Ухвала суду № 274667, 24.10.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

17 жовтня 2006 року

Справа № 20-3/243

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Голика В.С.,

Фенько Т.П.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Турчин Д.С., довіреність №10-004/222 від 03.08.2006,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Септима" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 17 серпня 2006 року по справі № 20-3/243

за позовом приватного підприємства "Септима" (вул. Крестовського, 3-7,Севастополь,99042)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000492600/0 від 26.07.2005 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій у загальній сумі 61.987,01грн. з тих підстав, що сплатив безготівкою продавцям вартість товару (дизельне палево), у тому числі податок на додану вартість, суму якого на підставі виписаних продавцями товару податкових накладних правомірно включив до податкового кредиту. Подальше визнання у судовому порядку недійсними статутних документів і свідоцтв платників податку на додану вартість цих контрагентів позивача не є доказом податкового порушення з боку позивача.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав у приватних підприємств „Рептон” і „Каноб” дизельне палево. По першій із подій (безготівковій оплаті) і на підставі наданих податкових накладних позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 41.324,67грн.. Однак судовими рішеннями встановлено, що засновники цих приватних підприємств не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю, з боку цих підприємств діяли не уповноважені особи, які підписували документи податкового обліку, сплачений позивачем у вартості товару податок до бюджету ці особи не перерахували, у зв’язку з чим податковий орган донарахував позивачу податок у розмірі податкового кредиту і застосував 50% штрафних санкцій.

Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що податковий кредит може бути сформований на підставі податкових накладних, які підписані уповноваженою платником податку особою, однак від імені приватних підприємств „Каноб” і „Рептон” податкові накладні підписані не уповноваженими особами.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати з тих підстав, що воно прийнято з порушенням і при неправильному застосуванні норм процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заперечення на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням першого заступника голови суду змінений склад колегії, суддя Дугаренко О.В. замінена на суддю Фенько Т.П.

У судовому засіданні представник відповідача не погодився з апеляційною скаргою тому, що податкові накладні від імені продавців товару підписані не уповноваженими та невстановленими особами, у зв’язку з чим ці податкові накладні не є документами, які надавали право позивачу формувати податковий кредит. Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні його представника, про час і місце судового засідання був сповіщений належним чином, отримав повістку за 7 днів до судового засідання (а.с. 22 т.2), заяв про відкладення засідання не надав.

Приймаючи до уваги те, що явка сторін не визнана судом обов’язковою, у справі достатньо доказів, а не надання позивачем Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) не перешкоджає розгляду справи по суті, тому що позивач не оспорює факт формування податкового кредиту і це підтверджується іншими доказами, апеляційний господарський суд ухвалив: розглянути справу без участі у засіданні представника позивача.

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази і засвідчені копії доказів, що були надані суду першої інстанції (а.с. 14-15, 24-127 т.2), розглянув справу і встановив наступне.

26 липня 2005 року в.о. керівника Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Красильниковою Т.Ю. на підставі акту перевірки №109\26-207\23445165 від 19 липня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492600\0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41.324,67грн. і штрафним санкціям –20.662,34грн., усього 61.987,01грн. (а.с.48 т.1 чи 46 т.2).

З вказаного акту позапланової, документальної перевірки слідує, що позивач занизив податок на додану вартість: за лютий 2003 року –на 6.166,67грн., за березень 2004 року –35.158грн., усього 41.324,67грн. Таке заниження податку сталося через віднесення до податкового кредиту сум податку з операцій придбання товару у приватних підприємств „Каноб” і „Рептон”, яким позивач сплатив безготівкою вартість товару з податком на додану вартість, однак судовими рішеннями було встановлено, що засновники цих підприємств не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, не уповноважували інших осіб здійснювати таку діяльність, у зв’язку з чим судовими рішеннями визнані недійсними реєстраційні, фінансово-господарські документи і свідоцтва платників податку на додану вартість (а.с. 8-16 т.1 чи 51-59 т.2).

Заперечення платника податків на акт перевірки залишене без задоволення (а.с. 71-78 т.2).

Позивач оскаржив у адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення, але рішеннями органів податкової служби різних рівнів скарги платника податку залишені без задоволення, про що позивачу своєчасно направлені рішення про продовження строку розгляду скарг і мотивовані рішення про результати розгляду скарг, що підтверджується цими скаргами і рішеннями (а.с. 80-85, 86-101, 48-50 т.2).

Позивач фактично не оспорює наведених у акті перевірці обставин про формування податкового кредиту на підставі виданих від імені приватних підприємств „Каноб” і „Рептон” податкових накладних, безготівкової оплати товару і це підтверджується письмовими доказами: податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість, податковими і товарними накладними цих підприємств, витягом з Книги обліку товарів (робіт, послуг) позивача, рахунками на оплату і платіжними дорученнями про оплату (а.с. 118-121, 25-43 т.2).

Але позивач помилково вважає, що вказані податкові накладні надавали йому право на формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР) до складу податкового кредиту не дозволяється включати будь-які витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N165 від 30 травня 1997 року (зі змінами на час складення податкових накладних), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Однак як встановлено судовими рішеннями, що набрали законну силу, особи, які підписували документи від імені приватних підприємств „Каноб” і „Рептон”, не були уповноважені здійснювати продаж товарів.

