Рішення № 27466719, 12.11.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/804/2012

Провадження №2/1519/4949/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року Малиновський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді -Бобуйок І.А.,

при секретарі -Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 про стягнення коштів.

13 квітня 2012 року ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення сплачених коштів, в якій просила суд позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення; зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй сплачені у рахунок погашення кредиту за автомобіль кошти у розмірі 49419,86грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2012 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених коштів та об'єднано його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2012 року залишено без розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 про стягнення коштів продовжено.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 зазначила, що 23 січня 2012 року ОСОБА_2 до Малиновського районного суду м. Одеси був поданий позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. В зазначеному позові ОСОБА_2 зазначила, що позивачка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа належним їй автомобілем «GM-DAEWOO LANOS», кузов № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований на підставі довідки рахунку від 16.06.2005 року ВАТ «ОДЕСА-АВТО»в РЕВ 3-го МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області. Також, ОСОБА_2 зазначила, що сама передала довіреність на володіння вказаним вище автомобілем ОСОБА_1 Автомобіль весь час знаходився у розпорядженні родини ОСОБА_1: сина ОСОБА_2 -ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Після розірвання шлюбу, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за усною домовленістю учасників судового процесу, автомобіль залишався у розпорядженні ОСОБА_1, оскільки з нею лишився неповнолітній син подружжя -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Основна частина коштів за автомобіль була сплачена ОСОБА_1 Також, позивачка зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 25 червня 1986 року (копія свідоцтва міститься в матеріалах справи) по 23 березня 2010 року (копія рішення від 23 березня 2010 року наявна у матеріалах справи), в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відповідний запис було зроблено 15 квітня 2011 року. Спірний автомобіль було придбано ОСОБА_2 22 червня 2005 року за кредитні кошти. На початку 2006 року позивачка та ОСОБА_3 домовились з ОСОБА_2 про передачу їм вказаного автомобіля з умовою сплати ними платежів по кредиту. Починаючи з лютого 2006 року позивачка та ОСОБА_3 сплачували кредит за спірний автомобіль з їх спільних коштів. Після сплати боргу за кредитним договором, у учасників судового процесу була усна домовленість, що ОСОБА_2 переоформить даний автомобіль, однак остання цього не зробила. Після розірвання шлюбу витрати на утримання автомобілю взяла на себе ОСОБА_1 З урахуванням наведеного позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути позивачці сплачені у рахунок погашення кредиту за автомобіль кошти у розмірі 49419,86 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач -ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, в обґрунтування чого надали письмові заперечення.

Третя особа -ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними та такими, що не можуть бути задоволенні.

Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом було встановлено, як вбачається з копії Договору поруки № 2163/Р від 22 червня 2005 року, де ОСОБА_5 виступає в якості поручителя, ОСОБА_2, було отримано кредит у розмірі 14 111 доларів США.

Відповідно до Листа-відповіді УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 28 грудня 2011 року № у/о10557, згідно бази даних АІС «Автомобіль»УДАІ ГУМВС України в Одеській області станом на 28.12.2011 року, за громадянкою ОСОБА_2, зареєстрований на праві власності автомобіль «GM-DAEWOO LANOS», кузов № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на підставі довідки рахунку серії КІВ № НОМЕР_3, видана 16.06.2005 року ВАТ «ОДЕСА-АВТО».

Оскільки договір є таким, що збігається волевиявленням осіб, то і для його виникнення потрібно, принаймні, пропозиція (ініціатива) однієї сторони та погодження з цією пропозицією іншої сторони. І саме за таких умов слід говорити про укладення цивільно-правового договору. Законодавець у ст. 638 ЦК визначає, що під поняттям укладення договору слід розуміти досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Причому договір вважається укладеним за умови збігу цих двох волевиявлень, яке опосередковується поняттям згода.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК).

