Ухвала суду № 27467253, 08.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/3810/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, першого відповідача - Радченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-1870/3810/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі по тексту - Конотопська МДПІ Сумської області ДПС, перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі по тексту - ГУДКСУ в Сумській області, другий відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, прийнятої судом, просив суд :

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.05.2012 року № 000461711 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9406,67 грн. та штрафними санкціями у сумі 2351,67 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 76068,00 грн., за червень 2011 року в розмірі 93947,00 грн., за липень 2011 року в розмірі 77167,00 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 6052,00 грн., а всього 253234,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 2220,82 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року по справі № 2а-1870/3810/12 позовні вимоги ОСОБА_3 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000461711 від 14 травня 2012 року, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9406 грн. 67 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2351 грн. 67 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 253234 (двісті п'ятдесят три тисячі двісті тридцять чотири) грн. в тому числі за травень 2011 року 76068 грн., за червень 2011 року в сумі 93947 грн., за липень 2011 року 77167 грн., за жовтень 2011 року в сумі 6052 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2220 грн. 82 коп.

Перший відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року по справі № 2а-1870/3810/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.14.1.179 п.14.1 ст.14, п.200.1, пп. «а» п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилаючись на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «ВКФ «Колосс», стверджує про нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначив про відсутність у ТОВ «ВКФ «Колосс», згідно даних податкової звітності, трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність підприємства за юридичною адресою; недекларування ним податкових зобов'язань, що виникли за результатами відносин з позивачем. З огляду на викладене, вказує на безпідставність віднесення позивачем сум за результатами відносин з вказаним контрагентом до складу податкового кредиту жовтня 2011 року (9406,67 грн.), а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення № 000461711 від 14.05.2012 року про донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов`язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та скасуванню не підлягає.

Пояснив, що станом на 06.06.2012 року за позивачем обліковувалась бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 258234 грн. З метою перевірки наявності або відсутності підстав для відшкодування з бюджету даної суми Конотопською МДПІ було направлено запити на проведення зустрічних перевірок постачальників ФОП ОСОБА_3 На даний час до Конотопської ОДПІ не надійшли всі відповіді по надісланим запитам, у зв'язку з чим ланцюги постачання ФОП ОСОБА_3 досліджені по податкових деклараціях за травень, червень, липень та жовтень 2011 року лише частково і при цьому в деяких ланцюгах наявні обставини, які свідчать про ризиковість підприємств-постачальників, що, у свою чергу, позбавляє першого відповідача можливості прийняти рішення про підтвердження або не підтвердження заявленої позивачем бюджетного відшкодування ПДВ по вказаних податкових деклараціях. З огляду на викладене, вважає, що підстави для відшкодування позивачеві з бюджету суми в розмірі 258234 грн. відсутні.

Представник першого відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року по справі № 2а-1870/3810/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Ствержує, що позивачем своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу податкового кредиту суми, сплачені у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «ВКФ «Колосс», на підставі повного пакету належним чином оформлених первинних документів. Вказує на те, що на час здійснення господарських операцій з позивачем зазначений контрагент був належним чином зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відтак, віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з ТОВ «ВКФ «Колосс» є обґрунтованим. Вважають, що викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджені жодними доказами. За таких обставин, вважає висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами безпідставними та хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню. Крім того, вказує на відсутність підстав для відмови у відшкодуванні з бюджету заявленої позивачем суми ПДВ у розмірі 258234 грн., яка за результатами перевірки є підтвердженою.

Представник другого відповідача в судове засідання не прибув, другий відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що другий відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника другого відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість (а.с.9,10).

При поданні декларації з податку на додану вартість за травень-липень, жовтень 2011 року подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 280263 грн. (а.с. 11-29).

Конотопською МДПІ проведено позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування, в ході яких порушень з боку позивача не встановлено, заявлені суми бюджетного відшкодування підтверджено без врахування результатів зустрічних перевірок, та зазначено, що остаточний висновок буде зроблено після отримання результатів таких перевірок (а.с.30-51).

Заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_3 не повернута.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у квітні 2012 року першим відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Про результати перевірки складено акт № 106/17-02/2303804335/59 від 27.04.2012 року, яким зафіксовано порушення вимог п.177.1, п.177.2 ст.177, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 54240,00 грн. та відповідно до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 8136,00 грн. В результаті порушень, які були виявлені по правочинах, укладених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс», а також в порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, було завищено суму бюджетного відшкодування: по ТОВ «ВКФ «Колосс» за квітень 2011 р. на суму 3000 грн., за травень 2011 р. - на суму 2757,02 грн., за червень 2011 р. - на суму 5000,00 грн., за липень 2011 р. - на суму 5272,45 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 13999,61 грн. та занижено суму ПДВ за жовтень 2011 р. на суму 9406,67 грн. (а.с.72-95).

На підставі висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України Конотопською ОДПІ 14 травня винесено податкове повідомлення-рішення № 000461711, яким збільшено зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 9406 грн. 67 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2351 грн. 67 коп. (а.с.96).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, а також з бездіяльністю відповідачів щодо повернення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 252234,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та стягнення вказаної суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки перший відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, а також у правовідносинах з приводу відшкодування позивачеві ПДВ діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Також, суд першої інстанції зазначив, що бездіяльністю відповідачів у спірних правовідносинах порушене встановлене законом право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, у зв'язку з чим заявлена ФОП ОСОБА_3 сума ПДВ підлягає стягненню з Державного бюджету України на позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновкамм суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновки акту перевірки № 106/17-02/2303804335/59 від 27.04.2012 року про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зроблені першим відповідачем з посиланням на те, що контрагент позивача - ТОВ "ВКФ "Колосс" відсутній за місцем реєстрації станом на 16.01.2012 року, не задекларував податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем, аналізом податкової звітності встановлено відсутність у товариства основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим Конотопською МДПІ зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "ВКФ "Колосс".

Колегія суддів вважає такі висновки першого відповідача хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи і не можуть слугувати підставою для збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у жовтні 2011 року від ТОВ "ВКФ "Колосс" позивачем отримано та оплачено 68 т цементу (портландцемент марки ПЦ ІІ/Б-Ш-400 (тара 50 кг) на суму 56440 грн., в тому числі ПДВ - 9406 грн. 67 коп.

На підтвердження правовідносин з ТОВ ВКФ «Колосс» позивачем надано до матеріалів справи копії рахунку № 137 від 12.10.2011 р., видаткової накладної № 137 від 12.10.2011 р., платіжного доручення 839 від 13.10.2011 р. на суму 56440,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9406,67 грн., накладної про транспортування вантажу залізничним транспортом, додаток № 8 до податкової декларації за жовтень 2011 року (а.с.99-103).

При цьому, безпосередньо після здійснення поставки цементу постачальником не було надано позивачеві податкову накладну, в зв'язку з чим ФОП ОСОБА_3 було подано до Конотопської ОДПІ разом з податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2011 року заяву про відмову ТОВ "ВКФ "Колосс" видати податкову накладну.

Податкова накладна на поставлений цемент була виписана ТОВ «ВКФ «Колосс» та направлена ФОП ОСОБА_3 на письмову вимогу позивача № 14/10 від 14.10.2011 року лише 21.06.2012 року, про що свідчать надані до матеріалів справи копія податкової накладної № 12 від 13.10.2011 р. на суму 56440,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9406,67 грн. та копія конверту (а.с.198-200).

Колегія суддів констатує, що першим відповідачем не враховано подання позивачем до Конотопської ОДПІ разом із податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2011 року заяви про відмову постачальника ТОВ «ВКФ «Колосс» виписати позивачеві податкову накладну на поставлений товар.

При цьому, колегія суддів зауважує, що така відмова сама по собі не свідчить про безтоварність операції, з огляду на наявність належним чином оформлених інших первинних документів та не була підставою для винесення спірного рішення..

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з продажу товарів підприємством ТОВ «ВКФ «Колосс» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами (рахунком, видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною), оформленими у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", копії яких надано до матеріалів справи.

З огляду на види діяльності ФОП ОСОБА_3 згідно акту перевірки № 106/17-02/2303804335/59 від 27.04.2012 року - торгово-посередницька діяльність (оптова та роздрібна торгівля, зокрема, будматеріалами (металопрокат, труби, цемент, шифер), ремонтні послуги - колегія суддів зазначає, що господарські операції з придбання позивачем цементу у ТОВ «ВКФ «Колосс» безпосередньо пов'язані та вчинені в рамках господарської діяльності позивача.

Та обставина, що позивачем отримано податкову накладну від ТОВ «ВКФ «Колосс» із запізненням, не спростовує реальності вчиненої господарської операції, та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту по даній операції за першою з подій, передбачених пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "ВКФ «Колосс», з посиланням на відсутність останнього за юридичною адресою, недекларування податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем, аналізом податкової звітності встановлено відсутність у товариства основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Слід відмітити, що такий висновок зроблено першим відповідачем з посиланням виключно на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 16.01.2012 р. № 23/23-3/32845639 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ВКФ «Колосс».

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що першим відповідачем в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ВКФ «Колосс» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає такий висновок Конотопської ОДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання першого відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених у складі вартості придбаних у ТОВ "ВКФ «Колосс» товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Твердження першого відповідача про відсутність ТОВ "ВКФ «Колосс» за місцезнаходженням не підтверджено жодними доказами, оскільки складений ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про відсутність його за місцезнаходженням складено 16.01.2012 року, тобто, після завершення господарських операцій з позивачем, а тому не може бути взятий до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі, при цьому копії вказаного акту до матеріалів справи першим відповідачем не надано. Крім того, відсутність ТОВ "ВКФ «Колосс» не позбавляє правового значення виписані ними первинні документи та податкову накладну по реальній господарській операції, факт здійснення та оплати якої підтверджений документально; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ "ВКФ «Колосс» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ВКФ «Колосс» підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З огляду на приписи наведених вище норм права, враховуючи положення п.5.2, п,6 Порядку № 984, колегія суддів дійшла висновку, що всі висновки, які викладає податковий орган в акту перевірки, повинні підтверджуватися належними доказами і не повинні ґрунтуватися лише на припущеннях.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що правочин між позивачем та ТОВ «ВКФ «Колосс» в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що першим відповідачем не надано жодних доказів відсутності у контрагента позивача ТОВ "ВКФ «Колосс» на час здійснення спірних господарських операцій відповідного обсягу цивільної право- та дієздатності (скасування державної реєстрації, анулювання реєстрації платника ПДВ) для укладення спірного правочину та виконання його умов.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року суму в розмірі 9406,67 грн. по реальній господарській операції із ТОВ "ВКФ «Колосс», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перший відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 106/17-02/2303804335/59 від 27.04.2012 року порушень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «Колосс», слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 253234,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок отримання платником податку на додану вартість бюджетного відшкодування податку врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як було вказано вище, разом з податковими деклараціями за травень-липень, жовтень 2011 року позивачем подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 200.10-200.13 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Відповідно до ст. 200 п. 200.14 ПК у випадку встановлення в ході перевірки порушень при визначенні платником податків суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, податковий орган надсилає такому платнику податкове повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що Конотопською ОДПІ було проведено перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування позивача за період травень-липень, жовтень 2011 року, про що свідчать надані до матеріалів справи довідки про результати документальних позапланових виїзних перевірок ФОП ОСОБА_3 № 476/17-1/НОМЕР_1 від 28.07.2011 р. (а.с.30-34), № 583/17-1/НОМЕР_1 від 12.09.2011 р. (а.с.35-41), № 674/17-1/НОМЕР_2 від 19.10.2011 р. (а.с.42-51).

При цьому суми, заявлені ОСОБА_3 до відшкодування підтверджено із застереженням про те, що остаточний висновок буде зроблено після отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача.

З урахуванням комплексного аналізу положень ст..200 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає, що після спливу граничних строків, встановлених даною статтею, якщо не було доведено непідтвердження суми заявленого платником бюджетного відшкодування, у податкового органу виникає обов'язок подання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу Державної казначейської служби, який, у свою чергу, на підставі наданого висновку видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що протягом встановленого тридцятиденного строку першим відповідачем не було вчинено дій, передбачених ст..200 Податкового кодексу України, а саме не прийнято рішення про повернення ФОП ОСОБА_3 заявленого бюджетного відшкодування або про відмову у його поверненні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії першого відповідача, який за наявності встановлених термінів бюджетного відшкодування фактично відкладає вирішення питання про наявність чи відсутність права на отримання такого відшкодування на невизначений термін, вчинені останнім не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

При цьому, такі дії першого відповідача унеможливлюють вчинення другим відповідачем дій, передбачених Податковим кодексом України щодо повернення з бюджету на користь позивача заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 253234 грн., що у підсумку призводить до порушення прав позивача на отримання вказаної суми.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-1870/3810/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 13.11.2012 р.