Так, рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 лютого 2005 року по цивільній справі №2-8523\05 (що набрало закону силу 22 лютого 2005 року) встановлено, що засновник і директор приватного підприємства „Каноб” Третяк Ф.В. не вів підприємницьку діяльність і передав документи і печатку підприємства невстановленим особам, правочини і документи від імені цього підприємства підписувалися невстановленою особою (а.с. 60, 69-70 т.1).

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 25 травня 2005 року по цивільній справі №2-3071\2005 (що набрало закону силу 7 червня 2005 року) встановлено, що засновник приватного підприємства „Рептон” Сурякова Л.С. зареєструвала це підприємство за проханням невстановлених осіб, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність (а.с. 60, 71 т.1).

Відповідно до актів про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слідує, що на підставі вказаних судових рішень свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Каноб” було анульовано актом від 21 липня 2006 року, приватного підприємства „Рептон” актом від 3 березня 2006 року, датою анулювання є 22 серпня 2005 року і 4 січня 2003 року (а.с. 124 т.2).

Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 грудня 2004 року у справі 20-3\429 у зв’язку з не наданням податкових декларацій припинено юридична особа приватне підприємство „Рептон” (а.с. 63-64 т.1).

З письмових доказів вбачається, що засновники приватних підприємств „Каноб” Третяк Ф.В. і „Рептон” Акимова (Сурякова) Л.С. залучені до кримінальної відповідальності згідно з частиною 2 статті 205 (порушення порядку зайняття господарською діяльністю) Кримінального кодексу України, і Чудин О.В. згідно зі частиною 2 статті 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою) того ж Кодексу; справа знаходиться на розгляді суду (а.с. 54-55 т.1, 102-117 т.2).

Доказів того, що у фізичних осіб, що підписували податкові накладні, були на це повноваження суду не надано, а тому апеляційний господарський суд на підставі статті 86 (а не частини 1 статті 72) Кодексу адміністративного кодексу оцінює рішення судів загальної юрисдикції наряду з іншими доказами.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, підписані не уповноваженими особами, а тому не є документами податкового обліку, які надають право покупцю товарів (позивачу) на формування податкового кредиту.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він залучений до відповідальності за порушення, якого не здійснював.

Позивач залучений до відповідальності не за неналежне складення податкових накладних, а за формування податкового кредиту по податковим накладним, підписаним не уповноваженими особами приватних підприємств „Каноб” і „Рептон”.

Як вбачається з судових рішень, факт підписання податкових накладних став відомий у лютому і у травні 2005 року. Розгляд цих справ був відкритим. Тому позивач мав можливість до початку позапланової перевірки (18 липня 205 року) надати уточнюючий розрахунок, але цього не зробив.

Крім того, підприємницька діяльність, у межах якої позивач здійснив операції з вказаними особами, згідно зі статтями 3 і 42 Господарського кодексу України є господарською діяльністю на власний ризик, позивач самостійно підшукував собі контрагентів, перевіряв повноваження їх представників.

А тому апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом правомірно донарахований податок і застосовані штрафні санкції.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що не має значення для вирішення питання про законність формування позивачем податкового кредиту по підписаним не уповноваженими особами податковим накладним факт безготівкової оплати товару (з податком) позивачем на рахунок вказаних контрагентів, тому що як вказано вище закон не дозволяє включати до податкового кредиту суми податку не підтверджені податковими накладними, а позивач не мав податкових накладних, підписаних уповноваженими особами.

Апеляційним господарським судом витребувані додаткові докази про оподаткування операцій продажу контрагентами позивача.

Так, з податкових декларацій приватного підприємства „Рептон” і картки особового рахунку цього підприємства вбачається, що за лютий 2003 року це підприємство задекларувало податок з операцій продажу у сумі 177.219грн., податок з податкового кредиту 177.130грн., позитивне значення податку, що підлягає сплаті до бюджету –89грн., який сплачений. Декларація підписана від імені Сурякової Л.С. (а.с. 122-123, 127-128 т.2).

З податкових декларацій приватного підприємства „Каноб” вбачається, що за березень 2004 року це підприємство задекларувало податок з операцій продажу у сумі 336.518грн., податок з податкового кредиту 336.319грн., позитивне значення податку, що підлягає сплаті до бюджету –199грн. Декларація підписана від імені Третяк Ф.В. (а.с. 125-126 т.2).

Однак такі дії невстановлених осіб від імені вказаних підприємств не надають позивачу права на податковий кредит по податковим накладним, підписаним не уповноваженими особами.

Також неспроможні доводи позивача про те, що місцевим господарським судом не врахований акт попередньої перевірки.

Дійсно, позивач надав акт перевірки від 18 грудня 2003 року (а.с. 60-70 т.2), однак за цей перевіркою перевірялася діяльність позивача до вересня 2003 року, тобто не був перевірений березень 2004 року, в якому позивач сформував податковий кредит на 35.158грн.; крім того, податковому органу у грудні 2003 року не було відомо про відсутність повноважень у фізичних осіб на підписання податкових накладних від імені цих приватних підприємств.

Апеляційний господарський суд на підставі статей 69, 70 і 77 Кодексу адміністративного судочинства України не приймає, як доказ пояснення фізичних осіб (а.с. 56-59 т.1), тому що вони не відповідають засобу доказування, показання свідки надають у судовому засіданні.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень і при правильному застосуванні норм процесуального права, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших підстав для скасування (зміни) постанови не має, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Септима” залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 17 серпня 2006 року у справі №20-3/243 залишити без змін.

Ухвала набирає закону силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді В.С. Голик

Т.П. Фенько