Форма договору є правовим явищем яке у певних випадках впливає на існування факту укладення договору, а у інших випадках ні. Недотримання форми договору не завжди тягне за собою його недійсність. Якщо недосягнення сторонами згоди у відношенні істотних умов договору тягне за собою його не укладеність, але не недійсність, то порушення форми договору не завжди тягне за собою його не укладеність і не завжди тягне його недійсність.

Новелою положень ЦК України є норма, яка встановлює правило відповідно до якого моментом укладення договору, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, є момент надання договору даної форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно якщо є домовленість щодо надання договору письмової форми, коли закон не вимагає надання договору при його укладенні письмової форми, для констатації факту укладення договору недостатньо наголошувати, з метою підтвердження його укладення, лише на досягненні згоди у відношенні істотних умов.

Досягнення згоди у відношенні істотних умов договору у даній ситуації буде достатньою, проте необхідною умовою існування факту укладення договору буде надання йому, погодженої сторонами договору, письмової форми. Крім факту не укладення порушення форми договору може тягнути за собою також визнання договору недійсним.

Так, відповідно до п. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемний.

Таким чином, суд дуже критично ставиться до доводів позивачки щодо усних домовленостей щодо передачі їй ОСОБА_2 оскаржуваного автомобіля у власність, оскільки вказані доводи не мають жодного підтвердження.

Більш того, судом зазначається, що право власності на автомобіль «GM-DAEWOO LANOS», кузов № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований на підставі довідки рахунку від 16.06.2005 року ВАТ «ОДЕСА-АВТО»оформлені на ОСОБА_2.

Позивачка в своїй позовній заяві вказує на те, що вона (ОСОБА_1) була внесена відповідачем у тимчасовий реєстраційний талон зазначеного вище автомобіля, застрахувала свою цивільно -правову відповідальність наземного транспортного засобу, однак суд роз'яснює позивачці наступне.

Право власності - це система правових норм, що регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження власником належним йому майном на розсуд власника і в його інтересах, а також по усуненню втручання всіх третіх осіб у сферу його господарського панування.

У цивільному праві традиційним є уявлення про суб'єктивне право власності як про сукупність трьох правових повноважень: володіння, користування, розпорядження майном.

Суд акцентує свою увагу на тому, що цивільні права на автомобіль ніяк не пов'язані з наявністю в особи права на керування автомобілем . Громадянин може не мати ні навичок автоводіння, ні водійських прав, але, тим не менш, має право мати у власності, заставі або на всякому іншому праві будь-яку кількість автомашин будь-якої вартості і в будь-якому стані. Більш того, громадянин може перебувати в стані, коли йому в принципі не може бути надано право автоводіння (неповноліття, недієздатність), проте це не є перешкодою для того, щоб бути власником автомобілів. І навпаки - наявність водійських прав жодним чином не зобов'язує громадянина набувати автомобіль, він цілком може використовувати свої права для їзди на чужому автомобілі.

Документами, що підтверджують право власності на транспортний засіб, є:

§ на придбані (отримані) у фізичних чи юридичних осіб, - нотаріально засвідчені в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України в країні придбання договори купівлі-продажу чи дарування;

§ на придбані у юридичних осіб або інших організаціях та установах (або оформлені через юридичних осіб), - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур та інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно зі змістом відповідного бланка, повинні зазначатися дата продажу, номери шасі, кузова, двигуна транспортного засобу, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано транспортний засіб;

§ технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на транспортний засіб, видані уповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника транспортного засобу.

Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб у країні придбання на ім'я власника транспортного засобу, товаро-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митними органами, поліцією і т. п.) і оформлені на ім'я власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб.

Пунктом 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання позивачки на те, що вона сплачувала кредит разом з ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у квитанціях про сплату кредиту платником вказана ОСОБА_2, із зазначенням її паспортних даних, а не ОСОБА_1 чи інша особа.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, суд, вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 218, 547, 638 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 16, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення сплачених коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок