Ухвала суду № 27468229, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-2644/12/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 № 0000150260 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 858 744 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року позивач звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало на правомірність включення ним до валових витрат сум, що були списані відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», і на помилкове тлумачення відповідачем пункту 21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. У письмових запереченнях проти адміністративного позову СДПІ, з посиланням на висновки, що були зроблені за результатами перевірки Підприємства, стверджувала про законність податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Підприємство подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.06.2009 у справі № 14/126/09 з Підприємства на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягало стягненню 5053910 грн. боргу за спожитий природний газ за договором № 06-07-1291 ТЕ-22, а також 2030041 грн. інфляційних, 315617 грн. річних і 441498 грн. пені; загальна сума - 7841066 грн. Підприємство частину боргу сплатило; решта суми -3110353 грн. була віднесена до валових доходів у 3 кварталі 2009 року.

За рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2010 (з урахуванням ухвали від 11.05.2010) у справі № 17/2/10 з Підприємства на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Миколаївської філії Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягало стягненню:

1) за договором № 08-09/ТЕ/-36-4681331,96 грн. боргу, 422879,55 грн. інфляційних, 121176,44 грн. річних і 30000 грн. пені. Всього -5255387,95 грн.

2) за договором № 08-09/БО/-36 -6265130,80 грн. боргу, 435859,44 грн. інфляційних, 177888,30 грн. річних і 30000 грн. пені. Всього -6908878,54 грн.

Загальна сума за рішенням -12164266,49 грн. (ар. с. 62-64).

Суму боргу за цим судовим рішенням (4681332 грн. і 6265131 грн., всього 10946463 грн.) Підприємство включило до валових доходів у 1 півріччі 2010 року.

Як пояснили представники позивача, збільшення валових доходів на загальну суму 14056816 грн. (3110353 грн. + 10946463 грн.) було здійснено на підставі підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон № 334).

З 05.03.2012 по 10.04.2012 СДПІ здійснила планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої склала акт № 10/26/31319242 від 18.04.2012 (надалі - акт).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки СДПІ про порушення Підприємством пункту 21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є обґрунтованими, тому підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 № 0000150260 відсутні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», Податкового кодексу України.

Крім того колегія суддів зазначає наступне.

На підставі Закону України від 12.05.2011 № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», відповідно до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894, згідно з протоколами від 21.11.2011 № 1 і № 2 позивач списав кредиторську заборгованість, в тому числі за вказаними вище судовими рішеннями,в сумі 17035452,42 грн. (згідно з даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2011).

Пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлений порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу. Так, платник податку -продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (іі частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду сторони договору досягають згоди щодо списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом).Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Позивач вважає, що списання заборгованості прирівнюється до її погашення (за аналогією закону), оскільки згідно з підпунктом 14.1.152 пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

На підставі вказаної норми Підприємство збільшило валові витрати 4 кварталу 2011 року на 10858744 грн. Ця сума є заборгованістю за спожитий природний газ (станом на 01.01.2011): 2084029,93 грн. + 4681331,96 грн. + 6265130,80 грн., за вирахуванням сум ПДВ.

На сторінках 23-24 акта вказано, що віднесення Підприємством до складу валових витрат суми 10858744 грн. списаної кредиторської заборгованості (декларація за 2-4 квартали 2011 року) є порушенням пункту 21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. 04.05.2012 СДПІ склала податкове повідомлення-рішення № 0000150260, яким, з посиланням на пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, зменшила Підприємству суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10959046 грн. (з яких 100302 грн. - в зв'язку із іншими порушеннями, наявність яких не заперечується позивачем в межах цієї справи).

Згідно з абзацом 8 пункту 21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

На думку апелянта, наявність у цій нормі сполучника «та» вказує, що вона встановлює відсутність податкових наслідків у випадку, коли відбувається списання певних сум одночасно як за положеннями пункту 21, так і за положеннями Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Колегія суддів критично ставиться до цих тверджень апелянта з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» встановлено, що списанню, зокрема, підлягає заборгованість за природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (підпункт 2.1.1 пункту 2.1); заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 2.2). Одночасно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»(12.05.2011) був прийнятий Закон України № 3320-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії». Цим Законом підрозділ 10 розділу ХХ був доповнений пунктом 21, який передбачає списання податкового боргу, грошових зобов'язань, реструктуризованих сум податків та зборів, неузгоджених грошових зобов'язань та пені, розстрочених податкових зобов'язань. Окремо у пункті 21 вказано про списання сум за Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яка є заборгованістю перед кредиторами. Оскільки певна сума не може бути одночасно кредиторською заборгованістю і податковим боргом (або грошовим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України), колегія суддів відхиляє довід позивача як хибний.

Крім того, згаданим вище Законом України від 12.05.2011 № 3320-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» підрозділ 4 розділу ХХ Податкового кодексу України був доповнений пунктом 22 такого змісту: «22. Норми статей 135, 159, 192 та пункту 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Як вказано вище, збільшення валових витрат позивач обґрунтував саме пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі № 2а-2644/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян