1 від 30 травня 2008 року (а.с.38).

Судом встановлено, що 27 червня 2012 року, старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та відповідно припинення чинності арешту майна відповідача, в зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулись (а.с.48).

Таким чином погашення боргу ОСОБА_1 за кредитним договором не відбулося.

У зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед банком, станом на 13 серпня 2012 року становить 172 740,64 доларів США, що по курсу НБУ станом на 13 серпня 2012 року еквівалентно 1 380 715,93 гривень. Дана сума заборгованості складається з 116 033,32 доларів США (або 927 454,33 гривень) -заборгованість по тілу кредиту, 21 687,53 доларів США (або 173 348,43 гривень) - заборгованості по відсоткам за фактичне користування кредитом, 14 435,89 доларів США (або 115 386,07 гривень) - пеня за прострочення сплати кредиту, 20 583,90 доларів США (або 164 527,11 гривень) - пеня за прострочення сплати відсотків. Дані обставини підтверджуються детальним розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи (а.с.8-9).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище кредитного договору, договору іпотеки, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до норм ст.ст. 3, 6, 11, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, договір поруки, які обов'язково укладаються в письмові формі (ст.ст. 553, 1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Нормою ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня, штраф (ст. 549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України, під пенею розуміється грошова сума, яку боржник має передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання, що встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п. 5.6. кредитного договору, відповідач, як позичальник, зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, у разі невиконань або неналежного виконання Позичальником та/або третіми особами умов кредитного договору та/або договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Пунктом 9.1. кредитного договору передбачена пеня у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк», приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № 014/1969/2/16560 від 30 травня 2008 року та договору іпотеки № 014/1969/2/16560/1 від 30 травня 2008 року із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 116 033,32 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 927 454,33 гривень -заборгованість по кредиту, 21 687,53 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 173 348,43 гривень -несплачені відсотки за користування кредитом, відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України, суд зменшує розмір пені за прострочення сплати кредиту до твердої в сумі, що дорівнює -7 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 55 930,00 гривень, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зменшує розмір пені за прострочення сплати по відсоткам до твердої в сумі, що дорівнює -7 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 55 930,00 гривень. Всього стягненню за кредитним договором підлягає сума у розмірі 1 212 662,76 гривень.

Приймаючи таке рішення, щодо зменшення пені до твердої суми, суд виходив з того, що у відповідності до ст. 258 ЦК України, позовна давність, щодо стягнення неустойки (пені, штрафів) встановлена в один рік. З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що пеня нараховувалась з січня 2010 року, що свідчить про часткове пропущення строку позовної давності, що у відповідності до ч. 3 ст.551 ЦК України, вказує на наявність істотних обставин, що зумовлює необхідність у зменшенні розміру такої пені.

Стосовно тверджень представника позивача про ненадання відповідачем укладених договорів страхування від предмету іпотеки та життя відповідача, враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин, а також, приймаючи до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору, позивачу надано право самостійно сплатити страхування позивача від таких ризиків з подальшим відшкодуванням даних витрат, суд не може приймати такі доводи в якості належних підстав для задоволення вимог позивача про дострокове стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 219,00 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.3).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 629, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, суд -

ВИРІШИВ:

Позов, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором № 14/1969/2/16560 від 30 травня 2008 року в сумі 1 212 662,76 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»судовий збору в розмірі 3 219,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : А.В. Брага